Справа № 638/24297/24
Провадження № 2/638/2540/25
09 квітня 2025 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого суддя Семіряд І.В.,
за участю секретаря Дудка Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
19.12.2024 позивач звернувся до суду з зазначеним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між банком та ОСОБА_1 21.12.2020 укладено кредитний договір №2001772251901, за яким позичальнику надано кредит у сумі 35900 грн, 04.02.2022 укладено кредитний договір №1002085813901, за яким позичальнику надано кредит у сумі 53300 грн. Банком виконано взяті на себе зобов'язання, проте відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань, не сплачує кредитні кошти, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором від 21.12.2020 № 2001772251901 - 62330, 55 грн, з яких: 35891,74 грн - заборгованість за кредитом, 26438,81 грн - заборгованість процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією; за кредитним договором від 04.02.2022 № 1002085813901- 76443,57 грн, з яких: 53300 грн - заборгованість за кредитом, 12.91 грн - заборгованість процентами, 23130,66 грн - заборгованість за комісією. У зв'язку з чим позивач просить задовольнити позов, стягнути заборгованість та судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 вказану справу передано в провадження суду ОСОБА_2 .
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом направлено запит.
23.12.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що 21.12.2020 ОСОБА_1 підписав заяву №2001772251901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка зберігається у матеріалах справи як у електронній формі, так і у паперовій формі, за якою позичальнику видано кредит у сумі 35900 грн.
04.02.2022 ОСОБА_1 підписав заяву №1002085813901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка зберігається у матеріалах справи як у електронній формі, так і у паперовій формі, за якою позичальнику надано кредит у сумі 53300 грн.
Довідкою про збільшення кредитного ліміту по договору №2001772251901, яка зберігається у матеріалах справи як у електронній та і письмовій формах, підтверджується, що ОСОБА_1 21.12.2020 встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000 грн, який неодноразово банком збільшувався, останній раз 23.02.2022 кредитний ліміт збільшено 35900 грн.
Платіжною інструкцією №ТR.55699060.154511.8810 від 04.02.2022, яка зберігається у матеріалах справи як у електронній та і письмовій формах, підтверджується, що АТ «ПУМБ» здійснило перерахування кредитних коштів за договором №1002085813901 від 04.02.2022 на рахунок ОСОБА_1 у сумі 53300 грн.
Доказів того, що ОСОБА_1 не отримано кредитні кошти матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.
Окрім того, виписками по рахункам за кредитними договорами №1002085813901, №2001772251901, які зберігається у матеріалах справи у електронній формі, підтверджується, що ОСОБА_1 отримав кошти від АТ «ПУМБ» та активно користувалася ними, періодично здійснюючи платежі.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до заяв №1002085813901, №2001772251901, які зберігаються у матеріалах справи як у електронній формі, так і у письмовій формі, про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від, з умовами яких погодилася ОСОБА_1 , про що свідчить наявність його власноручного підпису у заявах, визначено базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, розмір комісії тощо.
Як вбачається з матеріалів справи АТ «Перший Український Міжнародний Банк» свої зобов'язання перед відповідачем виконав, надав грошові кошти ОСОБА_1 , що підтверджується виписками по особовому рахунку, платіжними інструкціями.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Встановлено, що відповідач не дотримувався умов кредитних договорів, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором від 21.12.2020 № 2001772251901 - 62330, 55 грн, з яких: 35891,74 грн - заборгованість за кредитом, 26438,81 грн - заборгованість процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією; за кредитним договором від 04.02.2022 № 1002085813901- 76443,57 грн, з яких: 53300 грн - заборгованість за кредитом, 12.91 грн - заборгованість процентами, 23130,66 грн - заборгованість за комісією.
За правилами ст.ст.526, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
За частиною 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст.549, 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.
Отже, відповідачем взятих на себе зобов'язань не виконано в строки, передбачені кредитним договором, у зв'язку з чим сума заборгованості підлягає стягненню.
Разом з тим вирішуючи питання про стягнення комісії за кредитним договором № 1002085813901 у сумі 23130,66 грн, суд виходить з наступного:
П. 5 заяви №1002085813901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,22%. У графіку платежів (розділ заяви на приєднання до договору) зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 1186,26 грн щомісяця.
П. 5.7.3 розділу ІІ частині І «Умови обслуговування карткових рахунків» Публічної пропозиції на укладення договору комплексного банківського обслуговування передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково- касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно у термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місць у якому відбувається повернення заборгованості.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Нікчемний правочин (ч. 2ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення, і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично. Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
Згідно з абзацом третім ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 набрав чинності ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування»(10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року, справа № 524/5152/15-ц, провадження № 61-8862сво18, дійшов висновку, що умова договору про сплату комісії за користування кредитом є нікчемною.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.ч. 2, 4ст. 263 ЦПК України).
Як вбачається з дослідженої заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка підписана ОСОБА_1 комісію встановлено за обслуговування кредитної заборгованості.
За вищенаведених обставин, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за Законом повинні надаватись безоплатно, суд робить висновок про те, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, є нікчемним. За таких обставин позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією задоволенню не підлягає.
Отже, позов АТ «ПУМБ» підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 21.12.2020 № 2001772251901 - 62330, 55 грн, з яких: 35891,74 грн - заборгованість за кредитом, 26438,81 грн - заборгованість процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією; за кредитним договором від 04.02.2022 № 1002085813901- 76443,57 грн, з яких: 53300 грн - заборгованість за кредитом, 12.91 грн - заборгованість процентами, не підлягає стягненню заборгованість за комісією у сумі 23130,66 грн.
Щодо паспортів споживача, які долучено позивачем до справи, суд зазначає наступне:
Термін «паспорт споживчого кредиту» визначається у ЗУ «Про споживче кредитування» в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)).
З огляду на ці приписи паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону № 1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоби відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, зокрема розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.
Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, тобто довідкою для споживача, дана інформація, яка зазначена у паспорті, не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог. При звернені до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Позов задоволено частково, а саме на 83,3%, судовий збір підлягає стягненню у розмірі 2017,90 грн (2422,4 грн*83,3%).
Керуючись ст.ст. 526,527,530,599,610,629,1048,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13,81,141, 274-279, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №2001772251901 за тіло кредитом - 35891,74 грн, проценти - 26438,81 грн, за кредитним договором №1002085813901 за тіло кредитом - 53300 грн, проценти - 12,91 грн, судовий збір, пропорційно до задоволених вимог - 2017,90 грн, а всього 117661 (сто сімнадцять тисяч шістсот шістдесят одна) грн 36 коп.
В іншій частині у задоволені позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач- АТ «Перший міжнародний український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, 4, 04070.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
СУДДЯ - І.В. СЕМІРЯД