Справа № 127/6262/25
Провадження 2/127/1072/25
09 квітня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Антонюк В. В., розглянувши заяву адвоката Слуцької Тетяни Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна між подружжям,
26.02.2025 року адвокат Слуцька Т. В., звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 , із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна між подружжям.
Ухвалою суду від 19.03.2025 року відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження та призначено до підготовчого розгляду.
08.04.2025 року на адресу суду надійшла заява адвоката Слуцької Т. В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки HYNDAI Tucson FL 2/0 Elegans АКПП 2020, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного автомобіля. Заява мотивована тим, що предметом спору по даній справі є визначення прав на спільне сумісне майно сторін по справі - автомобіль марки HYNDAI Tucson FL 2/0 Elegans АКПП 2020, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , який придбаний за 811 200,00 грн., за договором купівлі-продажу № БАВ000418 спільно сторонами та зареєстрований оформлений відповідачем 25.11.2020 року і згідно витягу із сервісної книги, переданий в експлуатацію 30.11.2020 року. Заявник зазначає, що є підстави вважати, що даний автомобіль є спільною сумісною власністю сторін по справі та без згоди позивача, може бути відчужений на користь третіх осіб, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши вказану заяву, матеріали цивільної справи, вважаю, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді цього питання суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 зазначив, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав, та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом установлено, що позивач, звертаючись до суду, на підтвердження спільного проживання із відповідачем надав копію вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2025 року у справі № 128/1587/23, в ході розгляду якої, під час надання свідчень, відповідач ОСОБА_2 , підтвердила спільне проживання із позивачем. Крім того, надав копію Договору поставки (купівлі-продажу) товару № БАВ000418 від 25.11.2020 року, а саме: автомобіля марки HYNDAI Tucson FL 2/0 Elegans АКПП 2020, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , який придбаний за 811 200,00 грн., та копію сторінки 15 Сервісної книжки, де зазначено інформацію про власника транспортного засобу - ОСОБА_2 , дата продажу 30.11.2020 рік.
Суд, перевіряючи аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником, та дослідивши надані докази, не встановив реальної загрози, за якої невжиття саме таких заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Обґрунтування заяви носять загальний виклад застосування норм права. Посилання заявника на ту обставину, що є підстави вважати, що даний автомобіль є спільною сумісною власністю сторін по справі та без згоди позивача, може бути відчужений на користь третіх осіб, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, є лише припущенням, яке не доведене належними доказами. Так само, на думку суду, заява не містить достатнього обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.2 ст. 149 ЦПК України.
У зв'язку із викладеним, зважаючи, що представником позивача не доведено факт того, що невжиття саме таких за обсягом заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання в подальшому рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку, що слід відмовити у задоволенні його заяви про забезпечення позову, роз'яснивши йому, що він не позбавляється права звернутись із заявою про забезпечення позову в будь-який час протягом розгляду справи в суді, у разі належного обґрунтування вимоги про забезпечення позову.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 153, 258-261, 353 ЦПК України, -
Відмовити в задоволенні заяви адвоката Слуцької Тетяни Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна між подружжям.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали виготовлено 09.04.2025 року.
Суддя: