пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
09 квітня 2025 року Справа № 903/952/22
Суддя Господарського суду Волинської області Слободян О.Г., розглянувши заяву ліквідатора Закритого акціонерного товариства “Волинь-Лада» арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича
про забезпечення позову до подачі позовної заяви
в межах справи про банкрутство №903/952/22
за заявою ОСОБА_1
до боржника: Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада"
встановила: ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.01.2023р. відкрито провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Волинь-Лада" (м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, код ЄДРПОУ 13346504); визнано у встановленому порядку доведені кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ЗАТ "Волинь-Лада" на загальну суму 1 172 896,60 грн. та зобов'язано розпорядника майна включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 85 110 грн - вимоги першої черги; 1 067 276,60 грн. - вимоги четвертої черги; 20 510 грн. - вимоги шостої черги; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ЗАТ "Волинь-Лада"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 08 липня 2023 року включно; розпорядником майна ЗАТ "Волинь-Лада" призначено арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича.
Постановою суду від 29.06.2023 припинено процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство ЗАТ "Волинь-Лада"; ЗАТ "Волинь-Лада" (Волинська обл, м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, код ЄДРПОУ 13346504) визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру ЗАТ "Волинь-Лада" строком на 12 місяців; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича.
07.04.2025 на адресу суду від арбітражного керуючого, ліквідатора ЗАТ “Волинь-Лада» Григор'єва В.В. надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить:
- накласти арешт на нерухоме майно, а саме: будівлю, Центральний склад №2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2784600207080, номер об'єкта в РПВН: 15152062 та будівлю, Навіс критий Р-1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2784586207080, номер об'єкта в РПВН: 15152796;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Луцький автоцентр» (ЄДРПОУ: 37300169) вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження нерухомого майна, а саме: будівлі, Центральний склад №2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2784600207080, номер об'єкта в РПВН: 15152062 та будівлі, Навіс критий Р-1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2784586207080, номер об'єкта в РПВН: 15152796 із забороною його відчуження, передачі в іпотеку, заставу тощо.
У заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви заявником вказано - ліквідатора ЗАТ «Волинь-Лада» Григор'єва В.В., відповідачами - ТОВ «Луцький автоцентр» та ОСОБА_2 , іншою особою - ЗАТ «Волинь-Лада».
Щодо обґрунтування необхідності забезпечення позову до подачі позовної заяви ліквідатор ЗАТ «Волинь-Лада» вказує, що на сьогоднішній день існує реальна загроза того, що подальші дії ТОВ «Луцький автоцентр» будуть спрямовані на відчуження незаконно отриманого нерухомого майна з метою ускладнення розгляду справи та винесення судового рішення.
Звернення із даною заявою про забезпечення позову на сьогоднішній день є єдиним можливим способом вберегти належне боржнику (ЗАТ «Волинь Лада») майно, за рахунок якого можуть бути погашені кредиторські вимоги кредиторів та ініціюючого кредитора у справі №903/952/22. Водночас існують обґрунтовані підстави вважати, що майно буде реалізоване третім особам або переоформлене з метою ускладнення вирішення спору. Саме такі дії здійснив ОСОБА_3 із своїми корпоративними правами на ТОВ «Луцький Автоцентр», відчуживши їх на пов'язану особу - сестру. ОСОБА_3 як директор ТОВ «Луцький Автоцентр» може відчужити спірні об'єкти нерухомого майна, які належали ЗАТ «Волинь Лада».
Ліквідатор звертає увагу, що вартість нерухомого спірного майна є досить великою, і в разі ненакладення арешту на таке майно та його продажу може спричинити завдання збитків не лише банкруту - ЗАТ «Волинь Лада», кредиторам та ініціюючому кредитору у справі №903/952/22, а й покупцю такого майна, а позивач буде відповідно змушений повторно звертатись до суду для поновлення порушених прав.
Факт відчуження майна за мізерною ціною пов'язаній особі та подальше фактичне отримання контролю над майном тією ж особою яка його нібито продала ( ОСОБА_3 ) та вищенаведені обставини щодо переоформлення корпоративних прав на пов'язану особу створюють обґрунтовані сумніви в добросовісності поведінки ТОВ «Луцький Автоцентр» та його керівника, можливості подальшого виконання рішення про визнання недійсними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння в разі задоволення позовних вимог.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 4 наведеної ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч.11 ст. 37 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 у справі N 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі N 922/1864/23).
Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі N 917/453/23, від 26.09.2023 у справі N 911/1518/22).
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі N 917/453/23).
Зі змісту заяви ліквідатора ЗАТ «Волинь-Лада» Григор'єва В.В. про забезпечення позову до подачі позовної заяви вбачається, що постановою Господарського суду Волинської області від 29.06.2023 було припинено процедуру розпорядження майном в справі № 903/952/22, ЗАТ «Волинь-Лада» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича.
При ознайомленні заявника з інвентаризаційною справою КП «Волиньпроект» на будинок АДРЕСА_1 йому стало відомо про укладення 17.09.2010 між ЗАТ «Волинь-Лада», в особі генерального директора - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Договору купівлі-продажу центрального складу №1257, а також Договору купівлі-продажу навісу № 1260.
Договори купівлі-продажу за якими ЗАТ «Волинь-Лада» було відчужено належне йому нерухоме майно були укладені 17.09.2010, тобто в процедурі припинення та підписані такі договори були ОСОБА_3 як генеральним директором, хоча на момент укладення договорів повноваження органу управління товариства було покладено на комісію з припинення в особі: ОСОБА_3 як ліквідатора та членів комісії з припинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
В подальшому єдиним учасником ТОВ «Луцький автоцентр» став ОСОБА_3 придбавши корпоративні права товариства та в такий спосіб фактично став власником майна яке незаконно та з найбільшою вірогідністю навмисно продав ОСОБА_2 за мізерною ціною.
Однак, після створення ОСОБА_2 ТОВ «Луцький автоцентр» останній вніс до статутного капіталу нерухоме майно та не перереєстрував його на товариство, а продав ОСОБА_3 . Щоб зареєструвати майно за собою в особі ТОВ «Луцький автоцентр» та щоб майно не потрапило до складу ліквідаційної маси, ОСОБА_3 було вирішено збільшити статутний капітал ТОВ «Луцький Автоцентр» шляхом залучення додаткових вкладів ОСОБА_2 , внесення до статутного капіталу спірних об'єктів нерухомості хоча вони вже були внесеними до статутного капіталу ОСОБА_2 ще в 2010 році.
Отже, дане майно - центральний склад №2 /Н-1/ та навіс /Р-1/ було повторно внесене до статутного капіталу ТОВ «Луцький автоцентр», що свідчить про фіктивність як оскаржуваних договорів, так і всіх інших дій із вказаним майном. Зазначене свідчить про те, що ніякої купівлі-продажу 17.09.2010 не відбулось, а відбулось виведення активів банкрутуючого підприємства на інше підконтрольне підприємство відповідно через підконтрольних осіб ( ОСОБА_2 ).
Арбітражний керуючий вважає, що вказані договори, що укладені в один день є такими, що підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, оскільки оскаржуваними договорами прямо порушуються норми матеріального права, такі договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, укладені з метою уникнення від виконання однією із сторін боргових зобов'язань. Такі дії вчинені ЗАТ «Волинь-Лада» в особі ОСОБА_3 з єдиною метою, - уникнення від виконання боргових зобов'язань на користь кредиторів та привласнення вказаного майна шляхом укладення фіктивних договорів. Укладені договори не носять реального характеру та переслідують недобросовісну мету - уникнути можливості отримання виконання зобов'язань за рахунок наявного в боржника майна.
В межах справи про банкрутство №903/952/22 ліквідатор ЗАТ “Волинь-Лада» арбітражний керуючий Григор'єв В.В. звернувся до суду з позовом до ТОВ “Луцький автоцентр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.07.2024 у справі №903/952/22 (903/370/25) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу центрального складу від 17 вересня 2010 року, укладений між Закритим акціонерним товариством “Волинь-Лада» в особі генерального директора ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кондратюк О.О. за реєстровим № 1257. Визнано недійсним договір купівлі-продажу навісу від 17 вересня 2010 року, укладений між Закритим акціонерним товариством “Волинь-Лада» в особі генерального директора ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кондратюк О.О. за реєстровим № 1260. В решті позову відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.01.2025 рішення суду скасовано та відмовлено в задоволенні позовних вимог, з огляду на незазначення відповідачем ОСОБА_2 , а зазначення його третьою особою. Також, в постанові вказано про право на звернення до суду із належно визначеним складом відповідачів.
Заявник доводить, що має намір звернутися до суду із позовом до ТОВ «Луцький автоцентр» та ОСОБА_2 про витребування спірного нерухомого майна. Звернення до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви є єдиним можливим способом вберегти належне ЗАТ «Волинь Лада» майно, за рахунок якого можуть бути погашені грошові вимоги кредиторів у справі №903/952/22. Також існують обґрунтовані підстави вважати, що спірне нерухоме майно буде реалізоване третім особам або переоформлене з метою ускладнення вирішення спору.
Дії ТОВ «Луцький Автоцентр» та ОСОБА_2 щодо незаконного відчуження майна, яке належало банкруту, створюють об'єктивну необхідність вжиття заходів забезпечення позову адже їх не вжиття може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав ЗАТ «Волинь Лада», за захистом яких є намір ліквідатора ЗАТ «Волинь-Лада» звернутися до суду.
З огляду на обставини справи про банкрутство ЗАТ «Волинь-Лада» існує реальна можливість подальшого відчуження спірного нерухомого майна, в разі чого ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звертатиметься до суду, буде ускладненим.
Суд також зазначає, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову у даній справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливіpобов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Дані заходи забезпечення позову є можливим способом забезпечити виконання судового рішення в майбутньому, адже позов стосуватиметься витребування саме того майна, на яке в даній заяві просить накласти арешт ліквідатор ЗАТ «Волинь-Лада», та, відповідно, саме заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони вчинення дій спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Спосіб забезпечення позову, який просить застосувати ліквідатор ЗАТ «Волинь-Лада» відповідає предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, не порушує прав та законних інтересів будь-яких осіб. Також забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичних та фізичних осіб.
Суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову будуть мати тимчасовий характер, не пов'язані з втручанням суду у внутрішню діяльність відповідачів, оскільки не перешкоджають господарській діяльності таким особам, не обмежують їхніх прав на користування майном та отримання відповідного прибутку, не спричиняють та не можуть спричинити завдання збитків або інших негативних наслідків відповідачам, забезпечать подальшу можливість виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
Таким чином, суд вважає, що заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви, оскільки ліквідатором ЗАТ «Волинь-Лада» наведено обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав позивача.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ліквідатора Закритого акціонерного товариства “Волинь-Лада» арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича (вх..№01-87/1404/25 від 07.04.2025) про забезпечення позову до подачі позовної заяви в межах справи про банкрутство №903/952/22 задовольнити.
2. Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: будівлю, Центральний склад №2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2784600207080, номер об'єкта в РПВН: 15152062 та будівлю, Навіс критий Р-1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2784586207080, номер об'єкта в РПВН: 15152796.
3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Луцький автоцентр» (43010, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул.Кільцева, будинок 1, код ЄДРПОУ 37300169) вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження нерухомого майна, а саме: будівлі, Центральний склад №2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2784600207080, номер об'єкта в РПВН: 15152062 та будівлі, Навіс критий Р-1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2784586207080, номер об'єкта в РПВН: 15152796 із забороною його відчуження, передачі в іпотеку, заставу тощо.
Стягувач: ліквідатор Закритого акціонерного товариства “Волинь-Лада» арбітражний керуючий Григор'єв Валерій Васильович (43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Набережна, будинок 4, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Луцький автоцентр» (43010, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул.Кільцева, будинок 1, код ЄДРПОУ 37300169).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала є виконавчим документом і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання становить три роки - до 10.04.2028.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала підписана та набрала законної сили 09.04.2025.
Суддя О. Г. Слободян