Справа № 526/567/25
Провадження № 3-зв/526/6/2025
09 квітня 2025 року суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Черков В.Г., розглянувши заяву судді Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка С.А. про самовідвід у справі № 526/567/25 про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 ,
До провадження судді Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка С.А. надійшла справа № 526/567/25 про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
Головуючим суддею у справі заявлений самовідвід, який мотивований тим, що захисник Максименко Ю.П. є донькою голови Гадяцького районного суду Полтавської області, що може викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи.
Вирішуючи заяву про самовідвід, суд виходить з наступного.
Нормами КУпАП не визначено порядку розгляду заявленого відводу (самовідводу) головуючому судді у справі, однак, враховуючи вимоги чинного законодавства, з метою забезпечення виконання положень статей 1, 7 КУпАП, у разі вирішення питання про відвід судді необхідно застосовувати принцип аналогії закону найбільш близької галузі права, тобто, на його переконання, кримінального процесуального права, та при вирішенні зазначеного питання керуватися вимогами статті 81 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Щодо безсторонності суду, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Як зауважував Європейський Суд, суддя є безсторонній, поки зворотне не буде доведено (справа ле Компта, ван Лейвена і де Мейра проти Бельгії від 23.06.1981 року). До того ж необхідно зазначити, що, крім всього, суди зобов'язані заслуговувати на довіру учасників процесу.
Європейський суд визнає, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід (справи Делкурта, П'єрсака і де Куббера проти Бельгії).
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України», від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», тощо), важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У п. 30 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.10.1982 р. у справі "П,єрсак проти Бельгії" зазначається "Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність, чи навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу…тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений."
У п. 53. Рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" заява N 33949/02, зазначається: «З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (DeCubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "КастіллоАльгар проти Іспанії" (CastilloAlgar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Обсяг зобов'язань держави-сторони Конвенції щодо гарантування «незалежного і безстороннього суду» відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції не обмежується судовою гілкою, а накладає зобов'язання на виконавчу та законодавчу гілки та інші державні органи, незалежно від їх рівня, поважати і дотримуватися судових рішень, навіть не погоджуючись з ними. Повага держави до повноважень і ролі судів є неодмінною передумовою суспільної довіри до суду, і ширше - верховенства права. Для того, щоб це відбулося, конституційних гарантій незалежності та неупередженості судової влади не досить. Ці гарантії мають бути ефективно впроваджені у повсякденну поведінку та поводження органів державної влади.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові ВС від 17.09.2019 року у справі № 277/599/15-к.
Із заяви про самовідвід вбачається, що захисник у справі про адміністративне правопорушення є близькою родичкою голови суду, тому з урахуванням вищевикладеного, та беручи до уваги вищевказану практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що участь судді Киричка С.А. при розгляді даної справи у стороннього спостерігача може викликати сумнів в його неупередженості та безсторонності. Крім того, відмова у задоволенні заяви призведе до затягування розгляду справи через постійні розгляди відводів, відводів на відвід, що в свою чергу приводе до «замкнутого кола» і основна справа не находе свого вирішення по суті.
На підставі викладеного, керуючись ст. 80-82 КПК України, -
Заяву про самовідвід - задовольнити.
Відвести суддю Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка С.А. від розгляду справи № 526/567/25 про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
Справу № 526/567/25 про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 передати до канцелярія Гадяцького районного суду Полтавської області.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя В. Г. Черков