вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" квітня 2025 р. Справа№ 910/12131/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Мальченко А.О.
Скрипки І.М.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024
у справі № 910/12131/24 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»
до Акціонерне товариство «Українська залізниця»
про стягнення 193 045,44 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 193 045,44 грн з ПДВ безпідставно отриманих коштів з особового рахунку НОМЕР_1 ТОВ СП «Нібулон».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «Українська залізниця» безпідставно нарахувала та стягнула кошти з особового рахунку позивача у розмірі 193 045, 44 грн з ПДВ за зберігання вантажу на підставі п.9 Правил зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644. Правовою підставою позову визначено приписи ст.1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/12131/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» 193 045, 44 грн збору за зберігання вантажу та 2 422, 40 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що списання з особового рахунку позивача грошових коштів в сумі 193 045, 44 грн, як збір за зберігання вантажу, є безпідставним та поза межами Договору. Місцевий господарський суд також дійшов висновку, що на день звернення ТОВ СП «Нібулон» до суду з даним позовом останнім строк позовної давності пропущено не було.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/12131/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і незаконним. Зокрема скаржник вважає, що вимога позивача у даній справі суперечить попередній поведінці позивача у відносинах щодо сплати відповідних платежів на користь АТ «Укрзалізниця», а саме підписання без зауважень 01.11.2022 накопичувальної картки № 01110039, що має наслідком зарахування відповідної суми попередньої оплати по особовому рахунку в якості оплати наданих послуг (зменшення суми попередньої оплати по особовому рахунку позивача) за обізнаності позивача про відсутність підстав для такої оплати (відсутність обов'язку із оплати збору за зберігання вантажів у вагонах).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12131/24; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/12131/24 до надходження справи з суду першої інстанції.
30.12.2024 супровідним листом № 910/12131/24/7644/24 від 27.12.2024 матеріали справи № 910/12131/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
У зв'язку із перебуванням суддів Коробенка Г.П., Кравчука Г.А. які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустках, справу передано новому складу суду: головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Скрипка І.М., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 прийнято справу № 910/12131/24 до провадження у визначеному складі колегії суддів, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерне товариство «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/12131/24, справу № 910/12131/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
20.01.2025 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
22.01.2025 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу в якій останній просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції справа № 910/12131/24 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
25.02.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» оприлюднило Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір). (а.с. 6-41)
Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом Договору є організація та здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника (далі - Послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), що передбачено п. 1.6 Договору.
Згідно з п. 1.7, Договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Нібулон» подано Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020 (дата підписання 26.06.2020)
Пунктом 1.9 Договору визначено, що перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) про дату укладення договору, присвоєння Замовнику коду Замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору із Замовником.
Відповідно до п. 1.10 Договору, договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.
Відповідачем направлено позивачу повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 та присвоєно Замовнику коди: 1. відправника / одержувача: 8496; 2. платника 8211375 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов'язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до Договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 Договору та законодавства (пункт 1.5 Договору).
26.03.2024 АТ «Укрзалізниця» було оприлюднено нову редакцію Договору про надання послуг перевезення вантажів, яка введена в дію 01.04.2024.
Відповідно до п. 1.3 Договору, визначення вживається в Договорі у такому значенні: маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення Замовником, який відповідає установленій Перевізником масі та / або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення / вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Згідно з п. 1.4 Договору, надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Пунктом 14.1 Договору передбачено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
Відповідно до п.1 Додатку № 1-4 до Договору (Умови організації накопичення вагонів) (далі - Додаток), на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та / або з вантажем власних вагонів перевізника та / або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Відповідно до п.2 Додатку станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
29.10.2022 відповідно до залізничних накладних № 41796731 та № 41796749 зі станції Рауховка на станцію Черноморск-Порт Одеської залізниці відправлено маршрутний потяг № 102815 з вантажем «пшениця насипом» з Відомістю вагонів ідентифікація відправки в кількості 50 вагонів. (а.с. 46-74, 48-49)
Відповідно до п.9 Додатку № 1-4 Договору за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1);
- за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.2);
- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п.9.3).
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.
Відповідно до п.10 Додатку нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
АТ «Українська залізниця» були сформовані Відомості плати за користування вагонами №29100031 на суму 273 558, 50 грн без ПДВ. (а.с. 50-52)
Крім того, 01.11.2022 відповідачем була складена Накопичувальна картка № 01110039 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) (форма ФДУ-92) (а.с. 53), згідно якої ТОВ СП «Нібулон» було нараховано:
- збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001; найменування та номер документа ГУ-23 № 73, № 75, № 74) на суму 160 871, 20 грн без ПДВ;
- інші послуги: організація, перевезення і накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001; найменування та номер документа ГУ-23 № 73, № 75, № 74) на суму 23 106, 72 грн без ПДВ.
Відповідно до пунктів 4.1 і 4.2 Договору розрахунки за Договором здійснюються через Філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень залізниці. Оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділі 14 Договору. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особистий рахунок замовника.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень тощо; пені. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання Договору. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована пеня.
Відповідно даних філії Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ «Укрзалізниця» (перелік № 20221104 від 04.11.2022) (а.с. 54-55) з рахунку ТОВ СП «Нібулон» була списана оплата за Накопичувальною карткою № 01110039 від 01.11.2022:
- збір за зберігання у вагонах (у т.ч. у контейнерах) при перевезенні експо (код/підкод платежу 190/1) на суму 160 871, 20 грн без ПДВ (193 045, 44 грн з ПДВ)
- організацію перевезень накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/1) на суму 23 106, 72 грн без ПДВ (278 283, 06 грн з ПДВ).
Як зазначає позивач, за результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП «Нібулон», було виявлено безпідставно нараховані та отримані AT «Українська залізниця» з особового рахунку 8211375 - 193 045, 44 грн з ПДВ, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (Додаток № 1-4 до Договору).
26.09.2024 позивач надіслав AT «Українська залізниця» вимогу (претензію) № 7633/3-24/27, в якій просив повернути безпідставно отримані відповідачем з особового рахунку ТОВ СП «Нібулон» кошти на загальну суму 193 045, 44 грн. Однак, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. (а.с. 56-57).
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку позивача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього. За таких обставин, позивач вказує, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» безпідставно нарахувало та безакцептно списало з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» 193 045, 44 грн збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що п. п. 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулася на підставі договірних відносин з накопичення вагонів на коліях з метою формування маршрутного потягу. А тому грошові кошти в розмірі 193 045, 44 грн були безпідставно списані з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору.
Водночас місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача, викладені в заяві про застосування строків позовної даності, оскільки за встановлених під час розгляду справи обставин спірне списання грошових коштів здійснене поза межами укладеного між сторонами спору договору, а позов поданий в порядку приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є "очікування оформлення документів". Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Колегія суддів зазначає про те, що укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком №1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням приписів додатку №1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
В свою чергу, зважаючи на умови додатку №1-4 до договору (п. 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим додатком.
Так, відповідно до п. 9 додатку №1-4, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1. додатку №1-4).
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2. додатку №1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є «затримка з вини замовника».
З наведеного вбачається, що п. 9 додатку №1-4 розділяє такі поняття як «накопичення рухомого складу» та «затримку вагонів перевізника».
При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (п. п. 6, 7 додатку №1-4), що водночас є предметом окремої послуги.
Виходячи зі змісту додатку №1-4 до договору та положень спірного договору, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів. Тобто, процес накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку №1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
Отже, Укрзалізниця, як перевізник, надала позивачу, як замовнику, згідно з умовами договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 у справі № 915/5/23.
Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами перевезень вантажів. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з п. 3 зазначених Правил для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.
Відповідно до п. 8 Правил № 644 збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки.
Пунктом 9 Правил № 644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Таким чином, зважаючи на вимоги п. п. 8 та 9 Правил № 644, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
У постанові від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: «накопичення вагонів» з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон».
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що п. п. 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від Акціонерного товариства «Українська залізниця», а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях Укрзалізниці з метою формування маршрутного потягу.
У той же час, місцевий господарський суд вірно зазначив, що оскільки спірні правовідносини врегульовані додатком №1-4 до договору, який є невід'ємною частиною договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та визначає спеціальні умови організації накопичених вагонів.
Також, з огляду на зміст та умови укладеного між сторонами вказаного вище додатку до договору, безпідставним є й застосування до спірних правовідносин сторін п. п. 8, 9 Правил № 644.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно нарахував та списав з позивача 193 045, 44 грн з ПДВ збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (додаток 1-4).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
За наведених обставин, оскільки відповідачем 193 045, 44 грн безпідставно списані з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного сторонами договору, на підставі п. 9 Правил, які при такому списанні застосовані бути не можуть, висновки суду першої інстанції про те, що то позовні вимоги підлягають задоволенню є обґрунтованими.
При цьому є безпідставними посилання скаржника на підписання позивачем без зауважень накопичувальної картки, що дозволило Укрзалізниці списати кошти, позаяк згідно п. 10 додатку 1-4 до договору нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги. Тобто, підписання накопичувальної картки лише підтверджує, що затримка вагонів під час накопичення останніх відбулася для формування маршрутного поїзду. Такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг в додатку №1-4 до нього.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов договору, такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, встановлені ст. ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч. ч. 1-4 ст.315 Господарського кодексу України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються.
Позов поданий в порядку приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
Окрім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на день звернення позивача до суду з даним позовом останнім строк позовної давності пропущено не було.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/12131/24, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» не підлягає задоволенню.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/12131/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/12131/24 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12131/24.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді А.О. Мальченко
І.М. Скрипка