ЄУН: 336/8499/24
Провадження №: 2/336/407/2025
31.03.25
31 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С. за участю секретаря судового засідання Іванченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
Директор ТОВ «Коллект Центр» - М. Ткаченко звернулася з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 250 950,00 гривень, з яких: за Договором про споживчий кредит №3640127 від 08.10.2021, укладеним з ТОВ «МІЛОАН» - 127 950,00грн., з яких: 20 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 105 750,00 - заборгованість за нарахованими відсотками на день відступлення права вимоги; 2 200,00 грн. - заборгованість за комісіями. За Договором про споживчий кредит №103054582 від 16.10.2021, укладеним з ТОВ «МІЛОАН» - 123 000,00грн., з яких: 20 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 101 000,00 - заборгованість за нарахованими відсотками на день відступлення права вимоги; 2 000,00 грн. - заборгованість за комісіями..
Позов обґрунтовує тим, що 08.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Міолан» та ОСОБА_1 укладено договір № 3640127 про надання позики в розмірі 20 000,00 грн., з відсотковою ставкою 1,25 % за кожен день користування позикою, строком на 15 днів.
Договір укладено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
13.01.2022 було укладено договір № 13-01/2022-79 відповідно до якого ТОВ «Міолан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3640127.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3640127.
Таким чином, позивач правомірно набув право вимоги до Відповідача за договором № 3640127.
Загальна заборгованість за Договором № 3640127 від 08.10.2021 становить 127 950,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. заборгованості за кредитом; 105 750,00 грн., заборгованість за комісіями 2 000 грн.
Крім того, 16.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Міолан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103054582 про надання позики в розмірі 20 000,00 грн., з відсотковою ставкою 1,00 % за кожен день користування позикою, строком на 15 днів.
Договір укладено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
17.01.2022 було укладено договір № 17-01/2022-54 відповідно до якого ТОВ «Міолан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 103054582.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 103054582.
Таким чином, позивач правомірно набув право вимоги до Відповідача за договором № 103054582.
Загальна заборгованість за Договором № 103054582 від 16.10.2021 становить 123 000,00 грн, з яких: 20 000,00 грн. заборгованості за кредитом; 101 000,00 грн., заборгованість за комісіями 2 000 грн.
Загальний розмір заборгованості за означеними кредитними договорами становить 250 950,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3764,25 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 вказана справа передана в провадження судді Звєздовій Н.С.
28.08.2024 судом на виконання вимог ст.187 ЦПК України було здійснено запит з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідь на який надійшла 16.09.2024.
Ухвалою суду від 17.08.2024 відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачем відзив на позов не подано.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позові просив проводити розгляд справи без його участі, позов підтримав, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі або відкладення розгляду справи не надав.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк відзиву, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про перенесення розгляду справи, враховуючи те, що відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилася в судове засідання без повідомлення причин, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено та доведено матеріалами справи, що 08.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Міолан» та ОСОБА_1 укладено договір № 3640127 про надання позики в розмірі 20 000,00 грн., з відсотковою ставкою 1,25 % за кожен день користування позикою, строком на 15 днів.
У відповідності о п. 1.5 цього договору загальні витрати за кредитом, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без урахування сум (тіла) кредиту складають 5 950,00 грн., загальна сума кредиту та загальних витрат позичальника, яким є відповідач складає 25 950,00 грн.
Аналогічні умови викладені у паспорті споживчого кредиту № 3640127 (а.с. 13) та у анкеті-заяві на кредит (а.с. 14).
Договір укладено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис L55604 (а.с. 22).
Відповідно до платіжного доручення № 58219768 від 08.10.2021 ТОВ «Міолан» здійснило перерахування кредитних коштів у розмірі 20 000 грн., отримувач яких є ОСОБА_1 (а.с. 23).
Свої зобов'язання за договором ОСОБА_1 виконував неналежним чином, порушуючи графік розрахунків, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 127 950,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 000,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги - 105 750,00 грн., заборгованість за комісіями - 2200 грн.
13.01.2022 було укладено договір № 13-01/2022-79 відповідно до якого ТОВ «Міолан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3640127.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3640127.
Таким чином, позивач правомірно набув право вимоги до Відповідача за договором № 3640127.
Логічним підтвердженням переходу права вимоги є витяг з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги.
Крім того, 16.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Міолан» та ОСОБА_1 укладено договір № 103054582 про надання позики в розмірі 20 000,00 грн., з відсотковою ставкою 1 % за кожен день користування позикою, строком на 15 днів.
У відповідності о п. 1.5 цього договору загальні витрати за кредитом, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без урахування сум (тіла) кредиту складають 5 000,00 грн., загальна сума кредиту та загальних витрат позичальника, яким є відповідач складає 25 000,00 грн.
Аналогічні умови викладені у паспорті споживчого кредиту № 103054582 (а.с. 20) та у анкеті-заяві на кредит (а.с. 21).
Договір укладено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис V92628 (а.с. 22 зворотня сторона).
Відповідно до платіжного доручення № 33868297 від 16.10.2021 ТОВ «Міолан» здійснило перерахування кредитних коштів у розмірі 20 000 грн., отримувач яких є ОСОБА_1 (а.с. 23 зворотня сторона).
Свої зобов'язання за договором ОСОБА_1 виконував неналежним чином, порушуючи графік розрахунків, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 123 000,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 000,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги - 101 000,00 грн., заборгованість за комісіями - 2000 грн.
17.01.2022 було укладено договір № 17-01/2022-54 відповідно до якого ТОВ «Міолан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 103054582.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 103054582.
Таким чином, позивач правомірно набув право вимоги до Відповідача за договором № 103054582.
Таким чином, позивач правомірно набув право вимоги до Відповідача за договором № 3640127.
Логічним підтвердженням переходу права вимоги є витяг з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, дійшов висновку відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Доказів того, що вищевказані договори факторингу та відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги визнані недійсними, суду не надано.
Як свідчить тлумачення ст.526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при укладенні вищевказаних кредитних договорів їх сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору.
Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.1 та ч.3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивач, пред'являючи вимоги про повернення позики, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов'язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Саме на суд покладено обов'язок під час ухваленні рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч.3 ст.263 ЦПК України).
Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов'язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього з боку сторони відповідача.
Відповідно до договору про споживчий кредит № 3640127 від 08.10.2021, графіку платежів, паспорту споживчого кредитування, анкети заяви, сторони узгодили, що ОСОБА_1 зобов'язаний повернути ТОВ «Міолан» суму кредиту в розмірі 20 000,00 та проценти за користування кредитом з урахуванням комісії 5 950,00 грн., а разом 25 950,00 грн.
Тобто, сторонами під час підписання договору були узгоджені всі істотні умови договору.
В той же час, як вбачається з відповідного розрахунку, нарахування процентів за користування кредитним коштами здійснено поза межами строку дії договору № 3640127 від 08.10.2021.
Аналогічне нарахування відсотків здійснено і за договором споживчого кредиту № 103054582.
Відповідно до договору про споживчий кредит № 103054582 від 16.10.2021, графіку платежів, паспорту споживчого кредитування, анкети заяви, сторони узгодили, що ОСОБА_1 зобов'язаний повернути ТОВ «Міолан» суму кредиту в розмірі 20 000,00 та проценти за користування кредитом з урахуванням комісії 5 000,00 грн., а разом 25 000,00 грн.
Тобто, сторонами під час підписання договору були узгоджені всі істотні умови договору.
В той же час, як вбачається з відповідного розрахунку, нарахування процентів за користування кредитним коштами здійснено поза межами строку дії договору № 103054582 від 16.10.2021.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, рішенні Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.
Нарахування кредитодавцем процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування порушує баланс інтересів сторін та покладає на позичальника обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця.
Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України.
А тому, суд вважає безпідставним нарахування процентів після спливу строку кредитування.
ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні договору позики, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим відповідач погодився, підписавши кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами, а отже позовна вимога ТОВ «Коллект Центр» щодо стягнення відсотків з урахуванням комісії за договором позики № 3640127 від 08.10.2021 підлягає задоволенню лише в межах строку дії договору, а саме: в розмірі 5 95076 грн. Позовна вимога ТОВ «Коллект Центр» щодо стягнення відсотків з урахуванням комісії за договором позики № 103054582 від 16.10.2021 також підлягає задоволенню в межах строку дії договору, а саме: 5 000 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В матеріалах справи наявні договір №01-07/2024 від 01 липня 2024 року про надання правової допомоги; заявка на надання юридичної допомоги №316 від 30.07.2024 на суму 25000,00 грн, витяг з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 06.08.2024 на суму 25000,00 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 справі №520/6658/21).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи, предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 25 000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, що вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати до 5 000,00 грн.
У відповідності до ст.. 141 ЦПК України уразі часткового задоволення заявлених вимог, судовий здір стягується пропорційно задоволеним вимогам, тобто стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 764,15 грн.
Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 137,141, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3640127 від 008.10.2021 у розмірі 25 950,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 000,00 грн., заборгованість за відсотками і комісією у розмірі 5 950,00 грн., а також заборгованість за договором про споживчий кредит № 103054582 від 16.10.2021 у розмірі 25 000,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 000,00 грн., заборгованість за відсотками і комісією - 5 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати по сплаті судового збору у сумі 764,15 грн., а також витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання останнє відоме зареєстроване): АДРЕСА_1 .
Суддя: Н.С. Звєздова