Справа № 694/300/25
провадження № 2-а/694/26/25
02.04.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Кравченко Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Федорової І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови від 28.01.2025 року № 67 про приятгнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КупАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопрушення.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 № 67 від 28.01.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову від отримання повістки № 7204 від 14.01.2025 року для уточнення своїх персональних даних та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. При складенні адміністративного протоколу № 67 від 16.01.2025 року він надав пояснення, що не з'явився до ТЦК, оскільки жодної повістки не отримував. При цьому, в протоколі № 67 від 16.01.2025 року міститься інформація про те, що позивач не з'явився на виклик за повісткою від 13.01.2025 року, а в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності зазначено, що він відмовився від отримання повістки від 14.01.2025 року, що є суперечливим. Крім того, позивач є віруючим священнослужителем та має право на альтернативну (невійськову) службу, однак його прохання не було розглянуто відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 . Розмір штрафу в постанові зазначений у неоподатковуваних мінімумах та не містить суму штрафу, що є неправомірним. Також зазначив, що відповідач має доступ до 13 реєстрів, з яких міг встановити дані позивача. Вважає, що факт вчинення ним адміністративного правопорушення не встановлений та не доведений, а вільне тлумачення закону є недопустимим відповідно до ст. 19 Конституції України.
Ухвалою суду від 04.02.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачам подати відзив на позов.Зобов'язано відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 надати суду оригінали матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1
11.02.2025 року відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 подав до суду відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Вказує на те, що відповідач здійснював оповіщення позивача шляхом вручення повістки № 7204 від 14.01.2025 року про виклик до ТЦК на 14 год. 00 хв. 14.01.2025 року для уточнення персональних даних та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Позивач відмовився одержувати повістку, про що було складено акт відмови від отримання повістки від 14.01.2025 року в присутності трьох свідків. 16.01.2025 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення. Під час складання протоколу він пояснив, що не отримував повістки та через свої релігійні переконання бажає проходити альтернативну (невійськову) службу, однак такі обставини не вважаються
поважними, оскільки не передбачені абзацами 11-14 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідач вважає, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 дотримано всіх вимог законодавства при розгляді справи щодо ОСОБА_1 , а тому постанова про притягнення йогом до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є законною та обґрунтованою. Розгляд справи просить провести без участі представника.
18.02.2025 року до канцелярії суду подано відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 , яка не містить його підпису, а тому до уваги судом не приймається.
31.03.2025 року відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в зв'язку з тим, що він є неналежним відповідачем у справі. Відповідач вказує на те, що керівник ІНФОРМАЦІЯ_4 не виносив постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та не має повноважень щодо її скасування. Натомість ІНФОРМАЦІЯ_5 є відокремленим структурним підрозділом без статусу юридичної особи, який має повноваження для притягнення громадян до адміністративної відповідальності за порушення військового обліку та саме він є належним відповідачем у справі. Також просить розглянути справу без участі представника.
02.04.2025 року представник позивача адвокат Бабенко Р.В. подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача ОСОБА_1 та його представника.
Згідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України (а.с. 8).
З довідки про членство громадянина у релігійні організації та істинності релігійних переконань від 24.01.2025 року №1-1 вбачається, що ОСОБА_1 є членом «Об'єднаної Церкви ОСОБА_4 » в с. Шевченкове, що входить до складу РО ХМ «ВІДРОДЖЕННЯ» ОЦХВЄ, та є рукопокладеним на служіння диякона церкви с. Шевченкове (а.с. 13, 14).
16.01.2025 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол № 67 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КупАП. Згідно з протоколом ОСОБА_1 13.01.2025 року згідно копії витягу з реєстру АС «Оберіг» повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документу з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Однак ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_5 не з'явився, чим порушив підпункт 1 пункту 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 9).
В поясненні до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що не отримував повістки, а тому не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК. В травні 2024 року він подав заяву до ТЦК про проходження альтернативної невійськової служби, але відповіді так і не отримав. Вважав, що поки немає офіційної відповіді, проходження ВЛК не обов'язкове. За своїми релігійними переконаннями має право на альтернативну (невійськову) службу.
Постановою № 67 від 28.01.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 14.01.2025 року, будучи військовозобов'язаним, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовився від отримання повістки № 7204 від 14.01.2025 року для уточнення своїх персональних даних, та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, про що було складено відповідний акт відмови від отримання повістки, чим порушив обов'язок, визначений підпунктом 1 пункту 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно з постановою вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується: повісткою № 7204 від 14.01.2025 року, за якою ОСОБА_1 мав з'явитись на 14 год. 00 хв. 14.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення персональних даних та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; актом
відмови від отримання повістки від 14.01.2025 року. Крім того, в постанові зазначено, що релігійні переконання не звільняють людину від обов'язку захищати державу. Конституція закріплює рівність усіх громадян та не допускає дискримінації за релігійною ознакою. В Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» немає жодних винятків стосовно вірян. Військовий обов'язок є однаковим як для віруючих, так і для невіруючих. Альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби для виконання обов'язку перед суспільством, про що вказано в ст. 1 розділу І Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу». Ця норма діяла у мирний час, але строкової служби під час воєнного, стану немає, відповідно, замінити військову службу альтернативною під час війни не можна. Також в наданому Статуті релігійної організації «Християнської місії «Відродження» Об'єднаної церкви ОСОБА_4 » відсутня будь-яка інформація заборону брати до рук зброю. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с. 11-12).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і
посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є бланкетною, тому для з'ясування суті вчиненого правопорушення необхідно звернутися до інших нормативно-правових актів у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Постановою № 67 від 28.01.2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушенні підпункту 1 пункту 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: «громадяни повинні прибувати за викликом до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, направлення для проходження медичного огляду».
Перевіряючи оскаржувану постанову на відповідність вимогам закону, суд встановив, що вона прийнята не на підставі, яка визначена Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Так, постанова у справі про адміністративне правопорушення від 28.01.2025 року винесена за порушення ОСОБА_1 підпункту 1 пункту 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Абзац 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу підчас мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024
року № 560 належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 14.01.2025 року відмовився від отримання повістки №7204 від 14.01.2025 року, про що було складено відповідний акт.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення дійсно міститься повістка №7204 від 14.01.2025 року про необхідність явки ОСОБА_1 на 14 год. 00 хв. 14.01.2025 року для уточнення даних та проходження медичного огляду та акт відмови від 14.01.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 год. 00 хв. 14.01.2025 року, складений працівниками ТЦК ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки - відсутній.
При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення від 16.01.2025 року відносно ОСОБА_1 зазначено, що він 13.01.2025 року, згідно копії витягу з реєстру АС «Оберіг» повинен був з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, однак не з'явився.
Разом з тим, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 немає жодних даних про направлення засобами поштового зв'язку чи вручення йому особисто повістки на 13.01.2025 року. Натомість матеріали справи містять пояснення офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що в ході перевірки повідомлень з повісткою на ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з Укрпошти не поверталось.
Таким чином, судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена за відмову ОСОБА_1 від отримання повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 год. 00 хв. 14.01.2025 року, тоді як протокол відносно нього було складено за неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою 13.01.2025 року. Ці обставини є суперечливими та дають суду підстави зробити висновок про незаконність оскаржуваної постанови.
Крім того, ОСОБА_1 в поясненні до протоколу зазначив, що не з'явився до ТЦК, оскільки не отримував повістки. Доводи відповідача про те, що позивач був належним чином повідомлений про виклик та не з'явився без поважних причин не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що ОСОБА_1 не допускав умисного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме порушення абзацу 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Вказані вище обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відповідач не врахував, не вжив заходів для повного з'ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУПаАП, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_8 від 28.01.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Також суд вважає переконливими доводи відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо відсутності порушень прав позивача з його боку та відсутності підстав для задоволення позову до цього відповідача.
Відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженої постановою КМУ від 23.02.2022 року № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Пункт 9 Положення передбачає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з пунктом 11 Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, виконує ряд інших функцій.
Виходячи з аналізу вказаних норм можна встановити, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не є окремою юридичною особою, а є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_8 . Однак до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які виконують функції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на місцях, відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення та вони мають право накладати адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи те, що постанова про адміністративне правопорушення, яку оскаржує позивач, винесена посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 , то саме ІНФОРМАЦІЯ_5 є належним відповідачем у справі, а в задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_4 слід відмовити, як таких, що пред'явлені до неналежного відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі, на користь позивача.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до адміністративного суду сплатив судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп., цю суму судового збору необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 19, 77, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_8 № 67 від 28 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
В задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_11 , адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Т.М.Кравченко