Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2798/25
Іменем України
04 квітня 2025 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей, про визнання особи безвісно відсутньою, -
Заявник ОСОБА_1 звернулася у Придніпровський районний суд м. Черкаси із заявою, у якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Черкаси, безвісно відсутньою. Заінтересованою особою вказано: Службу у справах дітей.
Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025 суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Наталія Миколаївна визначена для розгляду судової справи № 711/2798/25, провадження № 2-о/711/108/25.
Як вбачається з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померло.
Згідно з ч. 3, ч 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Згідно ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.
Таким чином, виходячи з положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. ст. 175, 177 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбачених ст. ст. 294, 318 ЦПК України. Недотримання заявником вказаних вимог унеможливлює відкриття провадження у справі та є підставою для залишення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, без руху.
Частиною 1 ст. 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 43 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ЦПК України.
В силу вимог ч. 1 ст. 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Відповідно до ч. 1ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.05.2020 року, справа № 760/3112/16-ц.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суддею встановлено, що заяву подано з порушенням вимог цивільно-процесуального законодавства.
У заяві ОСОБА_1 відсутня чітко визначена мета визнання фізичної особи безвісно відсутньою, як і чітко викладені обставини, які б підтверджували безвісну відсутність фізичної особи.
Заявником не надано відомостей житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання (реєстрації) особи, яку просить визнати безвісно відсутньою - ОСОБА_2 , щодо її не проживання за даною адресою із зазначенням періоду не проживання.
До того ж, усупереч ч. 2 ст. 43 ЦК України не вказано, з якого часу заявник просить оголосити ОСОБА_2 безвісно відсутньою, не вказано свідків, які можуть підтвердити обставини зазначені у заяві.
Крім того, в поданій заяві не зазначено організацій, до яких необхідно здійснити запити за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування, прикордонної служби), що перешкоджає суду здійснити належну підготовку до розгляду справи по суті, як передбачено статтею 307ЦПК України.
Разом з тим, у поданій заяві вказано про відсутність відомостей місця перебування ОСОБА_3 протягом трьох років, однак оголосити безвісно відсутньою заявник просить ОСОБА_2 .
Також у заяві зазначено, що ОСОБА_2 мала намір виїхати за кордон до іншої держави - Польщі, проте відомостей про перетин державного кордону останньою до заяви не додано.
Водночас, суд звертає увагу, що заінтересованою особою у вирішенні даної заяви зазначено Службу у справах дітей, утім не вказано яку саме, не зазначено її повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Отже, враховуючи аналогію закону, заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України з підстав викладених вище.
За таких підстав, заявнику слід усунути зазначені в ухвалі недоліки. Без підтвердження вказаних обставин, суддя не може вирішити питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє заявника та надає йому строк на усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 10, 133, 174-177, 185, 259-261, 293-294, 305-307 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей, про визнання особи безвісно відсутньою залишити без руху.
Заявнику необхідно усунути, вказані в мотивувальній частині ухвали недоліки, в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
У випадку неусунення вказаних недоліків заява буде визнана не поданою та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Н. М. Кондрацька