Справа № 199/8995/24
(2/199/767/25)
іменем України
03.04.2025
м. Дніпро
справа №199/8995/24
провадження №2/199/767/25
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Костючик В.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, -
за участі учасників справи:
представника позивача - адвоката Коваль О.В.
представника третьої особи - Чернишової О.Д.
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позову посилався на те, що 29.09.2006 між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, від якого вони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Останні декілька років сімейне життя між подружжям поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.
24.03.2022 ОСОБА_2 разом з дітьми виїхала за межі України.
25.05.2023 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
З 25.05.2023 діти проживають разом з позивачем.
Наразі, матір'ю дітей не створюються належні умови для їх стабільного психологічного та емоційного стану, які є підґрунтям для нормального фізичного, освітнього, духовного, культурного розвитку дітей. Відповідач спілкується з дітьми лише по телефону.
У зв'язку з вищевикладеним, оскільки відповідач не заперечує проти того, щоб місцем постійного проживання їх спільних з позивачем дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було визначено за місцем проживання позивача, останній просив суд визначити місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.11.2024 дану позовну заяву залишено без руху (а.с.32).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2024 ОСОБА_1 поновлено строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.11.2024 (а.с.37).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2024 відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. У відповідності до ч. 4, 5 ст. 19 СК України доручено Органу опіки та піклування в особі Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради в судове засідання надати письмовий висновок щодо розв'язання даного спору (а.с.40).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.50).
Позивач в судове засідання не з'явився, його представник адвокат Коваль О.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Зокрема пояснила, що між батьками спору щодо місця проживання дітей не має.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином. Своїм правом надання відзиву на позов не скористалася.
Представник третьої особи Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради як органу опіки та піклування Чернишова О.Д. в судовому засіданні підтримала наданий висновок, зазначила, що оскільки є нотаріально посвідчена згода відповідача на визначення місця проживання дітей разом з батьком, то третя особа не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №240 (а.с.16).
Згідно свідоцтва про народження, виданого 04.12.2012 Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зроблений актовий запис №1872 (а.с.14).
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 27.08.2019 Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зроблений актовий запис №1077 (а.с.15).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2023 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.27).
17.05.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали заяву, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шабашовим О.В. та зареєстровану в реєстрі за №1391, 1392, про те, що вони дають згоду на підписання їх неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяви щодо його бажання проживати разом з батьком, за місцем проживання батька, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , справжність підпису на якій буде засвідчено нотаріально (а.с.17).
17.05.2023 неповнолітній ОСОБА_3 за згодою батька ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 надав заяву, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шабашовим О.В. та зареєстровану в реєстрі за №1393, про те, що бажає проживати разом з батьком, за місцем його проживання, а саме за наступною адресою: АДРЕСА_1 , справжність підпису на якій буде засвідчено нотаріально (а.с.18).
17.05.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уклали договір про визначення місця проживання дітей та участі батьків у їх вихованні, в якому погодили, що місцем проживання їх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є місце проживання батька, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шабашовим О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1394 (а.с.25-26).
Висновком Органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради щодо розв'язання спору «Про визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , №4/5-30 від 22.01.2025 визнано доцільним визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з батьком ОСОБА_1 , 1984 року народження (а.с.43-46).
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається зі спеціального Закону України «Про охорону дитинства» та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони й піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Статтею 151 СК України визначено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Наведена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду по справі № 310/3195/18 від 29.07.2020.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 у справі №754/16535/19 (провадження №61-14623св21) вказано, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Аналіз норм чинного законодавства, практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Водночас, основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Згідно ч. ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21) зазначено, що: «предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб».
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №13/51-04 (провадження №12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
При вирішенні даного спору судом також враховано правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.07.2024 по справі №127/16211/23 (61-1964 св24), відповідно до якої «спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитись з дочкою. З урахуванням наведеного, суди вірно виходили з того, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, порушені права позивача. Зазначення судом фрази «між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини» у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі».
З огляду на вищевикладене, під час розгляду даної справи, судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність між сторонами спору щодо визначення місця проживання їх спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Фактично у даному випадку спір щодо місця проживання дітей ініційований їх батьком, з яким діти і так проживають, і доказів того, що відповідач, яка є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вимагає зміни місця їх проживання позивач до суду не надав.
В той же час, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.
При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом, має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір. Вказані обставини підлягають перевірці судом.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності спору між сторонами, порушення чи оспорювання його прав відповідачем щодо визначення місця проживання їх спільних дітей.
Представник позивача адвокат Коваль О.В. в судовому засіданні також підтвердила що спір між батьками дітей з приводу визначення їх місця проживання відсутній.
Крім того, 17.05.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір про визначення місця проживання дітей та участі батьків у їх вихованні, в якому було врегульовано питання визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з їх батьком (а.с.25-26), що в сукупності з іншими доказами трактується судом як відсутність спору.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, витрати позивача зі сплати судового збору слід віднести на його рахунок.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 08 квітня 2025 року.
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 .
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 .
третя особа Орган опіки та піклування в особі Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 43938788, місце знаходження - пр. Мануйлівський, буд.31, м. Дніпро, 49023.
Суддя О.Б.Подорець