Справа № 760/2966/25
Провадження №11-сс/991/245/25
Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1
07 квітня 2025 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_10 ,
захисники: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги прокурора, захисників підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року про задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024102090000024 від 30 січня 2024 року підозрюваному ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ясна Зірка Носівського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, вдівця, працюючого Головою Первинної профспілкової організації Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364 КК України,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду від 06 лютого 2025 року клопотання слідчого задоволено: продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_10 до 10 березня 2025 включно; визначено розмір застави в сумі 908 400 грн; з моменту звільнення ОСОБА_10 з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави; у разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_10 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України. Судове рішення мотивоване тим, що при застосуванні до ОСОБА_10 запобіжного заходу та його продовженні досліджувались мета та підстави такого запобіжного заходу, враховувались докази обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів. Наведені у клопотанні обставини перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії ухвали слідчого судді щодо запобіжного заходу. ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні нетяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які, у випадку доведеності винуватості за пред'явленим обвинуваченням, передбачено покарання у виді позбавлення волі на певний строк. На даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування; ризик незаконного впливу на свідків. Врахувавши дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особою з інвалідністю II групи, почесним залізничником, має ряд нагород та подяк, характеризуючі дані, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, слідчий суддя дійшов висновку, що застава в розмірі трьохсот прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків у разі її внесення.
07 лютого 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора, в якій він просив ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою продовжити підозрюваному ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 березня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, без обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. У клопотанні слідчого обґрунтовувалося продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, натомість, відповідно до резолютивної частини ухвали, клопотання слідчого задоволено, що не відповідає дійсності.
07 лютого 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга та 07 квітня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду засобами електронного зв'язку - доповнення до неї захисника підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_8 , в якій вона просила ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10 та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із альтернативою застави в сумі 908 400 грн є занадто суворим. При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Підозрюваний ОСОБА_10 є інвалідом ІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, більше двадцяти років страждає на низку захворювань, потребує постійного лікування та прийому медикаментів, що також підтверджується висновком судово-медичної експертної комісії №89-К від 16 грудня 2024 року. На її думку, клопотання слідчого є необґрунтованим, формальним, таким, що не відповідає вимогам ч.1 ст.184 КПК України в частині наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та обґрунтованості підозри. У клопотанні вказано, що обґрунтованість підозри підтверджується доказами, а саме: матеріалами НСРД, протоколами допитів свідків, матеріалами, зібраними в порядку ст.93 КПК України, висновком судової експертизи, протоколом обшуку та іншими матеріалами. При цьому, прокурором не додано ухвал суду та документів щодо належного розкриття результатів НСРД, зміст протоколів НСРД не свідчить про організацію ОСОБА_10 злочинного угрупування, яке мало на меті отримання особистої вигоди для нього через створення штучного попиту на квитки та їх систематичного продажу за завищеними цінами. Протокол від 31 грудня 2024 року створений за дорученням прокурора від 20 грудня 2024 року після обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу строком на 30 днів виключно для подання клопотання про продовження арешту, відсутність та неспівпадіння змісту файлів у протоколах, складених однією і тією ж особою щодо одного і того ж доказу, виключають можливість прийняття судом протоколу від 31 грудня 2024 року як належного та допустимого доказу. Висновок експерта за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи №10512/24-72/10513/24-71 від 10 грудня 2024 року складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз в складі голови комісії - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , в межах якої вирішувалось питання підтвердження висновку економічного дослідження у розрізі окремих потягів із вказанням чітких сум коштів. При цьому, висновок економічного дослідження №03/11-2024 від 03 листопада 2024 року, на підставі якого проводилася експертиза, складений ТОВ «Аудиторська компанія «ПРО ВЄРО». Згідно з публічно доступними відомостями на сайті «Опендатабот» ОСОБА_13 була засновником ТОВ «Аудиторська компанія «ПРО ВЄРО» у 2019 році та у період із 25 березня 2019 року до 05 грудня 2019 року була керівником вказаного Товариства, проте стосунки ОСОБА_13 із ТОВ «Аудиторська компанія «ПРО ВЄРО» не припинились у 2019 році, оскільки, згідно витягу з ЄДРПОУ, ТОВ «Аудиторська компанія «ПРО ВЄРО» має телефонний номер та адресу електронної пошти ідентичні, які має ОСОБА_13 . Наявність зв'язку між судовим експертом ОСОБА_13 та ТОВ «Аудиторська компанія «ПРО ВЄРО» виключає можливість незалежності та неупередженості експерта, а отже судовий експерт ОСОБА_13 була зобов'язана заявити самовідвід. Таким чином, основний доказ, яким сторона обвинувачення підтверджує обґрунтованість підозри та на який послався суд, складений експертом, неупередженість якого викликає обґрунтовані сумніви у будь-якого неупередженого спостерігача та він є недопустимим доказом. Також, зі всієї суми, вказаної в експертизі, 42 422 273,26 грн - це збитки, які нібито були завдані потягом Київ-Хелм-Київ. Прокурору достеменно відомо, що ці збитки виникли в результаті неврахування квитків на потягом Харків-Хелм-Харків, які продаються АТ «Укрзалізниця», при цьому цей потяг в Києві стикується з потягом Київ-Хелм-Київ і в складі одного потягу Київ-Хелм-Київ перетинає кордон, що підтверджується ухвалами Солом'янського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року у справі №760/1071/25 (провадження 1-кс/760/1611/25), від 20 січня 2025 року у справі №760/671/25 (провадження 1-кс/760/1445/25). Таким чином, із січня 2025 року прокурору було достеменно відомо та зрозуміло, що дані висновку експертів від 10 грудня 2024 року та підозра в частині розміру збитків не відповідають дійсним обставинам справи. Також, із пред'явленої підозри та клопотання випливає ніби ОСОБА_10 здійснює або забезпечує укладення цих трудових контрактів, при цьому не уточнено, яким чином ОСОБА_10 контролює та погоджує укладення трудових контрактів. Необґрунтованість підозри також підтверджується тим, що 20 березня 2025 року ОСОБА_10 було вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, в якій вказано, що розмір завданих ОСОБА_10 внаслідок його «злочинних дій, як організатора», становить 317 821,70 грн та 1 177 134,77 грн, при цьому ці суми не підтверджені жодними новими доказами, а також не зумовлені жодними новими обставинами.
11 лютого 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга та 07 квітня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду засобами електронного зв'язку - доповнення до неї захисника підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_9 , у якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 відмовити; у випадку, якщо судом буде встановлено необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу, просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Вважає, що ухвала постановлена з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, без належної оцінки доказів, матеріалів справи (додатків до клопотання), тому є необґрунтованою та підлягає скасуванню. На час розгляду клопотання стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які б давали підстави слідчому судді зробити висновки щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та не доведено обґрунтованість підозри.Аналіз положень ч.3 ст.17, ч.1 ст.47, ч.1 ст.94 КПК України дає підстави для висновку, що при застосуванні (продовженні дії, зміні) запобіжного заходу слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема, наявність достатності доказів для підозри. При вирішенні клопотання слідчий суддя зобов'язаний з'ясувати два ключові аспекти: вручення (наявність) обґрунтованої підозри та наявність реальних ризиків. Натомість, слідчий суддя належним чином не надав оцінку доказам, які підтверджують обґрунтованість підозри та клопотання. У клопотанні щодо застосування запобіжного заходу зазначено, що підозра підтверджується: допитом свідків, однак суд має сприймати допити лише у випадках допиту осіб у судовому засіданні як передбачено вимогами ст.23 КПК України; протоколом обшуку місця проживання ОСОБА_10 , однак такий документ не долучено до клопотання; протоколами НСРД, однак до таких документів не долучено ухвал слідчих суддів, що надавали право на здійснення таких дій, що позбавляє слідчого суддю встановити належність і допустимість доказів та прийняти обґрунтоване та законне судове рішення. При наявності таких фактів, відсутності можливості у слідчого судді надати належну оцінку доказам та встановити обґрунтованість підозри. Клопотання слідчого, на її думку, про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали кримінального провадження не містять доказів про причетність ОСОБА_10 до інкримінованого йому злочину. Під час продовження строку дії обраного відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу слідчий суддя,у порушення ч.4 ст.94 КПК України, мотивував своє рішення показаннями свідків, яких не було допитано в судову засіданні, їх допит відбувався виключно органом досудового розслідування та сторона захисту була позбавлена ставити питання таким свідкам, що вочевидь порушує права підозрюваного та рівність прав сторін у кримінальному провадженні. Відповідно до норм КПК України джерелом доказів є саме показання свідків, протокол допиту свідків не є доказом у кримінальному процесі, а є лише формою фіксації проведення слідчої дії - допиту в певному місці, в певний час із залученням певних осіб. Посилання суду на протоколи допиту свідків під час прийняття рішення про застосування запобіжних заходів суперечить встановленому КПК України порядку та має наслідком незаконність судового рішення. Серед доказів підозри сторона обвинувачення долучила протокол про результати проведення негласної слідчої дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 18 вересня 2024 року. Слідчим суддею не було здійснено контроль щодо законності втручання у приватне життя особи, із матеріалів справи неможливо перевірити законність дій працівників правоохоронного органу, а навпаки, чітко видно порушення вимог до здійснення НСРД, такий протокол та його похідні (протоколи огляду) в розумінні «плодів отруйного дерева» є очевидно недопустимими доказами. Стороною обвинувачення долучено до клопотання протокол огляду від 12 листопада 2024 року, відповідно до якого здійснено аналіз розмов ОСОБА_10 з іншими особами. При цьому, дані не містять жодної інформації, яка б свідчила про вчинення ОСОБА_10 інкримінованого йому злочину, це стосується й інших розмов, що були представлені в якості додатків до клопотання. Слідчий суддя відмовивши у задоволені клопотань захисників, які були спрямовані на доведення своєї позиції - виклику та допиту в якості свідка, витребуванні додаткових доказів із матеріалів кримінального провадження, порушив право сторони захисту на здійснення належного захисту особи щодо якої здійснюється кримінальне провадження. Надані стороною обвинувачення докази щодо обґрунтованості підозри у вчиненні злочину, передбаченого ст.255 КК України, не відповідають тому рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», який закріплений у п.3 ч.1 ст.276 КПК України, оскільки не містять достатніх відомостей, які б підтверджували тісні стосунки між підозрюваними, наявність між ними чіткого розподілу функцій учасників злочинної організації, підпорядкованість її учасників організатору. Додатків до клопотання недостатньо для обґрунтування підозри у створенні та діяльності стійкого ієрархічного об'єднання чисельністю п'ять і більше осіб та про відношення ОСОБА_10 до такої організації у ролі організатора. Стороною обвинувачення не надано додаткових доказів, які б доводили, що існує зв'язок ОСОБА_10 та інших фігурантів злочинів із обставинами щодо створення, керівництва злочинною організацією, а також участі у ній. Також, матеріали клопотання та зміст повідомлення про підозру не підтверджують особу, яка є спеціальним суб'єктом відповідно до ст.364 КК України, та не можуть встановити спеціальний статус ОСОБА_10 як особи, що могла зловживати службовим становищем. Інкримінований злочин за ст.364 КК України є злочином із матеріальним складом, у зв'язку з чим, обов'язковою умовою складу злочину є наявність завданої шкоди від протиправних дій винного. Однак, висновок комісійної експертизи не може бути доказом, оскільки об'єктом дослідження даної експертизи були матеріали іншого кримінального провадження, висновок оформлено не належним чином та з наявністю конфлікту, що виключає такий документ із кола допустимих доказів. 11 грудня 2024 року ОСОБА_10 вручено письмове повідомлення про підозру, згідно якого, внаслідок дій злочинної організації, ненадходження коштів від продажу квитків АТ «Укрзалізниця» на потяги №67/68 «Київ-Варшава», №19/20 «Київ-Хелм», №119/120 «Дніпро- Київ-Хелм-Київ-Дніпро», №23/24 «Київ-Хелм», №89/90 «Київ-Перемишль», №351/352 «Київ- Кишенів» за період із 01 січня 2024 року до 30 червня 2024 року складало 74 640 962,24 грн. 20 березня 2025 року ОСОБА_10 вручено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до якого сума недоотриманих АТ «Укрзалізниця» коштів від продажу квитків на потяг №89/90 «Київ- Перемишль» становить 317 821,70 грн. та потяг №351/352 «Київ-Кишенів» - 1 177 134,77 грн, що у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Отже, органом досудового розслідування самостійно спростовано обґрунтованість підозри від 11 грудня 2024 року, обґрунтування ст.364 КК України спростовує обґрунтування ст.255 КК України, що інкримінується ОСОБА_10 , тому, підозра є необґрунтованою та не підтверджується належними допустимим доказами. Жоден ризик у судому засіданні належним чином не підтверджено та вони були висунуті стороною обвинувачення виключно як припущення. Враховуючи відсутність обґрунтованої підозри, відсутність підтвердження будь-якими доказами ризиків, наявність тяжких хвороб та погіршення стану здоров'я ОСОБА_10 , унеможливлюють застосування до нього запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор доводи, зазначені в його апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту заперечував. Додатково пояснив, що сума заподіяної шкоди за ст.255 КК України залишилася незмінною і становить 74 640 962,24 грн, а за ст.364 КК України змінено суму, так як іншим співучасникам підозра ще не оголошена. Первинна профспілкова організація Вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський, керівником якої є підозрюваний, є самостійною юридичною організацією.
Захисник підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_9 свою апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, підтримала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечувала. Надала пояснення, які фактично відповідали доводам її апеляційної скарги.
Захисник підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_8 свою апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити та підтримала апеляційна скаргу захисника ОСОБА_9 , проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечувала. Надала пояснення, які фактично відповідали доводам її апеляційної скарги.
Підозрюваний ОСОБА_10 підтримав апеляційні скарги захисників, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечував.
Представник потерпілого АТ «Українська залізниця» - ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, проти задоволення апеляційних скарг захисників заперечував.
Захисники підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджало проведенню розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України встановлено мету та підстави застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим відділом Солом'янського управління поліції ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024102090000024 від 30 січня 2024 року за ознаками злочинів, передбачених ч.1, 2 ст.364, ч.1, 3 ст.255 КК України.
30 січня 2024 року внесено відомості до ЄРДР №42024102090000024 за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.28, ч.2 ст.364, ч.1 ст.255, ч. 3 ст.255, ч.1 ст.364 КК України (т.1 а.с.21-25).
11 грудня 2024 року у порядку ст.208 КПК України ОСОБА_10 затримано (т.1 а.с.234-238) та вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364 КК України (т.2 а.с.1-22).
За версією сторони обвинувачення ОСОБА_10 підозрюється за ч.1 ст.255 КК України - створення та керівництво злочинною організацією; за ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364 КК України - організація та керування злочинною організацією для керівництва кримінально-протиправною діяльністю інших осіб, щодо зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе або інших фізичних осіб, всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам держави чи юридичних осіб.
Ухвалою слідчого судді від 12 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 30 днів до 09 січня 2025 року (т.2 а.с.23-35).
Ухвалою слідчого судді від 08 січня 2025 року ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 10 лютого 2025 року (т.2 а.с.103-109).
Постановою прокурора від 29 січня 2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024102090000024 від 30 січня 2024 року продовжено до трьох місяців -до 10 березня 2025 року включно (т.2 а.с.70-91).
04 лютого 2025 року до Солом'янського районного суду міста Києва подано клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_10 (т.1 а.с.1-20).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_10 задоволено до 10 березня 2025 року включно з визначенням альтернативного запобіжного заходу - застави в сумі 908 400 грн з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (т.3 а.с.138-141), на яку прокурором та захисниками підозрюваного до Київського апеляційного суду подано апеляційні скарги.
10 березня 2025 року до Верховного Суду захисником підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_8 подано клопотання про направлення матеріалів кримінального провадження №42024102090000024 від 30 січня 2024 року з апеляційними скаргами на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_10 із Київського апеляційного суду до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (т.5 а.с.2-5).
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 року клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_8 задоволено, матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та прокурора на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №42024102090000024 із Київського апеляційного суду передано на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (т.5 а.с.23-26).
Матеріали провадження за клопотанням надійшли до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 27 березня 2025 року.
При розгляді клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_10 строку тримання під вартою слідчим суддею враховано обґрунтованість підозри у вчиненні ним злочинів, їх тяжкість, наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування; ризик незаконного впливу на свідків.
Із такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, слідчий суддя для ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення, відповідно до положень ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Із ухвали слідчого судді від 06 лютого 2025 року вбачається, що слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що підозра ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, є обґрунтованою, оскільки дане твердження ґрунтується на доказах, які містяться у матеріалах кримінального провадження.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , будучи головою Первинної профспілкової організації Вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01 січня 2024 року, як голова профспілки та член комісії з пролонгування та укладання трудових контрактів, спільно із заступником начальника ВП Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_15 , який як особа керівного складу має безпосередній вплив серед службових осіб ВП Вагонної дільниці ст.Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця (ПКВЧ-1) різного рівня, діючи з метою особистого збагачення, володіючи якостями лідерів та організаторськими здібностями, маючи досвід роботи, керуючись корисливими мотивами і прагненням до наживи, маючи на меті незаконне отримання доходів на постійній основі від вчинення тяжких злочинів, розробили план вчинення злочинів всупереч інтересам служби та суспільства, використовуючи надані повноваження за розподілом адміністративно-розпорядчих функцій, з метою систематичного отримання неправомірної грошової вигоди від діяльності АТ «Укрзалізниця» у сфері надання послуг з обслуговування та перевезення пасажирів залізничним транспортом, який передбачав залучення як співучасників низки осіб, а саме інструкторів поїзних бригад, начальників пасажирських поїздів міжнародних сполучень та інших працівників, які між собою будуть взаємодіяти при вчиненні злочинів відповідно до їх рівня в обумовленій ієрархічній структурі.
Розуміючи, що розроблений ними план вони реалізувати самостійно не зможуть та їм потрібні співучасники, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 вирішили створити стійке ієрархічне об'єднання декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізуються для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких злочинів учасниками цієї організації - злочинну організацію.
Згідно з попередньо розробленим ОСОБА_10 та ОСОБА_15 планом, члени злочинної організації, залучені ними як виконавці, а саме інструктора поїзних бригад резерву провідників ВП Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», в умовах діючого воєнного стану та збільшенням попиту на популярні міжнародні напрямки, діючи за їх вказівками як організаторів злочинної організації, мали забезпечити умови та запровадити протиправну схему необлікованого продажу вільних або умовно-вільних пасажиромісць у вагонах поїздів з метою отримання та привласнення грошових коштів від послуг пасажирських перевезень, та запровадити механізм штучного створення дефіциту (нестачі) у системі продажу залізничних квитків на поїзди міжнародного сполучення №67/68 «Київ-Варшава», №19/20 «Київ-Хелм», №119/120 «Дніпро-Київ-Хелм-Київ-Дніпро», №23/24 «Київ-Хелм», №89/90 «Київ-Перемишль», №351/352 «Київ-Кишинів», залучивши для цього підлеглих начальників пасажирських поїздів та інших осіб, які здійснюють на них рейси.
На виконання розробленого злочинного плану ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , здійснювався систематичний продаж пасажирам вільних або умовно-вільних пасажиромісць у вагонах поїздів, у тому числі у службових купе провідників та купе відпочинку провідників, які не реалізуються у системі вільного продажу квитків на поїзди, за сумами, які значно перевищують офіційну вартість проїзних документів, встановлену АТ «Укрзалізниця». Грошові кошти, сплачені пасажирами на руки начальникам поїздів або провідникам поїзних бригад міжнародного напрямку, в порушення правил перевезень пасажирів та багажу, без оформлення квитанцій форми ГУ-57, поза касовим оформленням, в подальшому розподілялися між учасниками організованої групи.
Діяльність злочинної організації була спрямована на здійснення спільного злочинного плану із розподілом функцій та задач кожного члена злочинної організації щодо зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для себе, всупереч інтересам АТ «Укрзалізниця».
Внаслідок дій злочинної організації у складі організаторів ОСОБА_15 та ОСОБА_10 , виконавців: інструкторів (поїзних бригад) - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , начальників пасажирських поїздів міжнародних сполучень - ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 ненадходження коштів від продажу квитків АТ «Укрзалізниця» на потяги №67/68 «Київ-Варшава», №19/20 «Київ-Хелм», 119/120 «Дніпро-Київ-Хелм-Київ-Дніпро», №23/24 «Київ-Хелм», №89/90 «Київ-Перемишль», №351/352 «Київ-Кишинів» за період із 01 січня 2024 року до 30 червня 2024 року складає 74 640 962,24 грн.
Згідно з ч.3 ст.18 та примітки 1 ст.364 КК України службовими особами у ст.364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до ч.2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Згідно зі ст.37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси.
Підозрюваний ОСОБА_10 на час вчинення злочинів перебував на посаді голови Первинної профспілкової організації Вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський, тобто був уповноваженою особою юридичної особи, виконував організаційно-розпорядчі функції, та, відповідно до положень ч.3 ст.18 та примітки 1 ст.364 КК України, був службовою особою.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та доводами органу досудового розслідування, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у створенні та керівництві злочинною організацією, в організації та керуванні злочинною організацією для керівництва кримінально-протиправною діяльністю інших осіб, щодо зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе або інших фізичних осіб, всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам держави чи юридичних осіб, що призвело до ненадходження до АТ «Укрзалізниця» коштів в сумі 74 640 962,24 грн, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що відповідно до примітки 4 ст.185 КК України є особливо великим розміром. Вказані обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_35 , ОСОБА_36 та ОСОБА_37 (т.2 а.с.39-42, 43-46, 50-55, 56-61), протоколом про результати проведення НСРД зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 18 вересня 2024 року (т.1 а.с.80-82), протоколом огляду від 12 листопада 2024 року (т.1 а.с.83-106), протоколом про результати проведення НСРД із застосуванням оперативно-технічних засобів, а саме: аудіоконтролю особи від 10 грудня 2024 року (т.1 а.с.107-160), протоколами про результати проведення НСРД зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 15 листопада 2024 року (т.1 а.с.161-163, 164-167), протоколами огляду від 12 грудня 2024 року (т.1 а.с.168-191, 192-226), протоколом огляду від 31 грудня 2024 року (т.1 а.с.227-233), висновком експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи №10512/24-72/10513/24-71 від 10 грудня 2024 року (т.1 а.с.58-79).
Таким чином, ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364 КК України.
20 березня 2025 року складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до якої ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.255 КК України, а саме у створенні та координації злочинною організацією, а також участі в ній; у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, а саме в організації та керуванні злочинною організацією для керівництва кримінально-протиправною діяльністю інших осіб щодо зловживання службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе або інших фізичних осіб, всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам держави чи юридичних осіб. Внаслідок злочинних дій організатора ОСОБА_10 , які полягали в отриманні неправомірної вигоди для себе, інших фізичних осіб, всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державі і подальшому розподілі неправомірної вигоди між ОСОБА_15 та іншими членами злочинної організації, за період із 01 січня 2024 року до 30 червня 2024 року сума недоотриманих АТ «Укрзалізниця» коштів від продажу квитків на потяг №89/90 «Київ-Перемишль» становить 317 821, 70 грн та на потяг №351/352 «Київ-Кишинів» становить 1 177 134, 77 грн, що у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Разом з тим, оскільки ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, загальний розмір завданих збитків у кримінальному провадженні №42024102090000024 від 30 січня 2024 року складає 74 640 962,24 грн, відповідно до ч.1 ст.33-1 КПК України дане кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.
Що стосується висновку експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи №10512/24-72/10513/24-71 від 10 грудня 2024 року, проведеного експертами ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов'язаний, у тому числі, заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.
Згідно з ч.1, 2 ст.79 КПК України спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, експерт, секретар судового засідання не мають права брати участі в кримінальному провадженні та відводяться за підставами, передбаченими ч.1 ст.77 цього Кодексу, з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста, представника персоналу органу пробації, перекладача, експерта і секретаря судового засідання не може бути підставою для відводу. Спеціаліст, експерт, крім того, не має права брати участі в кримінальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні.
Відповідно до приписів ч.1 ст.77 КПК України експерт не має права брати участь у кримінальному провадженні: якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Згідно матеріалів провадження датою реєстрації ТОВ "АК "ПРО ВЄРО" в ЄДР є 13 вересня 2018 року. Із 25 березня 2019 року до 05 грудня 2019 року ОСОБА_13 була керівником ТОВ "АК "ПРО ВЄРО" (т.3 а.с.11-13).
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи №10512/24-72/10513/24-71 від 10 грудня 2024 року експертам на дослідження надано висновок економічного дослідження №03/11-2024 від 03 листопада 2024 року за результатами дослідження відповідності між кількістю придбаних квитків на міжнародні потяги АТ «Укрзалізниця» та кількістю осіб, що перетнули кордон на цих потягах за січень-червень 2024 року, складений ТОВ "АК "ПРО ВЄРО".
Тобто, даних, які б свідчили, що на час проведення економічного дослідження №03/11-2024 від 03 листопада 2024 року експерт ОСОБА_13 працювала в ТОВ "АК "ПРО ВЄРО" не має. Не свідчить про упередженість експерта ОСОБА_13 і те, що на сайті https://opendatabot.ua/c/42472923 у даних щодо ТОВ «АК «ПРО ВЄРО» залишилися зазначені електронна пошта та телефонний номер ОСОБА_13 . Крім того, сторона захисту не позбавлена можливості заявлення клопотання та проведення експертизи іншим експертом.
Вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів із точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи недоведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав можливої причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Доводи сторони захисту про те, що прокурором не додано ухвал суду та документів щодо належного розкриття результатів НСРД, та протокол від 31 грудня 2024 року є неналежним та недопустимим доказом, є безпідставними, оскільки вказане питання може бути вирішене, враховуючи практику Верховного Суду, у тому числі, на стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, до виходу суду в нарадчу кімнату.
Що стосується наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Колегія суддів вважає доведеним стороною обвинувачення наявність ризику переховування підозрюваного ОСОБА_10 від органів досудового розслідування, оскільки йому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, санкція особливо тяжкого злочину передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, санкція тяжкого злочину передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також підозрюваний ОСОБА_10 досяг віку, з якого не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на нього не поширюються впроваджені на території України обмеження перетину державного кордону громадянами України під час дії на її території правового режиму воєнного стану, має можливість виїхати за межі України, та в такий спосіб може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у тому числі за межами України.
Згідно з ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. На переконання колегії суддів стороною обвинувачення доведено наявність ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки підозрюваному ОСОБА_10 інкримінують створення та керівництво злочинною організацією, організацію та керування злочинною організацією для керівництва кримінально-протиправною діяльністю інших осіб, щодо зловживання службовим становищем, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе або інших фізичних осіб, він на даний час продовжує перебувати на посаді Голови Первинної профспілкової організації Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський, свідками у цьому кримінальному провадженні є особи, які особисто знайомі із підозрюваним, а також особи, що перебувають у безпосередньому підпорядкуванні ОСОБА_10 , який, в силу своїх службових повноважень, може здійснювати вплив на свідків із метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. На думку колегії суддів, на даному етапі у цьому кримінальному провадженні продовжують існувати ризики передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч.1 ст.131 КПК України). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з приписами п.4 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.255 - 255-3 КК України.
Тобто, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.255 - 255-3 КК України, є правом слідчого судді, а не обов'язком.
Відповідно до вимогам ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб нівелювати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб нівелювати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_10 (ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364 КК України), які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів; його вік; стан здоров'я; соціальний статус; розмір збитків, завданих злочинами, в сумі 74 640 962,24 грн; вчинення злочинів під час дії воєнного стану; обставини кримінального провадження, зокрема збільшення попиту на популярні міжнародні напрямки в умовах дії воєнного стану; ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати, колегія суддів вважає, що на даному етапі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави разом із покладеними на нього обов'язками зможе ефективно запобігти встановленим ризикам, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти встановленим ризикам та не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу, оскільки, у випадку їх застосування, будуть відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та відсутній належний контроль за їх дотриманням.
Разом з тим, на думку колегії суддів, визначений слідчим суддею помилково ступінь тяжкості одного із злочинів як нетяжкий та розмір застави в сумі 908 400 грн, не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_10 , у цьому кримінальному провадженні наявний виключний випадок, визначений ч.5 ст.182 КПК України, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, розмір шкоди та роль підозрюваного, а тому існують підстави для призначення суми застави, що перевищує максимальну межу, визначену п.3 ч.5 ст.182 КПК України, і застава у розмірі 5 000 000 грн здатна забезпечити його належну процесуальну поведінку. Суду не надано переконливих доказів, що визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного, а також враховує положення законодавства щодо можливості внесення застави як підозрюваним, так і іншими особами. У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року підлягає скасуванню в частині визначення розміру застави.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали в іншій частині, у тому числі з підстав підсудності даного клопотання Вищому антикорупційному суду, оскільки такі доводи в апеляційних скаргах були відсутні та з врахуванням правової позиції, висловленій у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі № 357/10207/21 провадження 51-4924 кмо 23 щодо ненадання стороною захисту переконливих доводів, які ж саме права були порушенні підозрюваного при розгляді клопотання не слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, оскільки він не довів необхідності безальтернативного застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та у задоволенні апеляційних скарг захисників підозрюваного ОСОБА_10 відмовити як безпідставних.
Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 309, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року скасувати в частині визначення розміру застави та постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити підозрюваному ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_1 , призначення платежу: прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного, кошти застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва суду).
Надати підозрюваному ОСОБА_10 строк в п'ять робочих днів для внесення суми застави.
В іншій частині ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року залишити без змін.
У задоволенні апеляційної скарги прокурора в іншій частині та апеляційних скарг захисників підозрюваного ОСОБА_10 відмовити.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4