"24" грудня 2007 р.
Справа № 20-27/221-07-7403
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна";
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест"
про стягнення 35232,73 грн.;
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
Від позивача: Михайленко Д.Г., діючий за дов. № 0248 від 2.04.2007р.
Від відповідача: Свертілова Н.В., діюча за дов. № 16/09 від 20.09.2007р.
У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення в порядку регресу з ТОВ «Гефест» шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 35 232,73 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача витрати по державному миту в сумі 352,33 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що водій транспортного засобу Колесник Ю.А., що визнаний винним у ДТП, виконував обов'язки водія ТОВ «Гефест», а відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідач проти заявленого позову заперечує, посилаючись на те, що Колесник Ю.А. перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Гефест», починаючи з 1.11.2006р., а на момент ДТП керував транспортним засобом на підставі довіреності, виданої власником транспортного засобу -Бумбурасом П.В.
Таким чином, відповідач вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест" є неналежним відповідачем по справі № 27/221-07-7403 та просить позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» залишити без розгляду, як подану з порушенням правил підвідомчості справ господарським судам України, та винести ухвалу про припинення провадження по справі № 27/221-07-7403 у зв'язку з непідвідомчістю цього спору господарському суду Одеської області, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
У наданих суду поясненнях на відзив позивач зазначає, що Колесник Ю.А. фактично виконував трудові обов'язки у ТОВ «Гефест», що підтверджується Протоколом про адміністративні порушення від 23.11.2005р. та поясненнями водія. Позивач також посилається на те, що трудові відносини виникають із трудового договору, а Кодекс Законів про працю України не вимагає обов'язкової письмової форми для трудового договору. Крім того, відповідно до ст.24 КЗпПУ трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника (в даному випадку Колесника Ю.А.) фактично було допущено до роботи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Як вбачається із матеріалів справи, 23.11.2005 року в м. Одеса, на вул. Миколаївська дорога відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Тойота Камри" державний номер 697-95 ОК, що був застрахований позивачем, а також транспортного засобу КАМАЗ-5460, державний номер ВН 3130 АК, що належить на праві власності Бумбурасу П.В.
Протоколом про адміністративне правопорушення від 23.11.2005 року (серія АЖ № 582212) встановлено, що Колесник Ю.А., керуючи автомобілем «КАМАЗ-5460", державний реєстраційний номер ВН 3130 АК, що належить на праві власності Бумбурасу П.В., не уступив дорогу автомобілю Тойота-Камри, державний номер 697-95 ОК, та допустив зіткнення, чим порушив п.10.4 Правил дорожнього руху.
Відповідно до постанови Суворовського районного суду м. Одеси по справі №3-32914/05 від 22.12.2005 року (суддя Лупенко А.В.) Колесник Юрій Аркадійович, керуючи автомобілем «КАМАЗ-5460", державний реєстраційний номер ВН 3130 АК, порушив вимоги п.10.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., що привело до зіткнення автомобіля, яким він керував, з автомобілем "Тойота Камри", державний реєстраційний номер 697-95 ОК, та був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України і підданий стягненню у вигляді штрафу в сумі 17 грн.
На підставі Попереднього страхового акту № 021.02220.13L01 від 09.12.2005р., Страхового акту № 021.02220.13.L03.02 від 16.10.2006р. та розрахунків сум страхового відшкодування до них, виходячи з рахунків № 47981 від 18.02.2006 року, № 47425-К від 29.11.2005 року, № 1278 від 27.12.2005 року, актів виконаних робіт № 023698 від 17.02.2006 року, № 023303 від 01.02.2006 року, враховуючи висновок №11115 комісії спеціалістів - автотоварознавців по визначенню вартості відновлювального ремонту і матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля "Тойота Камри", керуючись умовами Договору страхування № 021.02220.13 від 14 липня 2004 року, здійснив виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 35 232 (тридцять п'ять тисяч двісті тридцять дві) гривні 73 копійки, що підтверджується платіжним дорученням № 15699 від 20 грудня 2005 року та платіжним дорученням № 20672 від 1 листопада 2006 року.
28.02.2007р. позивач, у відповідності із ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, враховуючи, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, звернувся до ТОВ «Гефест» з регресною вимогою про відшкодування шкоди. Залишення зазначеної вимоги без задоволення зумовило звернення ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до суду із відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідальною за збитки, завдані джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як встановлено при розгляді справи, та не заперечується сторонами, автомобіль «КАМАЗ-5460», державний реєстраційний номер ВН 3130 АК, (діяльність з використання якого є джерелом підвищеної небезпеки у розумінні ст.1187 ЦК України), згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РВС №316639 від 21.07.2005р. належить на праві власності Бумбурасу Пантеліосу Васіліосу.
Відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою КМУ №1388 від 9.09.1998р., за письмовою заявою власника транспортного засобу -фізичної особи про надання права керування цим транспортним засобом іншій фізичній особі (за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) підрозділом ДАІ видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. При цьому в графі "особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _______ за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /технічного паспорта/ серія ____N________". Заява подається власником транспортного засобу особисто або уповноваженою ним особою.
Якщо власник транспортного засобу передав в установленому порядку право користування і (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, їм видається підрозділами ДАІ тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження. При цьому у графі "особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _________ за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /технічного паспорта/ серія____N_________". Один екземпляр копії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, залишається у підрозділі ДАІ.
Відповідно до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено факт передачі транспортного засобу «Камаз-5460» у користування та розпорядження відповідачу -ТОВ «Гефест», у зв'язку з чим позовні вимоги, заявлені до відповідача, як особи, що є відповідальною за спричинення збитків у розумінні ст.993 ЦК України, задоволенню не підлягають.
Виходячи з наведеного, суд також не надає правової оцінки факту наявності або відсутності трудових відносин Колесніка Ю.А. та ТОВ «Гефест». Приймаючи до уваги, що принципове значення у встановленні особи, відповідальної за спричинення шкоди, є наявність трудових відносин з володільцем джерела підвищеної небезпеки, факт наявності або відсутності трудових відносин водія Камазу з ТОВ «Гефест» не є визначальним при вирішенні питання щодо відповідальності останнього.
Приймаючи рішення, суд, виходячи з приписів ст.21 Господарського процесуального кодексу України, не вирішує питання щодо відповідальності володільця транспортного засобу та залучення його до участі у справі.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ТОВ "Гефест" про стягнення 35 232,73 грн. слід відмовити.
Керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
У позові відмовити повністю.
Суддя Щавинська Ю.М.
рішення суду підписано 27.12.2007р.