08 квітня 2025 року
м. Київ
справа №160/21481/24
касаційне провадження № К/990/13551/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі №160/21481/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 31.03.2025 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі судом з'ясовано такі обставини.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 апеляційну скаргу позивача залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 апеляційну скаргу повернуто на підставі частини другої статті 298 КАС України та статті 169 КАС України.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 11.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України та скаржнику надано строк на їх виправлення протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
На виконання вимог наведеної ухвали, позивачем до суду було подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій останній зазначив, що відповідно до частини 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій ( статті 5, 6) надаються такі пільги: зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Вказано, що позивач звернувся для захисту своїх прав передбачених до частини 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" про скасування податкового повідомлення-рішення і оскаржує рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги (ГУ ДПС у Дніпропетровській області), а тому вважає, що звільнений від сплати судового збору в судах всіх інстанцій.
Натомість суд апеляційної інстанції звернув увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, аналіз 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Законом України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав.
Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Водночас серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що враховуючи те, що вимоги позивача не пов'язані з порушенням його прав саме, як учасника бойових дій (оскарження податкового повідомлення-рішення щодо сплати грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно), останній не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 26.02.2025 по справі № 280/1520/23.
Отже, недоліки апеляційної скарги не усунуто, не надано докази сплати судового збору при поданні апеляційної скарги.
З огляду на те, що в установлений судом строк апелянтом не було виконано вимог ухвали суду та зазначені судом недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто, Третій апеляційний адміністративний суд, керуючись приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, оскільки апеляційна скарга оформлена з порушеннями вимог статті 296 КАС України, а відповідні недоліки скаржником у встановлений судом строк не усунуто.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні, та обставини, на які посилається заявник, на обґрунтування касаційної скарги свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі №160/21481/24 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, частиною другою статті 329 та статтею 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом за касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк