Справа №718/969/25
Провадження №1-кс/718/100/25
09.04.2025 року м.Кіцмань Чернівецька область
Слідчий суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України, -
09.04.2025 до Кіцманського районного суду Чернівецької області надійшла скарга ОСОБА_2 , подана його представником - адвокатом ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» в порядку ст. 206 КПК України (далі - скарга).
У скарзі адвокат ОСОБА_3 просив негайно розглянути дану скаргу та постановити ухвалу, якою зобов'язати працівника відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) звільнити ОСОБА_2 .
Представник ОСОБА_2 у судове засідання 09.04.2025 о 14:15 не з'явився у зв'язку із судовим засіданням у іншій справі, про що надіслав до суду електронний лист.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відділ) у судове засідання 09.04.2025 о 14:15 не з'явився, про причини неявки свого представника відділ слідчому судді не повідомив.
Розглянувши скаргу ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України, слідчий суддя встановив наступне.
Відповідно до вимог п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).
Положеннями ч.3 ст.26 КПК України встановлено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч.3 ст.206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуальногокодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
З наведених норм закону вбачається, що статтею 206 КПК України врегульовано порядок здійснення контролю слідчим суддею щодо законності тримання осіб під вартою в межах кримінально-процесуального закону. Зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (яка позбавлена свободи), слідчий суддя уповноважений під час розгляду скарги на незаконне тримання під вартою або іншого клопотання (скарги), розгляд яких віднесено до його повноважень та які подані в порядку, передбаченому КПК України.
З огляду на вищевказане, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у скарзі обставини не стосуються конкретного кримінального провадження, а є незгодою із діями представників ТЦК та СП.
Однак, незгода з діями працівників ТЦК та СП не належить до юрисдикції та повноважень слідчого судді, компетенція якого розповсюджується на стадію досудового розслідування у кримінальному провадженні.
При цьому, ані представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 , ані представник ІНФОРМАЦІЯ_2 не надали слідчому судді відомостей/інформації про те, що ОСОБА_2 є затриманим у відповідному кримінальному провадженні чи тримається під вартою.
З огляду на зазначене, повноваження слідчого судді не поширюються на обставини та правовідносини, зазначені у скарзі.
Положеннями Кримінального процесуального кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст.206 КПК України.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст.7 цього Кодексу.
Так, ч.4 ст.304 КПК України, передбачено, що слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою.
Керуючись ст.ст. 9, 206, 304, 309 КПК України, слідчий суддя -
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1