вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" березня 2025 р. Справа № 910/10611/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.03.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024
у справі № 910/10611/24 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед +"
про стягнення 460 849,58 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Міністерство оборони України (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед +" (відповідач) про стягнення 460 849,58 грн., з них: пені за прострочення поставки товару - 230 424,79 грн. та пені за порушення строків надання звітних документів - 230 424,79 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором № 286/1/22/81 від 08.11.2022 в частині дотримання строків поставки товару, у зв'язку з чим позивачем відповідно до п. 7.3.2. договору нараховано та заявлено до стягнення пеню за порушення строків поставки товару у розмірі 230 424,79 грн. та пеню за порушення строків надання звітних документів у розмірі 230 424,79 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10611/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) в закритому судовому засіданні.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/10611/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед +" на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 89 789,31 грн. та судовий збір у розмірі 1077,47 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем частково доведено факт прострочення поставки відповідачем товару, відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань відповідно до умов договору у встановлений строк суду не надав. При цьому, перевіривши розрахунки пені, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову. Крім того, підстав для зменшення штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України судом не встановлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 по справі № 910/10611/24, 13.11.2024 Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: (1) відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги; (2) скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/10611/24 в частині відмови в задоволенні позову ухваливши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням матеріального права, що є підставою для його скасування.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024, матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України по справі № 910/10611/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
18.11.2024 Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням, в якому зазначає, що судовий збір сплачено, на підтвердження чого, надає платіжну інструкцію, та просить відкрити апеляційне провадження, а клопотання про відстрочення сплати судового збору залишити без розгляду.
22.11.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10611/24.
12.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10611/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10611/24 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 та призначено до розгляду на 20.02.2025.
24.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомед +" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні 20.02.2025 оголошувалася перерва до 20.03.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Міністерства оборони України слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 08.11.2022 між Міністерством оборони України (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомед +" (надалі - відповідач, постачальник) укладено договір № 286/1/22/81 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується постачати у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9) (бензин), а саме: (09132000-3) бензин автомобільний А-80 згідно специфікації, а замовник - забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з викладеною специфікацією.
Згідно з п. 5.2. договору постачання товару одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.
За умовами п. 5.5. договору договір вважається виконаним при умові постачання не менше 99% товару.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п. 10.1. договору).
Додатковою угодою № 1 від 30.12.2022 специфікацію викладено у редакції, відповідно до якої поставці підлягав бензин автомобільний А-80 (61-013-2968), у кількості 6400 тон, на загальну суму 470 395 968,00 грн., у строк до 31.12.2022 (включно).
Відповідно до п. 4.7. договору постачальник зобов'язаний подати замовнику після постачання товару комплект документів, зокрема, акт приймання-передачі; видаткову накладну; акт прийому-передачі товару; повідомлення-підтвердження.
У Порядку приймання товару, який є додатком № 12.1. до договору, визначено, що належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.7. договору, є підтвердженням прийняття товару. Належним чином оформлений і підписаний акт приймання-передачі є підтвердженням приймання товару.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач зобов'язання щодо поставки товару у кількості 6400 тон у визначений специфікацією строк належним чином не виконав, допустивши прострочення встановленого специфікацією строку поставки, поставивши товар у січні 2023 року, що підтверджується актами приймання-передачі військового майна: № 17 на суму 547 058,81 грн., № 9/9 на суму 11 428 490,54 грн., № 10/10 на суму 32 043 079,34 грн., № 11/11 на суму 15 870 130,97 грн., № 18 на суму 33 413 181,10 грн., № 25 на суму 3 822 996,23 грн., № 18 на суму 11 522 263,48 грн., № 75 на суму 22 273 322,58 грн., та видатковими накладними № 218 від 30.12.2022 на суму 547 055,81 грн., № 1 від 01.01.2023 на суму 11 428 490,54 грн., № 3 від 02.01.2023 на суму 32 043 079,34 грн., № 6 від 03.01.2023 на суму 15 870 130,97 грн., № 4 від 02.01.2023 на суму 33 413 181,10 грн., № 8 від 10.01.2023 на суму 3 822 996,23 грн., № 7 від 09.01.2023 на суму 11 552 263,48 грн., № 5 від 02.01.2023 на суму 22 273 322,58 грн.
У зв'язку з порушенням строків поставки товару позивачем на підставі п. 7.3.2. договору нараховано та заявлено до стягнення пеню за порушення строків поставки товару у розмірі 230 424,79 грн. та пеню за порушення строків надання звітних документів у розмірі 230 424,79 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що порушення строків поставки товару відбулося з незалежних від відповідача обставин. За наведених обставин відповідач просив зменшити розмір пені та застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вже зазначалося судом, 08.11.2022 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, укладено договір № 286/1/22/81, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати у 2022 році бензин автомобільний А-80 згідно специфікації, а замовник - забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з викладеною специфікацією.
У специфікації визначено, що відповідач зобов'язався у строк до 31.12.2022 (включно) поставити бензин автомобільний А-80 (61-013-2968) у кількості 6400 тон на загальну суму 470 395 968,00 грн.
Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 286/1/22/81 від 08.11.2022 відповідач поставив, а позивач прийняв товар - бензин автомобільний А-80 (61-013-2968), що підтверджується актами приймання-передачі військового майна: № 17 на суму 547 058,81 грн. (дата початку приймання товару - 29.12.2022, дата закінчення приймання товару - 03.01.2023), № 9/9 на суму 11 428 490,54 грн. (дата початку приймання товару - 01.01.2023, дата закінчення приймання товару - 04.01.2023), № 10/10 на суму 32 043 079,34 грн. (дата початку приймання товару - 02.01.2023, дата закінчення приймання товару - 05.01.2023), № 11/11 на суму 15 870 130,97 грн. (дата початку приймання товару - 02.01.2023, дата закінчення приймання товару - 05.01.2023), № 18 на суму 33 413 181,10 грн. (дата початку приймання товару - 02.01.2023, дата закінчення приймання товару - 04.01.2023), № 25 на суму 3 822 996,23 грн. (дата початку приймання товару - 10.01.2023, дата закінчення приймання товару - 12.01.2023), № 18 на суму 11 522 263,48 грн. (дата початку приймання товару - 09.01.2023, дата закінчення приймання товару - 12.01.2023), № 75 на суму 22 273 322,58 грн. (дата початку приймання товару - 02.01.2023, дата закінчення приймання товару - 04.01.2023), та видатковими накладними № 218 від 30.12.2022 на суму 547 055,81 грн., № 1 від 01.01.2023 на суму 11 428 490,54 грн., № 3 від 02.01.2023 на суму 32 043 079,34 грн., № 6 від 03.01.2023 на суму 15 870 130,97 грн., № 4 від 02.01.2023 на суму 33 413 181,10 грн., № 8 від 10.01.2023 на суму 3 822 996,23 грн., № 7 від 09.01.2023 на суму 11 552 263,48 грн., № 5 від 02.01.2023 на суму 22 273 322,58 грн.
Відтак, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем поставки товару за договором № 286/1/22/81 від 08.11.2022.
Обставини порушення строків поставки товару відповідачем не заперечуються.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
В п. 7.3.2. договору визначено, що за порушення строків постачання товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. У разі ненадання постачальником документів, що підтверджують постачання товару до постачальника застосовуються штрафні санкції у розмірі 0,1 відсотка суми неповернутих коштів за кожен день прострочення.
Як встановлено судом, згідно специфікації строк поставки товару до 31.12.2022 (включно).
З огляду на те, що строк поставки товару перепадає на вихідний день - 31.12.2022, врахуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що днем закінчення строку поставки є перший за ним робочий день - 02.01.2023 (понеділок).
Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені за порушення строків поставки товару за актами № 25 та № 18, дійшов обґрунтованого висновку, що правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі 89 789,31 грн. (25 010,26 грн. (за актом № 25 за період з 03.01.2023 по 09.01.2023) + 64 779,05 грн. (за актом № 18 за період з 03.01.2023 по 08.01.2023)).
В частині позовних вимог про стягнення пені за порушення строків поставки товару та надання звітних документів за актами № 10/10, № 11/11, № 75, № 18 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що товар за актами № 10/10, № 11/11, № 75, № 18 відповідачем поставлено у визначений специфікацією строк, відтак прострочення виконання зобов'язання відповідачем допущено не було, отже правові підстави для нарахування пені на підставі п. 7.3.2. договору відсутні.
При цьому, дослідивши зміст п. 7.3.2. договору, судом встановлено, що в ньому не визначено базу нарахування пені за ненадання постачальником документів, що підтверджують постачання товару, а саме не зазначено від якої саме суми повинна нараховуватись пеня.
Визначена пунктом 7.3.2. договору пеня у розмірі 0,1 відсотка суми неповернутих коштів за кожен день прострочення не може бути застосована при нарахуванні пені за порушення строків надання звітних документів, а може бути застосована для нарахування пені за неповернення замовнику різниці коштів, що були отримані у якості попередньої оплати у строк визначений п. 4.5. договору.
Позаяк, обов'язку у відповідача повернути позивачу попередню оплату судом не встановлено.
Договором базу нарахування пені за ненадання постачальником документів, що підтверджують постачання товару не визначено.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків надання звітних документів у розмірі 230 424,79 грн. задоволенню не підлягають з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/10611/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/10611/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи №910/10611/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко