79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" квітня 2025 р. Справа №926/2641/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.,
суддів Галушко Н.А.,
Желіка М.Б.,
розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.12.2024 (повний текст рішення складено 19.12.2024, суддя Дутка В.В.)
у справі №926/2641/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграф-Сервіс», м. Чернівці
до відповідача Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , с. Яблунівка, Чернівецької області
про відшкодування збитків в сумі 126085,43 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Поліграф-Сервіс» 16.10.2024 звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія (далі ПАТ НАСК) «Оранта» 126085,43 грн страхового відшкодування завданої майнової шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на порушення відповідачем норм чинного законодавства України, що полягало у невиконанні його зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну позивача, завданого автомобілем «Тойота Кемрі» держ.номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем.
Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 18.12.2024 позовні вимоги ТОВ «Поліграф-Сервіс» задоволив; з ПАТ НАСК «Оранта» на користь позивача стягнув 126085,43 грн страхового відшкодування завданої майнової шкоди, 5796,00 грн витрат на проведення експертизи та 2422,40 грн судового збору.
При ухваленні вказаного рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст. 1171 ЦК України, відповідно до якої, шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала. Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла. Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Попри те, що провадження щодо водія ОСОБА_1 у справі №727/13946/23 Чернівецьким апеляційним судом закрите через відсутність вини (крайню необхідність), у відповідача, в якого була застрахована відповідальність водія ОСОБА_1 відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.05.2023 №214712804, виник обов'язок відшкодувати потерпілій особі завдану шкоду, незважаючи на те, що така була завдана у стані крайньої необхідності.
ПАТ НАСК «Оранта» не погодилось з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що висновки, викладені в рішенні суді першої інстанції, не відповідають дійсним обставинам справи, відтак вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з огляду на таке:
- на переконання відповідача, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що при скоєнні ДТП для водія ОСОБА_1 мали місце дії непереборної сили - раптовий виїзд автомобіля «Akura» д.н.з. НОМЕР_2 на зустрічну смугу. Водночас, водій ОСОБА_1 , з метою запобігання зіткненню з вказаним транспортним засобом та загибелі чи каліцтва людей, вимушений був виїхати за межі проїзної частини, таким чином, в силу положень ч. 5 ст. 1187 ЦК України, останній підлягає звільненню від відповідальності;
- відповідач зазначає, що на водія транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за створення ним аварійної ситуації не складався, однак, це не свідчить про відсутність в його діях вини. На думку відповідача, місцевий господарський суд зобов'язаний був надати оцінку обставинам ДТП на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи;
- апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у незалученні до участі у справі водія ОСОБА_2 , який був іншим учасником вказаної ДТП. Крім цього, відповідач зазначає, що висновок будівельно-технічної експертизи за № 136 від 19.06.2024, який наданий позивачем на підтвердження його вимог, викликає у відповідача обґрунтовані сумніви у його правильності, оскільки експертом безпідставно не було враховано показника фізичного зносу рекламної конструкції, яка експлуатується з 2012р.
Разом з апеляційною скаргою відповідач подав суду апеляційної інстанції клопотання про призначення повторної будівельно-технічної експертизи у цій справі, на вирішення якої просив поставити запитання: «Визначити вартість матеріального збитку, завданого ТОВ «Поліграф-Сервіс» внаслідок пошкодження 14.12.2023 р під час ДТП рекламної конструкції (біл-борду), яка була розташована на розі АДРЕСА_1 ». В обґрунтування доцільності проведення повторної будівельно-технічної експертизи відповідач покликається на неврахування експертом показника фізичного зносу пошкодженої рекламної конструкції та вартості металобрухту, який залишився після скоєння ДТП. Крім цього, експерт не надав відомість ресурсів для підтвердження кількості та переліку використаних матеріалів.
Позивач на виконання вимог ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта та зазначив таке:
- в судовому рішенні у справі № 727/13946/23 апеляційний судом не було встановлено, що водій ОСОБА_1 діяв у стані непереборної сили, натомість вказаним судовим рішенням було встановлено, що водій діяв в умовах крайньої необхідності. Отож, його дії вчинені у стані крайньої необхідності, відповідно до положень ст.17 КУпАП, слугували підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення, а вказана особа не несе лише адміністративну відповідальність, однак не звільняється від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Позивач звертає увагу суду на те, що без притягнення водія ОСОБА_2 до відповідальності за створення аварійної обстановки, у водія ОСОБА_1 відсутні підстави перекладати на нього вину у завданні шкоди внаслідок даної ДТП. Таким чином, апелянт не довів дію непереборної сили належними і допустимими доказами, тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч.5 ст.1187 ЦК України, як підстава звільнення від цивільно-правової відповідальності;
- позивач наголошує, що предметом даного спору не є встановлення особи, винної у ДТП, натомість предметом позову є стягнення страхового відшкодування за завдану водієм ОСОБА_1 шкоду. Якщо ж даний водій вважає, що завдав шкоду, діючи в інтересах іншої особи, він має право пред'явити зворотну вимогу до такої особи після відшкодування шкоди в порядку, передбаченому ч.1 ст.1171 ЦК України;
- даний позов пред'явлено позивачем саме до страхової компанії водія ОСОБА_1 як безпосереднього заподіювача шкоди з підстав, передбачених ч.1 ст.1171 ЦК України. З огляду на те, що водій ОСОБА_1 не викликав на місце ДТП поліцію і на інших учасників дорожнього руху не було складено жодних протоколів, докази вини водія ОСОБА_2 чи інших осіб відсутні, таким чином у позивача були відсутні правові підстави заявляти позовні вимоги до інших осіб.
З врахуванням наведеного, позивач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Крім цього, позивач подав суду заяву, в якій заперечив проти задоволення клопотання відповідача про призначення повторної будівельно-технічної експертизи у цій справі, оскільки у висновку експертизи вказано, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт визначається за допомогою комп'ютерної програми «Інпроект - Випуск Кошторисів» (1.920.0429) у відповідності до КНУ «Настанова з визначення вартості будівництва», що спростовує твердження апелянта про обґрунтовані сумніви у правильності висновку проведеної судової будівельно-технічної експертизи №136 від 19.06.2024р. За таких обставин підстави, передбачені ст.99 та ч.2 ст.107 ГПК України, для призначення повторної експертизи відсутні. Водночас, позивач наголосив, що на даний час розпочато ремонт пошкодженої рекламної конструкції, що виключає можливість проведення експертизи.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
З огляду на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, з врахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи, судова колегія зазначає, що судова експертиза, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Експертиза у справі, за приписами ст. 99 ГПК України, призначається судом з власної ініціативи або за клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
За умовами ст. 107 ГПК України якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
Відповідно до п. 1.2.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
Касаційний господарський суд Верховного Суду у своїй постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 922/1653/21 зазначив, що призначення повторної експертизи є правом суду, яке може бути реалізовано у разі встановлення визначених статтею 107 ГПК України обставин - за наявності сумнівів у правильності висновку експерта.
Дослідивши клопотання відповідача про призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи, судова колегія встановила, що відповідачем на надано доказів того, що експертиза є необґрунтованою або містить суперечності з іншими матеріалами справи, а доводи щодо наявності у нього сумнівів у правильності проведеної експертизи зводяться виключно до необґрунтованих та не підтверджених припущень відповідача. Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про призначення повторної експертизи у цій справі.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні в них докази, судова колегія встановила таке:
14.12.2023р. о 15 год. 25 хвилин на розі вулиць Героїв Майдану та Пилипа Орлика в м. Чернівці відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за наступних обставин: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота Кемрі» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_4 , не впорався з керуванням та здійснив наїзд на належний позивачу рекламний щит, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом подій.
Після завдання шкоди рекламній конструкції позивача, не викликаючи поліцію ОСОБА_1 залишив місце пригоди, з позивачем, як з власником пошкодженого майна не зв'язувався, хоча на вказаній рекламній конструкції були розміщені всі контактні дані TOB «Поліграф-Сервіс». Таким чином, вказаний водій був розшуканий поліцією за зверненням TOB «Поліграф-Сервіс» та на нього були складені протоколи про адміністративні правопорушення, в тому числі за ст.124 КУпАП, які були розглянуті судом.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25.03.2024 у справі №727/13946/23 ОСОБА_1 було звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст.17 КУпАП.
Разом з тим, в постанові від 25.03.2024 Чернівецьким апеляційним судом встановлено, що саме ОСОБА_1 пошкодив рекламну конструкцію, яка належить TOB «Поліграф-Сервіс», що не заперечується й самим ОСОБА_1 .
Встановивши, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності через перешкоду створену іншим водієм транспортного засобу, та, задля уникнення зіткнення з яким, відвернення шкоди життю і здоров'ю людей, водій ОСОБА_1 здійснив наїзд на рекламну конструкцію, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ст.17 КУпАП.
Водночас, попри звільнення від адміністративної відповідальності через дії, вчинені в стані крайньої необхідності, цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки та діяла у стані крайньої необхідності, визначена ст.ст. 1171, 1187 ЦК України.
Відповідно до висновку за результатами будівельно-технічної експертизи №136 від 19.06.2024 вартість завданого TOB «Поліграф-Сервіс» матеріального збитку внаслідок пошкодження рекламної конструкції становить 126085,43 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП була застрахована ПАТ HACK «Оранта», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 12.08.2021р. №205399072.
З метою відшкодування майнової шкоди TOB «Поліграф-Сервіс», в установленому законом порядку, 08.08.2024 звернулося до ПАТ HACK «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування, до якої були долучені усі необхідні документи.
У відповідь на звернення ТОВ «Поліграф-Сервіс» відповідач листом від 06.09.2024 за №09-02-20/9753 відмовився здійснювати страхову виплату, обґрунтовуючи своє рішення тим, що водій ОСОБА_1 звільнений від адміністративної відповідальності за вчинення ДТП за рішенням суду, тобто відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
Вказані обставини слугували підставою для звернення ТОВ «Поліграф-Сервіс» до суду з позовними вимогами про стягнення з ПАТ HACK «Оранта» 126085,43 грн страхового відшкодування завданої майнової шкоди.
Оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:
Стаття 15 Цивільного кодексу України регламентує право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі (ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).
За умовами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Факт завдання майнової (матеріальної) шкоди породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 1188 Цивільного кодекс України).
Згідно з ч. 1 ст. 1171 ЦК України шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала.
За договором страхування, у відповідності до ст. 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страховий ризик це - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»).
Статтею 990 Цивільного кодексу України унормовано, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком (ст. 25 Закону України «Про страхування»).
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За умовами п.22.1 ст.22 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Тойота Кемрі», державний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПАТ НАСК «Оранта» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.05.2023 №214712804 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 160000,00 грн, франшизи 0 грн. Відтак, обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП водієм «Тойота Кемрі», державний номер НОМЕР_1 , покладається на відповідача.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 14.02.2018 у справі №686/10520/15, від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15).
З довідки ТОВ «Поліграф-Сервіс» від 20.02.2024 №4 вбачається, що рекламна конструкція-вказівник перебуває у нього на балансі за інвентарним номером 112, розмір 5м х 1,25м, загальна площа рекламної конструкції 12,5 м2(двостороння), яка встановлена за адресою: м. Чернівці, вул. Пилипа Орлика; балансова вартість на 01.01.2024 складає 143000,00 грн.
Обґрунтовуючи обставини пошкодження рекламної конструкції внаслідок ДТП, позивач посилається на відеозапис з місця події, згідно з яким 14.12.2023р. о 15 год. 25 хвилин на розі вулиць Героїв Майдану та Пилипа Орлика в місті Чернівці водій автомобіля «Тойота Кемрі» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 не впорався з керуванням та пошкодив належний TOB «Поліграф-Сервіс» рекламний щит, здійснивши наїзд на нього.
З відеозапису вбачається, що водій іншого транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 , який рухався вулицею Героїв Майдану та виконував поворот ліворуч на вул. П.Орлика, створив перешкоду ОСОБА_1 , що могло вплинути на втрату останнім керування транспортним засобом та призвело до зіткнення з рекламною конструкцією.
Водночас, водії поліцію на місце ДТП не викликали, тому на водія транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за створення аварійної обстановки не складався, відтак правові підстави для встановлення його вини у даній ДТП відсутні.
В цей ж день о 17:08 год, тобто через дві години після ДТП, обидва водії подали до страхової компанії ПрАТ CK «УНІКА», яка є страховиком водія ОСОБА_2 , електронне повідомлення, однак, в цьому повідомленні подали недостовірну інформацію щодо обставин ДТП. Відповідно до п.33.2 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії не мали права спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, оскільки, в даному випадку, дорожньо-транспортна пригода настала не лише за участю забезпечених транспортних засобів, а й внаслідок такої було завдано шкоду майну TOB «Поліграф-Сервіс». Разом з тим, зміст вказаного повідомлення свідчить про відсутність згоди водіїв транспортних засобів щодо обставин скоєння ДТП. У цьому повідомленні водій ОСОБА_2 не визнав свою вину в ДТП.
Наступного дня, 15.12.2023 працівники TOB «Поліграф-Сервіс» виявили пошкодження свого майна та звернулися до поліції із заявою про розшук винуватця. Поліція, на основі відеозаписів з камер відеоспостережння, встановила і розшукала винуватця ДТП - ОСОБА_1 , на якого було складено ряд протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі за ст.124 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.01.2024 у справі №727/13946/23 ОСОБА_1 звільнений від адміністративної відповідальності на підставі примітки до ст.124 КУпАП, оскільки учасниками ДТП було спільно складено повідомлення про пригоду (Європротокол) з відміткою про визнання вини іншим учасником ДТП - ОСОБА_2 .
Не погодившись з ухваленим рішенням, TOB «Поліграф-Сервіс» оскаржило його в апеляційному порядку. Чернівецький апеляційний суд 25.03.2024 ухвалив постанову, якою скасував оскаржувану постанову місцевого суду та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки встановив, що дії водія ОСОБА_1 були вчинені в стані крайньої необхідності. Водночас, у вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 виїхав за межі проїжджої частини та пошкодив рекламний щит, уникаючи зіткнення з транспортним засобом під керуванням водія ОСОБА_2 , тим самим зберігаючи життя та здоров'я громадян.
У відповідності до частин 4, 5, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
У постанові від 25.03.2024 суд апеляційної інстанції, крім того, що встановив, що у діях ОСОБА_1 була відсутня вина у скоєнні ДТП, оскільки він діяв у стані крайньої необхідності, водночас встановив, що шкода майну ТОВ «Поліграф-Сервіс» була завдана саме ОСОБА_1 , оскільки саме він здійснив наїзд на рекламний щит.
Відповідно до частини 1 статті 221, частини 1 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення належним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 цього ж Кодексу є постанова судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Однак, непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18).
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 07.12.2023 у справі № 914/607/23 зазначив, що встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За умовами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявні в матеріалах справи докази, зокрема й судове рішення, яке набрало законної сили, переконливо свідчать про те, що водій автомобіля «Тойота Кемрі» д.н.з. д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 заподіяв позивачу матеріальну шкоду, цивільна відповідальність якого застрахована ПАТ НАСК «Оранта».
Як було зазначено вище та відповідає правовій позиції Верховного Суду, звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв'язку з вчиненням правопорушення у стані крайньої необхідності не звільняє таку особу від цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1171 ЦК України шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала. Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.
Отож, незважаючи на те, що провадження щодо водія ОСОБА_1 у справі №727/13946/23 Чернівецьким апеляційним судом було закрито через відсутність вини (крайню необхідність), у відповідача, в якого була застрахована відповідальність водія ОСОБА_1 відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.05.2023 №214712804, виник обов'язок відшкодувати потерпілій особі завдану шкоду, незважаючи на те, що вона і була завдана у стані крайньої необхідності.
Наявність вини не є умовою для настання відповідальності особи відповідно до змісту статті 1171 Цивільного кодексу України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 07.12.2023 у справі № 914/607/23.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Щодо доводів апелянта про те, що шкода майну позивача була завдана ОСОБА_1 під час ДТП внаслідок дії непереборної сили (раптовий виїзд автомобіля «Akura» дн.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 на зустрічну смугу), судова колегія вважає за доцільне вказати, що поняття «дія непереборної сили» та «дія в стані крайньої необхідності» є відмінними. Так, судовим рішенням (постанова Чернівецького апеляційного суду від 25.03.2024) встановлено, що ОСОБА_1 вчинив наїзд на рекламну конструкцію діючи в стані крайньої необхідності. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що наїзд ОСОБА_1 на рекламний щит відбувся внаслідок дії непереборної сили. Таким чином, вказані доводи апелянта відхиляються судовою колегією.
Щодо експертного висновку, то суд зазначає, що положення ст. 101 ГПК України наділяють учасника справи правом подати суду висновок експерта, складений на його замовлення, водночас, за приписами вказаної статті такий висновок має відповідати певним критеріям, а саме, у висновку має бути зазначено, що такий підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч. 1, 5 вказаної статті).
Дослідивши долучений позивачем висновок №136 від 19.0.2024 за результатами будівельно-технічної експертизи, судова колегія встановила, що такий складений судовим експертом Юзвенко Р.В. (свідоцтво №911 від 15.07.2005, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) на замовлення позивача. У висновку встановлено, що загальна вартість матеріального збитку двосторонньої конструкції білборду, що належить ТОВ «Поліграф-Сервіс», яка була пошкоджена внаслідок ДТП на розі АДРЕСА_1 станом на день проведення експертизи становить 126085,43 грн
Висновок експерта №136 від 19.06.2024 містить застереження, що такий підготовлений для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, що свідчить про дотримання позивачем вимог ст. 101 ГПК України, відтак висновок експерта №136 від 19.06.2024 є належним доказом у цій справі.
З огляду на вказане, враховуючи, що ПАТ НАСК «Оранта» свого обов'язку як страховик ОСОБА_1 щодо відшкодування завданої ним внаслідок ДТП шкоди майну ТОВ «Поліграф-Сервіс» в добровільному порядку не виконав, відтак місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 126085,43 грн страхового відшкодування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вказане, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом було надано належну оцінку наявним у справі доказам, а також доводам учасників процесу, відтак суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» відмовити.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.12.2024 у справі № 926/2641/24 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік