ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 18/422
06.12.07
За позовом: ЗАТ «Альфа -Банк»;
До: ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (відповідач 1);
ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» (відповідач 2);
ТОВ «ТД «Жидачівський паперовий комбінат» (відповідач 3);
ТОВ «Корсар -98» (відповідач 4);
Про: стягнення 91 072,90 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Мостовий А.М., представник, довіреність №642/07 від 06.08.2007 р.;
Від відповідача 1: Литвиненко С.В., представник, довіреність №23-5-1404
від 20.10.2006 р.;
Від відповідача 2: Василюха Т.О., представник, довіреність №11 від 09.01.2007 р.;
Від відповідача 3: не з»явились;
Від відповідача 4: не з»явились.
На підставі статті 77 ГПК України справа була відкладена слуханням, з 18.10.2007 р. до 14.11.2007 р., з 14.11.2007 р. до 06.12.2007 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 18.10.2007 р. та від 14.11.2007 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідачів солідарно 88 168,33 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту за договором про відкриття кредитної лінії №70-В/04 від 15.09.2004 р.; 948,70 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за договором про відкриття кредитної лінії №106-В/04; 1 955,87 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за договором про відкриття кредитної лінії №11-В/05; 907,74 доларів США витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У ході судового вирішення спору позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідачів солідарно 88 168,33 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту за договором про відкриття кредитної лінії №70-В/04 від 15.09.2004 р.; 907,74 доларів США витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач 1 у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що відповідач 1 добросовісно виконував свої зобов'язання за кредитним договором №70-В/04 від 15.09.2004 р., укладеним з позивачем, а тому вважає неправомірним застосування до відповідача 1 відповідальності у вигляді сплати пені.
Відповідач 2 у наданому відзиві на позов та представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити повністю, зазначаючи про те, що пунктом 3 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа має здійснювати у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б могли б порушити права інших осіб.
Відповідач 2 стверджує про те, що неодноразове звернення позивача з позовними заявами до відповідачів за захистом прав, що випливають із договорів про відкриття кредитної лінії №70-В/04 від 15.09.2004 р., №106-В/04 від 17.11.2004 р. та №11-В/05 від 18.02.2005 р. при наявності припинення кредитних відносин за цими договорами та повернення сум кредитів свідчить про зловживання позивачем своїми цивільними правами. При цьому відповідач 2 посилається на частину 3 статті 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи у разі порушення нею положень частин другої -п'ятої статті 13 Цивільного кодексу України.
Відповідач 3 та відповідач 4 повноважних представників в судове засідання не направили, незважаючи на визнання судом їх явки обов'язковою, відзив на позов не надали, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та відповідача 2, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наведеного нижче.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2006 р. у справі №18/262 за позовом ЗАТ «Альфа -Банк» до ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», ТОВ «Корсар -98», ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» та ТОВ «ТД «Жидачівський паперовий комбінат» стягнуто 620 000,00 доларів США заборгованості за кредит, 2 376,67 доларів США заборгованості за відсотками по користуванню кредитом, 09,28 доларів США пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, 7 100,27 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5 023,42 доларів США витрат по сплаті держмита, 13 168,06 грн. штрафу, 131,68 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вищезазначене рішення було прийняте з огляду на неналежне виконання договору про відкриття кредитної лінії №70-В/04 від 15.09.2004 р., укладеного між позивачем та відповідачем 1.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 р. рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2006 р. у справі №18/262 скасоване; прийняте нове рішення, яким провадження у справі в частині стягнення відсотків за користування кредитом за період з 01.04.2006 р. до 12.04.2006 р. припинене на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2007 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 р. у справі №18/262 скасована; рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2006 р. у справі №18/262 залишене без змін.
Враховуючи вищезазначені обставини рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2006 р. у справі №18/262 набрало чинності з моменту прийняття постанови Вищим господарським судом України, а саме, з 30.01.2007 р.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 р. у справі №18/262 була чинною з моменту її винесення (03.10.2006 р.) та до 30.01.2007 р.
Сторонами у судовому засіданні підтверджено, що відповідач 1 під час вирішення спору у справі №18/262 сплачував на користь позивача проценти за користування кредитом, а з 16.10.2006 р. розпочав повертати частини тіла кредиту.
На момент відкриття ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва №18/262 від 27.02.2007 р., виданого на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2006 р., яке набрало законної сили 30.01.2007 р., заборгованість позивача за основною сумою кредиту складала 308 000,00 доларів США, які було перераховані на користь позивача 15.03.2007 р. Позивач повністю підтвердив зазначені обставини.
У зв»язку з повним погашенням відповідачем 1 заборгованості згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2006 р. у справі №18/272, постановою ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 26.04.2007 р. було закінчене виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.02.2007 р. у справі №18/262.
Вищезазначені обставини свідчать про те, що після набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2007 р. у справі №18/272 правовідносини між позивачем та відповідачами перетворилися з договірних відносин у відносини з виконання судового рішення, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів пені за прострочення виконання договірних зобов'язань є безпідставними.
Слід також зазначити про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2006 р. у справі №18/262 з відповідачів була стягнена пеня за прострочку сплати кредиту та відсотків за його користування, що свідчить про те, що позивач скористався своїм правом щодо стягнення з відповідачів штрафних санкцій за прострочення виконання своїх договірних зобов'язань.
Цивільно-правова відповідальність застосовується за наявності складу цивільного правопорушення, до якого відноситься протиправна поведінка, шкода та причинний зв'язок між ними. За відсутності хоча б однієї зі складової, особа не притягується до цивільно-правової відповідальності.
У даному випадку позивачем на доведена наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідачів, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
О.В. Мандриченко