Справа № 643/2666/25
Провадження № 2-о/643/165/25
09.04.2025 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Поліщук Т.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження дітей,-
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м. Харкова із заявою про встановлення факту народження дітей.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21.02.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
24.02.2025 на адресу ОСОБА_1 , зазначену у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , була направлена вищевказана ухвала.
Позивачу було надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 21.02.2025 та роз'яснено, що в разі невиконання зазначених вимог ухвали у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
09.04.2025 конверт адресований ОСОБА_1 разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2, п. 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до пунктів 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Таким чином, на учасників справи покладений обов'язок повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Заяв про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження від позивача не надходило, а тому, відповідно до вимог ст. 131 ЦПК України, ухвала про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_2 надіслана на зазначену нею адресу, а тому вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа «Скопелліті проти Італії» від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25 березня 1999 року).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселігіс Проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).
Європейський суд з прав людини у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У встановлений судом строк, недоліки позовної заяви не виправлені, станом на 09.04.2025 до суду від позивача заяв, клопотань чи документів не надійшло.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, особа, яка звернулася з позовною заявою, зобов'язана самостійно цікавитися перебігом розгляду його позову в суді. Тривала відсутність такого інтересу з боку ОСОБА_1 свідчить про її небажання захищати свої процесуальні права.
Оскільки зазначені в ухвалі суду про залишення заяви без руху недоліки у визначений строк не усунуті, то дану позовну заяву із додатками, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, слід вважати неподаною та повернути позивачу.
Суд також роз'яснює, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, тобто після усунення всіх недоліків, позивач має право повторно звернутись до суду з позовною заявою.
Керуючись ст. 185, 260 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження дітей - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою дляповернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення через Московський районний суд міста Харкова або безпосередньо до апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Т.В. Поліщук