79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.01.08 Справа№ 27/275а
Господарський суд Львівської області у складі:
судді Масловська Л.З.
при секретарі Зубачик Н.
Розглянув у відкритому судовому засіданні
матеріали позовної заяви: відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс “Галичина», м. Дрогобич, Львівська область,
до відповідача -1 - Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України, м. Київ,
відповідача -2 -Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України, м. Дрогобич, Львівська область,
про визнання дій неправомірними та спонукання до вчинення дій.
За участю представників сторін:
від позивача -Стефак Т.В. - представник
від відповідача - 1 -Борисова Т.М. -представник
від відповідача - 2 -не з'явився
Суть спору: Позовну заяву подано відкритим акціонерним товариством “Нафтопереробний комплекс “Галичина», м. Дрогобич, Львівська область, до відповідача -1 - Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України, м. Київ, відповідача -2 -Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України, м. Дрогобич, Львівська область, про визнання дій неправомірними та спонукання до вчинення дій, а саме: визнання дій щодо ненадання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України неправомірними та зобов'язати не чинити перешкод щодо надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України в майбутньому.
Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Н.М. Судова-Хомюк) від 21.09.2007 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.10.2007 р.. В судових засіданнях 11.10.2007 р., 23.10.2007 р., 02.11.2007 р., 07.11.2007 р. оголошувались перерви. Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 22.11.2007 р. дану справу передано для розгляду судді Масловській Л.З.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 09.11.2007 р., 05.12.2007 р., 18.12.2007 р..
Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній доказами.
У судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, поясненнях, заяві про уточнення позовних вимог. Ствердив, зокрема, що на виконання контракту №zz/2606-07 D від 26.06.2007 р. на переробку давальницької сировини (сирої нафти) позивач звернувся у встановленому порядку до відповідача про надання Дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України. Однак, листом від 24.07.2007 р. відповідач безпідставно відмовив у наданні такого дозволу, безпідставно посилаючись на ст. 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка стосується лише тих акціонерних товариств, частка держави у статутному фонді яких складає 50%; а також на розпорядження Кабінету Міністрів України №26-р від 21.01.2006 р. у якому не значиться сира нафта у переліку товарних позицій по яких сплата належних платежів здійснюється з видачею простого векселя. Просить позов задоволити.
У судових засіданнях представники відповідачів позов заперечили з мотивів, зазначених у запереченні до позову. Вважають, що законодавство, зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України №1958 від 17.12.2003 р. не передбачає можливості застосування до сирої нафти режиму “переробка на митній території України». Просять у позові відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
26.06.2007 р. між позивачем (виконавець) та компанією “Milbert Ventures Inc.» (замовник) був укладений контракт №zz/2606-07 D згідно із п. 1.1. якого виконавець, використовуючи своє технологічне обладнання зобов'язався виконати на завдання замовника роботу по переробці давальницької сировини (сирої нафти) і виготовити нафтопродукти відповідно до визначеної номенклатури, а замовник зобов'язався прийняти і оплати виконану позивачем роботу. Відповідно до п. 1.3. контракту, при виконанні його умов сторони погодились керуватись нормами Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» та Інкотермс -2000. При цьому, поставка може здійснюватись залізничним, автомобільним чи трубопровідним транспортом (п. 4.1.). У відповідності до додатків до вказаного контракту, внаслідок переробки підлягали виготовленню бензин, дизельне паливо, бітум тощо.
У відповідності до ст. 229 Митного кодексу України, переробка на митній території України це митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту. При цьому, відповідно до ст. 231 МК України, кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі переробки на митній території України не обмежується. Операції щодо переробки товарів можуть включати: власне переробку товарів; обробку товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари; ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання; використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.
У відповідності до ст. 230 МК України, ввезення та переробка на митній території України товарів, що походять з інших країн, здійснюються з дозволу митного органу відповідно до положень МК України та інших законів України.
Наказом Державної митної служби України №609 від 13.09.2003 р. “Про затвердження Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України» затверджено відповідний порядок, який передбачає необхідність одержання дозволу на розміщення товарів у режимі переробки на митній території України, після чого проводитиметься митне оформлення вантажу при його ввезенні в межах відповідного режиму, чим спростовуються посилання відповідача на перелік документів, необхідних для митного оформлення сирої нафти. Відповідно до розділу 2 зазначеного порядку, розміщення товарів у режим переробки на митній території України здійснюється з дозволу начальника митного органу, особи, яка його заміщує, або іншої уповноваженої, відповідним наказом митниці, посадової особи. Для отримання дозволу на розміщення товарів у режим переробки підприємство подає митному органу за місцем державної реєстрації підприємства письмову заяву за формою, що визначається Державною митною службою України, разом із якою подаються: зовнішньоекономічний договір про переробку товарів, який, зокрема, містить відомості про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт і строк їх виконання; додаток до договору про переробку товарів, у якому наводиться технологічна схема переробки, що відображає всі основні етапи переробки й процес перетворення товарів, розміщених у режим переробки, у продукти переробки, а також кількісні показники товарів, розміщених у режим переробки, та інших товарів, що витрачаються підприємством на здійснення операцій щодо переробки, на кожному етапі переробки з обґрунтуванням виробничих утрат товарів, утрат виконавця переробки на кожному її етапі (п. п. 2.1. -2.3.).
Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2007 р. позивач звернувся до начальника Енергетичної регіональної митниці у встановленому порядку із відповідною заявою. Зазначена обставина не заперечувалась відповідачем.
У відповідності до п. п. 2.4., 2.5. Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, для прийняття рішення про видачу дозволу на розміщення товарів у режим переробки митним органом розглядається можливість дотримання підприємством установлених законодавством умов переробки, у тому числі технологічні особливості процесу переробки та можливість ідентифікації перероблених товарів у продуктах переробки. Дозвіл надається підприємству в строк, що не перевищує 15 днів з моменту прийняття митницею заяви про його видачу. Пункт 2.7. вказаного порядку передбачає вичерпні підстави для відмови у наданні такого дозволу, а саме: у разі якщо інформації, наявної в поданих документах недостатньо для прийняття рішення. В такому випадку, митний орган, у 15-денний строк письмово повідомляє підприємство про відмову в наданні дозволу із зазначенням причини й вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечить можливість розміщення цих товарів у режимі переробки.
Однак, як випливає з листа відповідача -1 №22/2-6171 від 24.07.2007 р., передбачених в п. 2.7. підстав для відмови у наданні дозволу виявлено не було. Відповідач відмовив у наданні дозволу з посиланням на ст. 3 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік» та розпорядження Кабінету Міністрів України №26-р від 21.01.2006 р., хоча, зазначені нормативні акти не встановлюють додаткових підстав для відмови у наданні дозволу на розміщення товарів у режим переробки та не забороняють його видачу.
У відповідності до ст. 231 МК України, обмеження на окремі операції щодо переробки товарів, порядок виконання операцій щодо переробки товарів, включаючи можливість та умови використання українських товарів у процесі переробки, визначаються МК України та іншими законами України.
Згідно із ст. 3 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, та/або уповноважені особи договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж: нафти сирої і газового конденсату власного видобутку (видобутих на підставі спеціальних дозволів на користування надрами), крім обсягів, які використовуються на власні технологічні потреби, а також газу скрапленого - виключно на біржових аукціонах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; всього природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за ціною, що не перевищує граничний рівень оптової ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, визначеної в установленому порядку за вирахуванням розміру тарифів на транспортування, постачання та цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. Встановлено також, що за рахунок природного газу, що видобувається зазначеними в цій статті суб'єктами господарювання, формується та використовується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ресурс природного газу, що використовується для потреб населення. Саме з метою дотримання норм цієї статті передання нафти сирої, газового конденсату, природного газу, у тому числі нафтового (попутного) та скрапленого, на умовах договорів комісії, давальницької переробки, інших договорів, які не передбачають передання права власності на них, не допускається. Таким чином, суд погоджується із позицією позивача, що зазначене обмеження стосується лише суб'єктів господарювання, зазначених у цій статті, до яких позивач не належить, що підтверджується довідкою №3104 від 12.10.2007 р., з якої вбачається, що на рахунку Фонду державного майна України обліковувалось у спірному періоді лише 25% акцій у статутному капіталі позивача.
Відповідач також посилається на Розпорядження Кабінету Міністрів України №26-р від 21.01.2006 р. “Про застосування простого векселя за окремими товарними позиціями у разі здійснення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», яким затверджено додаток -Перелік окремих товарних позицій, сплата за якими ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) підприємствами у разі здійснення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах проводиться з видачею відповідному органові державної податкової служби простого векселя, до якого не увійшла сира нафта. Проте, як випливає з поданої позивачем заяви, позивач не звертався за митним оформленням сирої нафти, а лише за дозволом на розміщення товарів у митному режимі переробки на митній території України. Крім того, як випливає з найменування переліку, він стосується лише окремих видів товарних позицій, по яких Кабінет Міністрів України прийняв рішення щодо сплати ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) підприємствами по окремих товарних позиціях шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації, у той час як ч. 2 ст. 2 Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» встановлює загальне правило, що сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.
Не заслуговує на увагу посилання відповідача у запереченні до позову на Порядок митного контролю та митного оформлення нафти, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1958 від 17.12.2003 р. “Про митний контроль та митне оформлення природного газу, нафти, нафтопродуктів, етилену і аміаку, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом», в п. 10 якого встановлено перелік документів для митного оформлення нафти на підставі вантажної митної декларації лише у режимі експорту, імпорту та транзиту та не встановлено щодо режиму переробки. Однак, таке посилання не стосується підставності відмови у наданні дозволу на розміщення товарів у митному режимі переробки, а з норм зазначеного порядку не вбачається скасування щодо сирої нафти такого режиму, який встановлений у ст. 185 МК України.
У відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Водночас, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 4 МК України, принципом регулювання митної справи є законність.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в частині визнання дій відповідача щодо ненадання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України неправомірними, позов слід задоволити.
Водночас, вимоги щодо зобов'язання не чинити перешкод у наданні дозволу в майбутньому, не підлягають задоволенню, з врахуванням наступного. Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст. 20 ГК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Доказів порушення станом на дату розгляду цієї справи відповідачем зазначеного права позивача в майбутньому суду не надано.
Враховуючи вищенаведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.185,229,230,231 Митного кодексу України, ст.3 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік», ст.15 Цивільного кодексу України, ст.20 ГК України, ст.2 Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 94, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати неправомірними дії Енергетичної регіональної митниці щодо ненадання Дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України відкритому акціонерному товариству “Нафтопереробний комплекс -Галичина» щодо давальницької сировини -сирої нафти, код згідно УКТ ЗЕД 2709009000 за умови переміщення сирої нафти трубопровідним транспортом.
3. В решті позовних вимог -відмовити.
4. Стягнути з державного бюджету України на користь ВАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82, код ЄДРПОУ 00152388) - 1,70 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Масловська Л.З.