ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про відмову у відкритті апеляційного провадження
09 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 923/1486/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 (повний текст складено та підписано 15.01.2024, суддя Желєзна С.П.)
у справі №923/1486/21
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Петровець"
про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів у розмірі 9 509 920,00 грн
У листопаді 2021 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Петровець" від 21.06.2021, а також стягнути з відповідача на користь позивача сплачені за вказаним договором кошти у розмірі 9509920 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 по справі №923/1486/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на вищевказане рішення суду.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження названого рішення.
В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що в межах встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України строку на апеляційне оскарження представник позивача адвокат Долгополов О.В. подав апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Однак, після звернення з апеляційною скаргою зв'язок апелянта ОСОБА_1 з адвокатом Долгополовим О.В. зник, засоби його зв'язку (мобільний номер та електронна пошта) не відповідають, за адресою у місті Херсоні він не мешкає. Про його долю на даний час апелянту нічого не відомо.
За твердженням апелянта, про факт набрання оскаржуваним рішенням законної сили апелянт дізнався лише після відкриття стосовно нього виконавчого провадження № 74872743 щодо виконання наказу господарського суду Одеської області від 29.03.2024 року № 923/1486/21 та звернення апелянта до адвоката Крижановського М.М., який перебуває за межами України. Адвокат Крижановський М.М. повідомив апелянта ОСОБА_1 , що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 року по справі № 923/1486/21 апеляційна скарга на рішення суду, подана адвокатом Долгополовим О.В., була залишена без руху, а в подальшому, повернута апелянту ухвалою від 19.03.2024 року. При цьому ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 року апелянт не отримував, в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі апелянт не зареєстрований, а отримати інформацію від адвоката Долгополова О.В. апелянт не міг через відсутність зв'язку.
Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання апеляційним судом апелянту в паперовому вигляді ухвал від 21.02.2024 року про залишення апеляційної скарги без руху та від 19.03.2024 року про повернення апеляційної скарги. Таке надсилання взагалі не було можливим тому, що місце проживання апелянта зареєстроване в селі Залізний Порт Скадовського району Херсонської області, яке є окупованим з 24.02.2022 року по теперішній час.
Враховуючи той факт, що апелянт не отримав ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 року та від 19.03.2024 року внаслідок виникнення обставин непереборної сили - об'єктивної неможливості суду апеляційної інстанції надіслати ухвали поштою на тимчасово окуповану території України, а також відсутності будь-якого зв'язку апелянта з адвокатом Долгополовим О.В., скаржник вважає, що суд має поновити апелянту Волкову О.О. строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 року по справі №923/1486/21.
Додатково апелянт зазначає, що він не був проінформований Південно-західним апеляційним господарським судом про залишення без руху його апеляційної скарги та про її подальше повернення в жодний, передбачений законом, спосіб, зокрема шляхом розміщення оголошення на сайті суду.
Ухвалою суду витребувано від Господарського суду Одеської області матеріали справи № 923/1486/21 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 по справі №923/1486/21 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
Наразі до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріли справи №923/1486/21 від Господарського суду Одеської області.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи та поданими матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято Господарським судом Одеської області 03.01.2024, повний текст складено та підписано судом першої інстанції 15.01.2024.
Відповідно останнім днем звернення з апеляційною скаргою на таке рішення є 05.02.2024, з урахуванням вихідних, не робочих днів.
В свою чергу, апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції лише 18.03.2025 засобами електронного зв'язку за допомогою системи Електронний Суд.
Тобто скаржником був пропущений строк звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у цій справі.
Статтею 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За приписами ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч.7 ст. 242 ГПК України).
Так наявні матеріли справи свідчать про те, що оскаржуване рішення було доставлено до електронного кабінету представника ОСОБА_1 адвоката Долгополова О.В. - 16.01.2024 о 21:00.
Частиною 6 ст. 242 ГПК України визначено, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Наведене свідчить про те, що оскаржуване рішення було вручено представнику апелянта - 17.01.2024, тобто у перший робочий день, наступний за днем його відправлення, та саме з цієї дати він вважається обізнаним про прийняття такого рішення.
Також, наявні матеріали справи, зокрема протокол судового засідання Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 свідчить про те, що представник ОСОБА_1 адвокат Риженко Д.О. (на підставі ордеру від 06.12.2023) був присутнім у вказаному судовому засіданні, під час якого прийнято оскаржуване рішення.
Отже, скаржник вважається таким, що був достеменно обізнаним про прийняття Господарським судом Одеської області оскаржуваного рішення та про його зміст, оскільки таке рішення було отримано представником позивача, а тому у відповідності до ч.7 ст. 242 ГПК України вважається, що копію судового рішення вручено й особі, яку він представляє.
31.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 по справі №923/1486/21.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі №923/1486/21 залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Названа ухвала була надіслана представнику апелянта - адвокату Долгополову Олександру Вікторовичу до його електронного кабінету та доставлена останньому 23.02.2024 о 01:22.
З огляду на те, що скаржником не було усунуто встановлених судом апеляційної інстанції недоліків, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі №923/1486/21 повернуто ОСОБА_1 .
Дана ухвала була надіслана представнику апелянта - адвокату Долгополову Олександру Вікторовичу до його електронного кабінету та доставлена останньому 19.03.2024 о 17:21.
18.03.2025, тобто зі спливом одного року після повернення апеляційної скарги Південно-західним апеляційним господарським судом, ОСОБА_1 повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі №923/1486/21 до суду апеляційної інстанції.
При цьому, як зазначає скаржник, йому не було відомо про прийняте судом апеляційної інстанції рішення про повернення апеляційної скарги, а зв'язок з попереднім представником втрачено.
Судова колегія оцінюючи такі доводи апелянта, зазначає таке.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні “Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Мушта проти України» зазначено: “право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані».
Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).
Апелянт стверджує, що ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху та повернення апеляційної скарги мали б бути вручені особисто Волкову О.О.
Однак, колегія суддів зазначає, що такі доводи апелянта не узгоджуються із приписами чинного процесуального законодавства.
Так, за приписами ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Згідно з частиною сьомою статті 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Водночас, відповідно до частин першої, п'ятої та сьомої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (далі - ЄСІКС). Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Колегія суддів звертає увагу, що з 04.11.2023 набрав чинності Закон України від 19.10.2023 №3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов'язків учасників судової справи". Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що фізична особа та фізична особа-підприємець не зобов'язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІКС. Втім, адвокат зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІКС.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. (Близький за змістом правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 906/1093/22, від 03.04.2024 у справі № 910/9569/23).
Як вже було вказано вище, ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху була надіслана представнику апелянта - адвокату Долгополову Олександру Вікторовичу до його електронного кабінету та доставлена останньому 19.03.2024 о 17:21, а ухвала про повернення апеляційної скарги була надіслана представнику апелянта - адвокату Долгополову Олександру Вікторовичу до його електронного кабінету та доставлена останньому 19.03.2024 о 17:21.
Суд апеляційної інстанції вважає, що направлення адвокату Долгополову Олександру Вікторовичу в особистий електронний кабінет ухвал суду апеляційної інстанції відповідає вимогам положень статей 6, 41, 45, 56, частини сьомої статті 242 ГПК України, враховуючи, що адвокат є представником позивача згідно з ордером, а тому безпідставним є посилання скаржника на те, що він особисто не отримував ухвал суду апеляційної інстанції.
У даному випадку, з огляду на приписи ч.7 статті 242 ГПК України вручення копії ухвал суду представникові вважається, і вручення самому учаснику справи.
Таким чином, з огляду на положення частин шостої та сьомої статті 242 ГПК України, апелянт був обізнаний про наявність ухвал суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху та про повернення апеляційної скарги, адже такі ухвали були вручені його представнику - адвокату Долгополову Олександру Вікторовичу.
Втім, вимоги суду апеляційної інстанції вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом виконані не були, а після повернення апеляційної скарги ухвалою суду від 19.03.2024, повторно з апеляційною скаргою скаржник звернувся лише 18.03.2025, тобто з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження.
Щодо посилання апелянта на те, що після звернення з апеляційною скаргою зв'язок апелянта Волкова О.О. з адвокатом Долгополовим О.В. зник, засоби його зв'язку (мобільний номер та електронна пошта) не відповідають, за адресою у місті Херсоні він не мешкає, колегія суддів зазначає таке.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України).
За змістом положень ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
В свою чергу апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження наведених останнім обставин, зокрема звернення до адвоката Долгополова О.В. з приводу супроводження цієї справи, відсутності зв'язку з адвокатом, розірвання договірних відносин між сторонами тощо.
Судова колегія зазначає, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини від 16.02.2017 у справі "Каракуця проти України", заява №18986/06).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Ciricosta and Viola v. Italy" (заява №19753/92) зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №910/3980/16, від 24.02.2021 у справі №916/160/20, від 05.07.2022 у справі №914/1804/18 тощо).
У п.41 рішення в справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03) ЄСПЛ наголосив, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Teuschler v. Germany", заява №47636/99).
Окрім того, колегія суддів зауважує, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянт, який був достеменно обізнаний про наявність оскаржуваного рішення, повинен був вживати належних заходів задля його своєчасного оскарження, однак, як вже було вказано вище, таких дій не вчинив.
Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки апелянт був належним чином повідомлений про прийняття оскаржуваного рішення, про залишення апеляційної скарги без руху та вподальшому її повернення судом апеляційної інстанції, а тому не був позбавлений можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою.
Частиною 2 ст. 261 ГПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Так, у даному випадку повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області складено та підписано 15.01.2024, в свою чергу, апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції лише 18.03.2025 засобами електронного зв'язку за допомогою системи Електронний Суд.
Тобто, апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, що є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, за виключенням двох випадків наведених у ч 2 ст. 261 ГПК України.
В свою чергу, дані випадки не розповсюджуються на дану справу, оскільки як вже було вказано вище, апеляційна скарга подана особою, яка є позивачем по справі, приймала участь у розгляді справи та була належним чином повідомлена, як про розгляд справи, так й про прийняття оскаржуваного рішення, а пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили апелянтом у даному випадку не доведено належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження справі №923/1486/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024.
Керуючись ст. ст. 234, 242, 255, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 по справі №923/1486/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.