Справа №461/2085/25
08 квітня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Романюка В.Ф.,
з участю: секретаря судового засідання Салика С.М.,
представника позивача Бориславського А.Л.,
представника відповідача Лубоцького Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: 79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код за ЄДРПОУ: 43971343) про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Бориславський Андрій Любомирович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Львівської митниці від 14.01.2025 року у справі про порушення митних правил №1638/20900/24, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні порушення митних правил за ч. 2 ст. 471 МК України, закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути судові витрати з відповідача.
В обґрунтування позову, покликається на те, що Постановою Львівської митниці від 14.01.2025 року у справі про порушення митних правил №1638/20900/24 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, що складає 462507 грн 03 коп. Постановою від 14.01.2025 №1638/20900/24 встановлено, що 29.07.2024 року близько 09 год. 32 хв. в зону митного контролю в напрямку «в'їзд в Україну», смугою руху «червоний коридор» пункту пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням гр. України ОСОБА_1 . Під час проведення візуального огляду даного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів та предметів які є обов'язковими для письмового декларування або товарів та предметів заборонених чи обмежених до переміщення через митний кордон України. Громадянин ОСОБА_1 , який слідував як водій у вказаному транспортному засобі, подав до митного контролю власноручно заповнену митну декларацію, в якій заявив про наявність в нього товарів, а саме: старлінки - 35 шт., зарядні станції - 20 шт, мобільні телефони - 50 шт. Після завірення декларацій штампом «Під митним контролем №3924», під час проведення митного огляду, в багажному відділені транспортного засобу, окрім задекларованих товарів, під особистими речама та задекларованими товарами, було виявлено три сумки та один термопакет для продуктів, заклеєні скотчем, після відкриття яких було виявлено приховані від митного контролю товари, а саме: смартфони Iphone в асортименті т.м. «Apple» без ознак використання в кількості 27 шт. та планшети Ipad Air 11-inch (M2) Wi Fi + Cellular 128 GB т.м. «Apple» без ознак використання - 8 шт.. Відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил від 29.07.2024 року №0968/20900/24 за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2024 року провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України було закрите у зв'язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення. Постановою Львівського апеляційного суду від 03.10.2024 р. постанову судді Галицького районного суду м. Львова залишено без змін, а апеляційну скаргу представника Львівської митниці без задоволення. Позивач наголошує, що саме з моменту складення протоколу про порушення митних правил №0968/20900/24 від 29.07.2024 розпочато адміністративну процедуру притягнення позивача за дане правопорушення до відповідальності, яка звершена закриттям у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. За ті ж самі дії щодо переміщення ОСОБА_1 , товару 29.07.2024 через митний кордон України митним органом притягнуто вдруге притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 471 МК України, що прямо протирічить прямим нормам Конституції України. Тобто, всупереч вимогам Конституції України та закону, з порушенням принципу «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення», постановою Львівської митниці, ОСОБА_1 , повторно було притягнено за одне й теж правопорушення до адміністративної відповідальності. Відтак, зазначені дії митного органу свідчать про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж саме правопорушення особи, що суперечить принципу nonbis in idern. Враховуючи вищенаведене, просить позовні вимоги задоволити.
Ухвалою суду від 19 березня 2025 року відкрито провадження та призначено до судового розгляду з викликом сторін у судове засідання.
24.03.2025 р. на адресу Галицького районного суду м. Львова надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Представник відповідача зазначає, що з метою з'ясування обставин ввезення на митну територію України вказаних товарів та прийняття участі у складанні протоколу про порушення митних правил Львівською митницею листом від 13.11.2024 № 20-03/20-02/10/30867 гр. ОСОБА_1 , викликано до Львівської митниці. Листом від 04.12.2024 № 20-03/20-02/10/33033 гр. ОСОБА_1 повторно викликано до Львівської митниці однак у визначений час гр. ОСОБА_1 не з'явився. Враховуючи наведене посадовою особою митниці у відношенні гр. ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил від 24.12.2024 № 1638/20900/24 у відсутності останнього. Листом митниці від 25.12.2024 № 20/20-02/10/35059 зазначений протокол скеровано в адресу гр. ОСОБА_1 , що зазначена ним у власноруч наданих поясненнях, а саме: АДРЕСА_2 . У скерованому зазначеним листом протоколі серед іншого також зазначено, що розгляд порушеної у відношенні гр. ОСОБА_1 справи відбудеться 14.01.2025 о 09 год. 30 хв., за адресою: вулиця Городоцька 369, м. Львів, Львівська митниця. Однак у визначений час гр. ОСОБА_1 не з'явився. Представник відповідача також зазначає, що закриття провадження у зв'язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 471 МК України, на думку відповідача, не можна кваліфікувати як «повторне притягнення особи до відповідальності за одне і теж правопорушення, так як диспозиції вказаних статей описують різні ознаки правопорушень. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні до позову, просить такий задоволити.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив із покликанням на обставини, наведені у поданому відзиві на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що Постановою Львівської митниці від 14.01.2025 року у справі про порушення митних правил №1638/20900/24 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, що складає 462507 грн 03 коп.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 29.07.2024 року близько 09 год. 32 хв. в зону митного контролю в напрямку «в'їзд в Україну», смугою руху «червоний коридор» пункту пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням гр. України ОСОБА_1 . Під час проведення візуального огляду даного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів та предметів які є обов'язковими для письмового декларування або товарів та предметів заборонених чи обмежених до переміщення через митний кордон України. Громадянин ОСОБА_1 , який слідував як водій у вказаному транспортному засобі, подав до митного контролю власноручно заповнену митну декларацію, в якій заявив про наявність в нього товарів, а саме: старлінки - 35 шт., зарядні станції - 20 шт, мобільні телефони - 50 шт. Після завірення декларацій штампом «Під митним контролем №3924», під час проведення митного огляду, в багажному відділені транспортного засобу, окрім задекларованих товарів, під особистими речама та задекларованими товарами, було виявлено три сумки та один термопакет для продуктів, заклеєні скотчем, після відкриття яких було виявлено приховані від митного контролю товари, а саме: смартфони Iphone в асортименті т.м. «Apple» без ознак використання в кількості 27 шт. та планшети Ipad Air 11-inch (M2) Wi Fi + Cellular 128 GB т.м. «Apple» без ознак використання - 8 шт.
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил від 29.07.2024 року № 0968/20900/24 за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.
Відповідно до висновку СЛЕД Держмитслужби від 13.08.2024 № 142000-3400-0246 загальна ринкова вартість товарів, зазначених у постанові про призначення експертизи від 05.08.2024 в справі про порушення митних правил №0968/20900/24, станом на 29.07.2024, становить 1 541 690,10 грн.
Постановою судді Львівський апеляційного суду від 08.11.2024 постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2024 про закриття провадження у справі про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч.1 ст. 483 МК України - залишено без змін, а апеляційну скаргу представника Львівської митниці - без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант (ч. 1, 4 ст. 266 Митного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 366 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню;
ч. 4 ст. 366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою;
ч. 5 ст. 366 МК України, - початок проходження (проїзду транспортними засобами особистого користування) громадянином, каналом позначеним символами зеленого кольору (зелений коридор), є декларування шляхом вчинення дій цим громадянином про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території. Таке декларування свідчить про факти, що мають юридичне значення;
ч. 6 ст. 366 МК України, - громадяни, які проходять (проїжджають транспортними засобами особистого користування) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язку дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України та від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених Митним кодексом України.
Частинами 1 та 4 статті 374 Митного кодексу України визначено, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.
Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10 000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг. Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).
Відповідно до ч. 8 ст. 374 Митного кодексу України визначено, що товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, а також товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, що переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.
З метою з'ясування обставин ввезення на митну територію України вказаних товарів та прийняття участі у складанні протоколу про порушення митних правил Львівською митницею листом від 13.11.2024 № 20-03/20-02/10/30867 гр. ОСОБА_1 , викликано до Львівської митниці. Листом від 04.12.2024 № 20-03/20-02/10/33033 гр. ОСОБА_1 повторно викликано до Львівської митниці однак у визначений час гр. ОСОБА_1 не з'явився.
Враховуючи наведене посадовою особою митниці у відношенні гр. ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил від 24.12.2024 №1638/20900/24 у відсутності останнього. Листом митниці від 25.12.2024 № 20/20-02/10/35059 зазначений протокол скеровано в адресу гр. ОСОБА_1 , що зазначена ним у власноруч наданих поясненнях, а саме: АДРЕСА_2 . У скерованому зазначеним листом протоколі серед іншого також зазначено, що розгляд порушеної у відношенні гр. ОСОБА_1 справи відбудеться 14.01.2025 о 09 год. 30 хв., за адресою: вулиця Городоцька 369, м. Львів, Львівська митниця. Однак у визначений час гр. ОСОБА_1 не з'явився.
Таким чином оскаржуваною постановою встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянами через митний кордон України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає неправомірними дії митного органу щодо складання протоколу про порушення митних правил у його відношенні за ч. 2 ст. 471 МК України, оскільки на його думку, зазначене суперечить нормам ст. 61 Конституції України.
Вказане позивач мотивує тим, що за фактом події зафіксованої протоколом про порушення митних правил від 14.01.2024 №1638/20900/24 вже був складений протокол про порушення митних правил від 29.07.2024 №0968/20900/24 за яким провадження в справі закрито за відсутністю складу правопорушення, а отже, на думку Позивача, постановою митниці від 14.01.2025 у справі №1638/20900/24 його, з порушенням норм ст. 61 Конституції України, повторно притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Мотивуючи свою позицію Позивач посилається на Постанову Верховного суду від 27.05.2021 №824/1164/18-а.
Суд зауважує, що у постанові Верховного суду від 27.05.2021 №824/1164/18-а колегія суддів дійшла висновку, що диспозиції норм за якими у даній справі особа притягнута до відповідальності є ідентичні. Саме ця обставина привела колегію суддів до висновку, що особа двічі притягнута до відповідальності за те саме правопорушення.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів судової справи, справи про порушення митних правил порушені у відношенні ОСОБА_1 були заведені за різними статтями Митного кодексу України та такі мають різні склади порушень митних правил.
Також, справа у якій позивача притягнуто до адміністративної відповідальності заведена внаслідок встановлення судами відсутності складу адміністративного правопорушення у «першій справі», а саме відсутність ознаки «приховування товару». Так, перший протокол про порушення митних правил складено за ч. 1 ст. 483 МК України. Зазначена справа закрита Галицьким районним судом м. Львова у зв'язку з відсутністю у діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення за даною статтею, а саме приховування від митного контролю товарів з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів (ч. 1 ст. 483 МК України).
На переконання суду, закриття провадження у зв'язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України та притягнення його за ч. 2 ст. 471 МК України, не можна кваліфікувати як «повторне» притягнення особи до відповідальності за одне і теж правопорушення оскільки диспозиції зазначених статей описують різні за своїми ознаками правопорушення. При цьому, суд враховує, що за результатами розгляду протоколу про порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України, судом закрито провадження у справі, у зв'язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а відтак позивач раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за діяння зазначені в оскаржуваній постанові.
Інших підстав для скасування оскаржуваної постанови, позивач у позовній заяві не наводить.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не було порушено вимог закону при винесенні постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд вважає, що правомірність дій при винесенні постанови від 14 січня 2025 року у справі про порушення митних правил №1638/20900/24 доведена відповідачем, підстави для висновку протилежного у суду відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Бориславський Андрій Любомирович до Львівської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил слід відмовити у повному обсязі.
У відповідності до ч. 6 ст. 157 КАС України, заходи забезпечення позову скасовуються судом у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову.
Оскільки у задоволені позову відмовлено, а заходи забезпечення позову до цього часу не скасовані, суд вважає за необхідне вжиті заходи забезпечення позову скасувати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 157, 241-246, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: 79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код за ЄДРПОУ: 43971343) про скасування постанови у справі про порушення митних правил, - відмовити.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24 березня 2025 року (справа №461/2085/25, провадження №2-аз/461/1/25) у вигляді зупинення стягнення на підставі постанови Львівської митниці Державної митної служби України у справі про порушення митних правил від 14.01.2025 №1638/20900/24, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, що складає 462507 грн 03 коп. до набрання рішенням законної сили в даній справі - скасувати.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08 квітня 2025 року.
Суддя: Романюк В.Ф.