"09" квітня 2025 р.
Справа № 642/729/25
Провадження №2/642/641/25
09 квітня 2025 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Гримайло А.М., за участю секретаря Антонян А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Опанасюка Сергія Павловича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Представник позивача звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з вищезазначеною позовною заявою про розірвання шлюбу ОСОБА_1 та відповідачкою.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 02 грудня 2000 року зареєстрували шлюб (актовий запис №2013), про що Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №1 Харківського міського управління юстиції 13 серпня 2008 року видано повторно свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Дітей від шлюбу сторони не мають.
В силу різних життєвих обставин спільне життя позивача з відповідачкою не склалося, втратилась близькість у спілкуванні, що стало причиною напруженості у стосунках і частих сварок між ними. Основна причина розпаду сім'ї - це втрата між позивачем та його дружиною взаєморозуміння і довіри, розбіжності в спільних поглядах на сімейне життя та ведення господарства, в моральних цінностях. Фактичні подружні відносини між сторонами припинені задовго до моменту звернення з даним позовом. Спільне господарство сторони не ведуть, спільні обов'язки ними не виконуються, однією сім'єю не проживають. Примирення між сторонами та подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, це суперечитиме взаємним інтересам.
Враховуючи викладене просить позов задовольнити, а шлюб укладений між нею та відповідачем розірвати.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 11.02.2025 провадження по справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Призначено судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Опнасюк С.П. в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про розгляд справи.
Адвокат подав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та участі позивача позов підтримує в повному обсязі та просить розірвати шлюб. Не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, копія ухвали про відкриття провадження по справі, судові повістки направлялися відповідачці за місцем його реєстрації.
Поштова кореспонденція повернулася до суду без вручення з відмітками «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Окрім цього, на офіційному веб-сайті судової влади України неодноразово було розміщено оголошення про розгляд даної справи, з огляду на що відповідач, відповідно до п.11 ст.128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином, але у визначений судом строк заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву суду не надав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.
Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Зі згоди сторони позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
За таких обставин на підставі ст. 223, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явились.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню на підставі наступного.
02 грудня 2000 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №1 Харківського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №2013. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб від 13.08.2008, виданим повторно серії НОМЕР_1 .
Подружжя від шлюбу не мають.
Шлюбні стосунки між подружжям припинені, оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб підлягає розірванню.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачкою.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
Сторони не створили міцної сім'ї, внаслідок відсутності взаєморозуміння, конфліктів, припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя і тоді суд відповідно ст. 112 СК України з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. При встановлені таких обставин, при яких подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, що мають істотне значення, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, однак на даний час не проживають разом та не підтримують сімейних відносин. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, про, що однозначно і категорично ствердив у тексті позовної заяви.
Таким чином причини розірвання шлюбу об'єктивні, подальше спільне життя подружжя неможливе і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Оскільки сторона наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Беручи до уваги взаємостосунки, що склалися між подружжям, небажання позивача надалі підтримувати сімейні взаємовідносини, а також те, що подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, суд вважає, що позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 12, 13, 142, 209, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 112 Сімейного Кодексу України, -
Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Опанасюка Сергія Павловича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 02 грудня 2000 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №1 Харківського міського управління юстиції, актовий запис №2013.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем на рішення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.М. Гримайло