Справа № 725/2496/25
Номер провадження 3/725/775/25
07.04.2025 року м. Чернівці
Суддя Першотравневого районного суду м. Чернівці Нестеренко Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця селища Братське, Миколаївської обл., військовослужбовець, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07.03.2025 р. ОСОБА_1 07.03.2025 р. о 08 год. 00 хв. був виявлений співробітниками головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону в Чернівецькому контрольованому прикордонному районі на ділянці відповідальності НОМЕР_1 прикордонного загону в районі залізничного вокзалу, а саме на вул. Вокзальна, буд. 38, м. Чернівці, за спробу незаконного перетину у групі осіб державного кордону з України в Румунії, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.ст. 9,12 ЗУ «Про державний кордон України».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Судом були прийняті заходи щодо виклику ОСОБА_1 у судове засідання однак останній не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначає, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».
ОСОБА_1 знаючи, про те, що в Першотравневому районному суді м. Чернівці розглядається адміністративна справа не вжив ніяких заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження.
Суд зазначає, що з урахуванням принципу судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним суд може провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП.
Таким чином, суд вважає причини неявки в судове засідання ОСОБА_1 необхідно визнати не поважними та можливим справу розглянути за відсутності ОСОБА_1 за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення встановлені наступні обставини.
Згідно ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. ст.251 КУпАП).
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідальність за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Відповідно до Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом. Усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника.
Факт перетинання кордону ОСОБА_1 чи спроба перетинання не зафіксована належним чином, суду не надано жодних доводів та доказів що свідчать про спробу особи перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України. Крім цього, місце, де було затримано ОСОБА_1 , а саме район залізничного вокзалу, м. Чернівці знаходиться на відстані 38 км. до прикордонної смуги.
Відповідно до ст. 23 ЗУ "Про державний кордон України" у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
Само по собі віднесення міст і районів Чернівецької області до території на яких установлені контрольовані прикордонні райони та перебування осіб у цих районах не свідчить про намір особи яка притягається до адміністративної відповідальності перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні в справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.
Оцінивши надані в цій справі докази, наявність певної неповноти і суперечностей, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження по справі.
Керуючись ст. ст. 9, ч. 2 ст.204-1, 247, 266, 283, 287 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Нестеренко Є. В.