вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" квітня 2025 р. Справа№ 911/1012/13
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 02.04.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон"
на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024, постановлену за результатами розгляду
заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"
про вирішення питань розподілу судових витрат
у справі №911/1012/13 (суддя Янюк О.С.)
про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес"
Додатковою ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 до ухвали Господарського суду Київської області від 25.07.2023 у справі №911/1012/13 заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (з 13.12.2023 - Акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс") від 28.07.2023 (вх. № 14803/23 від 02.08.2023) про вирішення питань розподілу судових витрат - задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Автофургон" на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 36000,00 грн; в іншій частині заяви - відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеною додатковою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі №911/1012/13; прийняти нове рішення у справі №911/1012/13, яким відмовити повністю у задоволенні заяви відповідача про винесення додаткового рішення у справі №911/1012/13 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 36000 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Пантелієнко В.О. та Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1012/13 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес"; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024, постановлену за результатами розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" про вирішення питань розподілу судових витрат у справі №911/1012/13 до надходження матеріалів справи №911/1012/13 до Північного апеляційного господарського суду.
11.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1012/13 у 37-ми томах.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі №911/1012/13 залишено без руху; роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (2422,40 грн).
23.12.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" надійшли письмові пояснення, до яких додано докази сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі №911/1012/13. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.03.2025 о 12 год. 00 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 05.03.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 12.03.2025.
У судове засідання 26.03.2025 з'явивився представник скаржника. Представники інших учасників справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржувану додаткову ухвалу суду першої інстанції. Прийняти нове рішення у справі №911/1012/13, яким відмовити повністю у задоволенні заяви відповідача про винесення додаткового рішення у справі №911/1012/13 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 36000 грн.
У судовому засідання колегією суддів оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, ухвалення та проголошення судового рішення відкоалено на 02.04.2025 об 11:20.
02.04.2025 судом апеляційної інстанції проголошено вступну та резолютивну частину постанови (скорочене судове рішення).
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" (Новий кредитор) та ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» (Первісний кредитор) було укладено Додаток від 22.03.2023 №1 до Договору про відступлення права вимоги №3-2023, у якому зазначено: «Відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника ВАТ «СБК-Прогрес» (сингулярне правонаступництво) за договором, умови якого не охоплюють правовідносин щодо зобов'язань нового кредитора з оплати грошової винагороди ліквідатору банкрута та/або судових витрат на правову допомогу, не тягне заміни сторони у зобов'язанні щодо оплати послуг арбітражного керуючого та судових витрат на правову допомогу в порядку статті 52 ГПК України. Дані витрати здійснює первісний кредитор». В ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у даній справі зроблено висновок, що судові витрати розподіляються за результатами закінченої справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржувану додаткову ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної додаткової ухвали у даній справі, як такі, що не спростовують зроблених судом першої інстанції висновків, враховуючи норми чинного законодавства.
У провадженні Господарського суду Київської області (суддя Наріжний С.Ю.) перебувала справа № 911/1012/13 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес» на стадії судової процедури ліквідація банкрута, яка введена постановою Господарського суду Київської області від 29.07.2013, на підставі ухвали суду від 11.03.2024 ліквідатором призначено арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича (свідоцтво від 09.11.2021 № 2017).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» (правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон») від 05.12.2022 (вх. № 17757/22) про відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого.
02.08.2023 до суду надійшла заява (вх. № 14803/23) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі ПрАТ СК «Брокбізнес», заявник) про вирішення питань розподілу судових витрат у справі № 911/1012/13, пов'язаних з розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» (далі ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери») від 05.12.2022 про відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого у справі № 911/1012/13. Зокрема, заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» (далі ТОВ ВКП «Автофургон») на користь заявника витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2023, зокрема, зупинено розгляд зазначеної заяви до повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (протокол судового засіданні від 31.10.2023).
12.12.2023 до суду від ПрАТ СК «Брокбізнес» надійшла заява (вх. № 23143/23 від 14.12.2023) про поновлення провадження щодо розгляду заяви про вирішення питань розподілу судових витрат.
25.12.2023 до суду надійшли заперечення ТОВ ВКП «Автофургон» (вх. № 5798/23), в яких скаржник зазначав, що між ним та ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери» було укладено додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги від 22.03.2023 № 3-2023, відповідно до якого відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника ВАТ «СБК-Прогрес» (сингулярне правонаступництво) за договором, умови якого не охоплюють правовідносин щодо зобов'язань нового кредитора з оплати грошової винагороди ліквідатору банкрута та/або судових витрат на правову допомогу, не тягне заміни сторони у зобов'язанні щодо оплати послуг арбітражного керуючого та судових витрат на правову допомогу в порядку ст. 52 ГПК України. Дані витрати здійснює первісний кредит.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2024 задоволено заяву судді Наріжного С.Ю. про самовідвід від розгляду справи №911/1012/13, у зв'язку з чим остання була передана до відділу автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024, вищевказана справа, разом із заявою про вирішення питань розподілу судових витрат у справі № 911/1012/13, передана до розгляду судді Янюк О.С., яка ухвалою від 01.02.2024 прийняла її до свого провадження.
Додатковою ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (з 13.12.2023 - Акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс") від 28.07.2023 (вх. № 14803/23 від 02.08.2023) про вирішення питань розподілу судових витрат - задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Автофургон" на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 36000,00 грн; в іншій частині заяви - відмовлено.
Колегія суддів з оскаржуваною Додатковою ухвалою суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2023 позачерговими загальними зборами акціонерів ПрАТ СК «Брокбізнес» вирішено (питання 2 порядку денного) змінити найменування товариства на АТ «СК «ББС Іншуранс», що підтверджується протоколом № 61, у зв'язку із чим 13.12.2023 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 1000741070333002125, зокрема, про зміну найменування заявника з ПрАТ СК «Брокбізнес» на АТ «СК «ББС Іншуранс» (ідентифікаційний код 20344871).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що сама лише зміна найменування юридичної особи не впливає на правоздатність цієї особи, оскільки залишається однією й тією ж особою, з тим же ідентифікаційним кодом незалежно від найменування (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 910/14944/13).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Ці витрати підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У свою чергу, ст. ст. 2, 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом (п. 8.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).
Водночас у справах про банкрутство склад учасників є специфічним та на підставі ч. 5 ст. 41 ГПК України визначається КУзПБ.
Учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених КУзПБ, Фонд державного майна України, Банк, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника (ст. 1 КУзПБ).
Водночас поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у справі». Так, сторонами у господарському процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
Аналогічну за змістом правову позицію викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 907/947/22.
Так, під час розгляду заяви ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери» вирішувалося питання (предмет спору) щодо солідарного стягнення грошових коштів (шкоди) з ліквідатора - арбітражного керуючого Черненченка Д.А. та його страховика ПрАТ СК «Брокбізнес».
Тобто, сторонами спору у даному випадку були ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери» (особа, яка звернулася з матеріально-правовою вимогою) та арбітражний керуючий Черненченка Д.А. і його страховик ПрАТ СК «Брокбізнес» (особи, до яких звернута відповідна вимога).
Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2023 у задоволенні відповідної заяви було відмовлено.
У свою чергу, ухвала є судовим рішенням у розумінні ч. 1 ст. 232 ГПК України.
Одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Таким чином, оскільки за результатами розгляду заяви про відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого судом постановлено ухвалу, яка є остаточним судовим рішенням щодо зазначеного питання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для розподілу судових витрат, а саме, витрат на правничу допомогу.
Так, процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі.
За змістом ч.ч. 1 та 3 ст. 123 і ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У додатковій постанові від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20) Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони відповідно до положень ст. ст. 124, 129 ГПК України кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи, у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази для підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).
У свою чергу, на відміну від розгляду справи в порядку загального провадження, судове засідання в яких передбачає стадію судових дебатів, розгляд заяв (у тому числі позовних та інших, пов'язаних з процедурою банкрутства) учасників справи про банкрутство або інших осіб у спорах, стороною яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство за правилами спрощеного позовного провадження, що не передбачає проведення судових дебатів.
Отже, у даному випадку, заява про відшкодування судових витрат, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання, на якому остаточно вирішено заяву із прийняттям остаточного судового рішення (ухвали) щодо цієї заяви, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом.
Так, заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу подано представником ПрАТ СК «Брокбізнес» через підсистему «Електронний суд» 08.05.2023 (вх. № 1419/23) тобто, до винесення ухвали суду від 25.07.2023 у даній справі.
Разом із цим, ПрАТ СК «Брокбізнес» подано у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк відповідні докази на підтвердження розміру судових витрат (заява від 28.07.2023 (вх. № 14803/23 від 02.08.2023), яку направлено до суду засобами поштового зв'язку 29.07.2023).
Проте із матеріалів справи, а саме з поданого ПрАТ СК «Брокбізнес» відзиву на заяву про відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого (вх. № 251/23 від 06.01.2023) вбачається, що у ньому відсутній попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу, які заявник очікував понести у зв'язку з розглядом заяви ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери», так само як і відсутня вимога щодо покладення судових витрат заявника на ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери».
З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України, та, крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими, та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
У свою чергу, застосування відповідних положень ст. 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. Наведена норма надає суду право у разі невиконання стороною обов'язку подати попередній розрахунок судових витрат, відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору. Аналогічну правову позицію викладено у постанові касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 927/785/22.
З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Такі висновки щодо застосування ч. 2 ст. 124 ГПК України викладені, зокрема, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та постанові Касаційного господарського суду у Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 295/3068/20.
Оскільки сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, беручи до уваги відсутність зі сторони ТОВ ВКП «Автофургон» відповідних заперечень в частині неподання такого розрахунку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що ПрАТ СК «Брокбізнес» (нова назва - Акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс") дотримано встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України порядок.
У своїй заяві про розподіл судових витрат ПрАТ СК «Брокбізнес» (нова назва - Акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс") просив стягнути з ТОВ ВКП «Автофургон» 45 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та на підтвердження заявленого розміру надав: заяву про надання професійної правничої допомоги від 15.12.2022; договір від 01.12.2021 № 1201/0121 про надання професійної правничої (правової) допомоги, укладений між ПрАТ СК «Брокбізнес» та Адвокатським бюро «Голяр і партнери» (далі Договір); протокол погодження договірної ціни до Договору від 15.12.2022, відповідно до якого, вартість однієї години роботи (послуг) поза судовим засіданням становить 2 000,00 грн, а вартість адвоката у судовому засіданні, незалежно від тривалості такого засідання - 2 000, 00 грн; акт наданих послуг до Договору від 27.07.2023 та рахунок на оплату від 27.07.2023 № 1201/0121.
Суд першої інстанції зазначив, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Дослідивши надані ПрАТ СК "Брокбізнес" (нова назва - Акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс") докази щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені витрати та їх розмір не відповідають критерію реальності (їх дійсності та необхідності) таких витрат, а тому визнав необґрунтованим до їх включення послуг з: складання заяви від 04.01.2023 про поновлення строків для подання відзиву (вартість 500,00 грн), адже вказана послуга має включатися до послуги зі складання та подачі (надсилання відзиву) і виникла виключно у зв'язку з недотриманням строків для подачі такого відзиву; складання заяви від 04.01.2023 про передачу справи за належною підсудністю, включаючи пошук судової практики (вартість 2 000,00 грн) та складання заяви від 16.05.2023 про залишення без руху заяви ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" про відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого по справі № 911/1012/13 від 05.12.2022 (вартість 2 000,00 грн) з огляду на те, що судом не встановлено необхідності вчинення таких послуг, та, у свою чергу, такі послуги не мали позитивних для ПрАТ СК "Брокбізнес" наслідків; складання та надсилання заяви від 04.01.2023 про виконання ухвали суду (вартість 500,00 грн), адже виконання вимог ухвали суду є процесуальним обов'язком учасників справи. Крім того, суд визнав необґрунтованим включення представником ПрАТ СК "Брокбізнес" до витрат на професійну правничу допомогу, вартість яких підлягає відшкодуванню, послуг зі складання та надсилання через систему "Електронний суд" заяви від 08.05.2023 в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо надання доказів судових витрат, які відповідач поніс або має понести (вартість 500,00 грн) та складання і надсилання заяви про вирішення питань розподілу судових витрат від 27.07.2023 та доказів судових витрат (вартість 4 000,00 грн). Зазначені висновки зроблені судом з урахуванням правової позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, які полягають у тому, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Враховуючи викладене та відсутність заперечень зі сторони ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" та/або його правонаступника ТОВ ВКП "Автофургон" в частині розміру заявлених витрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленого до стягнення розміру витрат за послуги з надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро "Голяр і партнери", надані ПрАТ СК "Брокбізнес" (нова назва - Акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс") на суму 36 000,00 грн (45 500,00 - 9 500,00).
Суд апеляційної інстанції вважає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000,00 грн відповідає як критерію співмірності та реальності понесених адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат у даному випадку.
Суд першої інстанції вірно відхилив заперечення ТОВ ВКП «Автофургон» відносно того, що останній не є особою, яка повинна відшкодовувати судові витрати за результатами розгляду відповідного спору. Як зазначив заявник, ним надано суду договір про відступлення права вимоги від 22.03.2023 № 3-2023 із додатком № 1, відповідно до якого відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника ВАТ «СБК-Прогрес» (сингулярне правонаступництво) за договором, умови якого не охоплюють правовідносин щодо зобов'язань нового кредитора з оплати грошової винагороди ліквідатору банкрута та/або судових витрат на правову допомогу, не тягне заміни сторони у зобов'язанні щодо оплати послуг арбітражного керуючого та судових витрат на правову допомогу в порядку ст.52 ГПК України. Дані витрати здійснює первісний кредитор. Додаток № 1 є невід'ємною частиною договору про відступлення права вимоги від 22.03.2023 № 3-2023.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2023 задоволено заяву ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери» про заміну кредитора його правонаступником та замінено останнього на ТОВ ВКП «Автофургон». У вказаній ухвалі суду, як і в самому Договорі про відступлення права вимоги, серед іншого, зазначено, що ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери» передає новому кредитору ТОВ ВКП «Автофургон» усі права як кредитора у справі про банкрутство ВАТ «СБК-Прогрес» в т.ч. відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого згідно зі ст. 25 КУзПБ.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, із матеріалів справи вбачається, що Додаток №1 до заяви про заміну кредитора його правонаступником заявником до суду не надавався; новий кредитор (ТОВ ВКП «Автофургон») підтримував заяву про відшкодування шкоди та оскаржував до Північного апеляційного господарського суду ухвалу, постановлену за результатами її розгляду; у п. 5.4. Договору про відступлення права вимоги передбачено, що зміни до останнього можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Наявність додатків до Договору про відступлення права вимоги умовами останнього не передбачена.
Відповідно до ст. 43 КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2023, яка набрала законної сили 29.06.2023 і до суду апеляційної інстанції не оскаржувалась, замінено у справі № 911/1012/13 кредитора ТОВ «МЮК «Гапоненко Роман і партнери» (код ЄДРПОУ 36351411) на процесуального правонаступника ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» (код ЄДРПОУ 34612238).
Відповідно до ч. 2 ст. 52 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Враховуючи зазначене, твердження ТОВ ВКП «Автофургон» щодо покладення судових витрат на первісного кредитора суд першої інстанції вірно визнав помилковим за вказаних обставин.
Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б спростували висновки суду, покладені в основу оскаржуваної додаткової ухвали та впливали на її правильність, в апеляційній скарзі суду не наведено.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що додаткова ухвала Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/1012/13 до ухвали Господарського суду Київської області від 25.07.2023 у справі №911/1012/13 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" залишити без задоволення.
Додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/1012/13 залишити без змін.
Матеріали справи № 911/1012/13 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 08.04.2025
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді В.О. Пантелієнко
О.М. Остапенко