Справа № 643/1676/25
Провадження № 1-кп/643/665/25
09.04.2025 м. Харків
Московський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові об'єднане кримінальне провадження внесене 15.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221170003972, № 12024221170003977, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125, 126-1, ч.2 ст. 309, ч.3 ст. 308 КК України, -
встановив:
В провадженні Московського районного суду міста Харкова знаходиться вищевказане об'єднане кримінальне провадження.
У судовому засіданні 09.04.2025 прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , у якому він посилається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
переховування від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - нетяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. А відтак обвинувачений розуміє, що в разі визнання його судом винуватим йому загрожує достатньо суворе покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк.
Разом з цим, розглядаючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Так, прокурор звертає увагу Суду на те, що ОСОБА_6 не одружений, дітей чи інших непрацездатних осіб на утриманні не має, не працевлаштований, постійного та стабільного доходу не має, через постійні сварки та конфлікти з матір'ю до затримання не проживав не за місцем своєї реєстрації. Таким чином, обвинувачений не володіє міцними соціальними зв'язками, які б утримували його від втечі.
Наведене свідчить, що ризик втечі досить суттєвий і на цій стадії сторона обвинувачення не володіє жодними даними, які б вказували на те, що ризик переховування відсутній чи мінімальний.
незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчинених кримінальних правопорушень, оскільки ключові свідки є сусідами та особами, з якими підозрюваний перебуває у родинних стосунках, тобто підозрюваному відомо місце мешкання важливих свідків у вказаному кримінальному провадженні, зокрема свідків, які є жінками. Крім того, свідком сторони обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні серед інших є матір обвинуваченого, яка є потерпілою в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126-1 КК України, що перебуває на розгляді Московського районного суду м. Харкова.
вчинити інші кримінальні правопорушення оскільки підозрюваний ОСОБА_6 протягом тривалого часу не працевлаштований, неодноразово засуджений за вчинення умисних, у тому числі корисливих злочинів, на розгляді Московського районного суду м. Харкова вже перебуває обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126-1 КК України, що свідчить про те, що підозрюваний має асоціальну спрямованість своєї особистості та схильний до вчинення кримінальних правопорушень, до того ж обвинувачений має не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості і лише нещодавно (13.06.2024) звільнився з ВК №43 умовно-достроково.
На підставі викладеного прокурор вважає, що до ОСОБА_6 не може бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить виключення наведених вище ризиків та не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
За вказаних обставин просить продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, залишивши розмір застави (302800 грн) та порядок її внесення такими, як вони визначені ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 13.02.2025.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою стосовно нього.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні позицію підзахисного підтримала, не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, доходить висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 з огляду на таке.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів з моменту затримання. Строк дії ухвали у частині тримання під вартою встановлено до 13 квітня 2025 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Положеннями ст. 178 КПК України визначені обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у судовому засіданні суд установив наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , а саме: спроба переховуватися обвинуваченого від суду, спроба незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений є особою, яка була неодноразово судима за корисливі злочини і лише нещодавно (13.06.2024) звільнився з ВК №43 умовно-достроково, не має стійких соціальних зав'язків, є не працевлаштованим.
Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення свідчать про його суспільну небезпеку.
Суд, вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, а також особу обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
З огляду на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується - у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, беручи до уваги, що дії, за вчинення яких він обвинувачується, носять характер особливо тяжкого злочину, суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, враховуючи що обвинувачений не має офіційного місця роботи, як наслідок, офіційного постійного та стабільного джерела доходу, не одружений, суд, доходить висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 є неможливим.
Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, відтак, судом не встановлено обставин, які суттєво зменшують ризики у даному кримінальному провадженні. Відтак, ураховуючи тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_6 , та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд доходить висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, на існування яких у поданому клопотанні посилається прокурор, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , доведені прокурором та продовжують існувати, виправдовують тримання особи під вартою, а тому суд вважає за доцільне продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Ураховуючи наведене вище, суд бере до уваги, що характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч. 3 ст. 308 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Стороною захисту не надано доказів на підтвердження наявності в обвинуваченого офіційного працевлаштування і, як наслідок, постійного та стабільного джерела доходу, які могли бути враховані судом підчас вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, як і відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, які б зменшували ризики у даному кримінальному провадженні.
З огляду на тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_6 та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, суд вважає, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, на існування яких у поданому клопотанні посилається прокурор, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , доведені прокурором та продовжують існувати, виправдовують тримання особи під вартою, а тому суд вважає за доцільне продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Ураховуючи наведені вище обставини, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням свободи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 197, 199 , 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125, 126-1, ч.2 ст. 309, ч.3 ст. 308 КК України, - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125, 126-1, ч.2 ст. 309, ч.3 ст. 308 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 7 червня 2025 року включно.
Установити строк дії ухвали до 7 червня 2025 року включно в частині продовження строку тримання під вартою.
Визначити суму застави у розмірі 302800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, які необхідно внести на депозитний розрахунковий рахунок № UA208201720355299002000006674, отримувач: ТУ ДСА України у Харківській області, код отримувача: 26281249, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО отримувача: 820172, призначення платежу: застава згідно ухвали Московського районного суду м. Харкова від 09.04.2025 у справі № 643/1676/25 (провадження № 1- кп/643/665/25) відносно ОСОБА_6 .
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі. Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу з поміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти з покладенням наступних обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатись з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/роботи; утриматись від спілкування з свідками, експертами у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної виконавчої влади (уповноважений підрозділ Державної міграційної служби) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну за наявності.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення, безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Для обвинуваченого строк подачі апеляційної скарги обчисляється з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошений учасникам судового провадження 09 квітня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1