Справа № 646/5830/24
№ провадження 2/646/1248/2025
07.04.25 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - Сіренко Ю.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Шарашидзе М.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
До Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла позовна ОСОБА_1 , в якій просить суд:
-розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 2 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 835.
-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, починаючи від дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.05.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - повернуто позивачу.
Постановою Харківського апеляційного суду від 11.10.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.05.2024 року - скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.12.2024 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
23.12.2024 року від представника позивачки надійшла заява про залишення позовної вимоги про стягнення аліментів без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спільне сімейне життя позивача з відповідачем не склалося у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння та різних поглядів на сімейне життя. Кожна із сторін стала мати протилежні погляди на шлюб та сім'ю. У сім'ї перестала підтримуватися нормальна моральна атмосфера, піклування про сімейні відносини на почуттях взаємної любові та поваги. Позивач та відповідач припинили шлюбні стосунки 29.04.2024 року, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюб на сьогодні носить формальний характер. Від шлюбу подружжя має спільних дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Спору щодо місця проживання дітей у сторін не має.
Посилаючись на викладені обставини, позивачка просить суд розірвати шлюб з відповідачем.
Позивачка звернулась до суду із заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач подав до суду заяву, відповідно до якої вимоги позову про розірвання шлюбу визнав у повному обсязі, просить розглядати справу за його відсутністю.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у відповідності до свідоцтва про шлюб (серії НОМЕР_1 від 12.08.2005 року) ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб 12.08.2005 року, який було зареєстровано Міським відділом реєстрації актів цивільного стану №2 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №835.
Після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка « ОСОБА_6 » та дружини « ОСОБА_6 ». Від шлюбу подружжя має спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спору щодо місця проживання дітей у сторін не має.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивачка скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Сторони не виявили бажання примиритись, наполягали на розірванні шлюбу.
Згідно положень ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Судом було встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що спільне життя позивача з відповідачем не склалося та припинено. Подальше спільне життя та збереження шлюбу не можливе.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку із реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Що стосується заяви представника позивачки про залишення позовної вимоги про стягнення аліментів без розгляду суд вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки чинним законодавством передбачено право представника позивача залишити позов без розгляду, а при цьому правові підстави для відмови в її задоволенні відсутні.
За таких обставин, заява представника позивача про залишення позовної вимоги про стягнення аліментів без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1ст. 257 ЦПК України підлягає задоволенню, оскільки залишення позову без розгляду, що є правом представника позивача, не порушує права та охоронювані права та інтереси інших осіб, а також не перешкоджає повторному зверненню до суду з аналогічними вимогами.
Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, ст. ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ч.ч. 3, 4 ст.200 , ч. 4 ст. 206 , п. 5 ч. 1ст. 257, ст. 265 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Розірвати шлюб укладений 12.08.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований Міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 2 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 835.
Позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, починаючи від дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя - Ю.Ю. Сіренко