07 квітня 2025 року
Київ
справа №120/18264/23
адміністративне провадження №К/990/12799/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №120/18264/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зе Кіппа» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
26.03.2025 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 28.02.2025
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 16.07.2024, повний її текст складено 17.07.2024, проте, касаційну скаргу направлено до суду лише 28.02.2025, тобто з пропуском строку, встановленого для цього.
ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що вперше касаційну скаргу було подано у строк, встановлений законом, а повторне звернення - в межах присічного (річного) строку. Зазначає, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Зауважує, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаться поважними. Звертає увагу, що під час повторного звернення скаржник надає платіжне доручення про сплату судового збору, а в касаційній скарзі наведено підстави для касаційного оскарження судових рішень. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, просить поновити строк на касаційне оскарження.
Проаналізувавши зміст клопотання, колегія суддів позбавлена можливості його вирішити, адже в ньому відсутнє посилання на причини, які позбавляли можливості своєчасно звернутися із належним чином оформленою касаційною скаргою.
Суд встановив, що касаційні скарги ГУ ДПС, які подавалися 05.08.2024, 11.09.2024, 29.01.2025 Верховний Суд повернув ухвалами від 15.08.2024, 21.01.2025, 12.02.2025 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд визнав, що приведене скаржником обґрунтування із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводилося до викладення обставин справ, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України. Так, у касаційній скарзі містилося посилання, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 44.6 статті 44 ПК України і не врахували висновки Верховного Суду з питання його правильного застосування, викладені у постановах від 01.06.2022 у справі №280/597/19, від 20.05.2021 у справі №826/16627/18. ГУ ДПС доводило, що під час перевірки позивач не надав документів, передбачених статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Суд зауважив, що у справах № 280/597/19, №826/16627/18 предметом розгляду були податкові повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов'язань з відповідного податку і застосування штрафних санкцій, натомість, у справі, у якій подано касаційну скаргу, предметом спору є податкове повідомлення-рішення, яким нараховано пеню за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Однак, обґрунтування подібності правовідносин у касаційній скарзі не навів. Не обґрунтував скаржник і застосовності у спорах цієї категорії пункту 44.6 статті 44 ПК України, як і не зазначив ані які саме показники податкової звітності у цих правовідносинах формувалися позивачем, ані який саме первинний документ на їх підтвердження не було надано до перевірки, що мало наслідком нарахування пені. Суд роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі. Електронні примірники цих ухвал суду ГУ ДПС отримало через підсистему «Електронний суд» 15.08.2024 о 20:45, 21.01.2025 о 23:40, 13.02.2025 01:00.
28.02.2025 ГУ ДПС направило касаційну скаргу втретє, яка надійшла до суду 26.03.2025. При цьому, проаналізувавши зміст втретє поданої касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що ГУ ДПС усунуло недоліки, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Однак, доводів про наявність таких поважних причин клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення не містить.
Водночас слід зазначити, що за усталеною позицією Верховного Суду недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання визначених законодавством завдань.
Заявляючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, ГУ ДПС не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Загальний строк, що минув з дати ухвалення постанови апеляційного суду і до моменту подачі касаційної скарги вчетверте становить більше семи місяців, що виходить за межі встановленого КАС України строку для оскарження судового рішення. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз'яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав, однак, вчетверте подана касаційна скарга їм так і не відповідає.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення попередньо поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини не містить обґрунтування, що наведена ним практика свідчить про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення конкретно у цій справі.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій зазначити поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку.
2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Як вже зазначалося, четверте подана касаційна скарга так і не відповідає роз'ясненням, наданим Верховним Судом в ухвалах про повернення попередньо поданих касаційних скарг.
Так, ГУ ДПС із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 44.6 статті 44 ПК України і не врахували висновки Верховного Суду з питання його правильного застосування, викладені у постановах від 01.06.2022 у справі №280/597/19, від 20.05.2021 у справі №826/16627/18. Скаржник доводить, що позивач до перевірки не надав у повному обсязі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки (факт звернення ТОВ "Зе Кіппа" до судових органів про стягнення з нерезидентів "Jerusalem Yarmulka", Israel заборгованості по контракту від 03.01.2022 №1/2022 та "ALONEY UNIVERSE LTD", Israel заборгованості по договору купівлі - продажу товару № 26012022 від 26.01.2022).
Однак суд вже неодноразово звертав увагу, що у зазначених скаржником справах, предметом розгляду були податкові повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов'язань з відповідного податку і застосування штрафних санкцій, натомість, у справі, у якій подано касаційну скаргу, предметом спору є податкове повідомлення-рішення, яким нараховано пеню за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. В чому скаржник вбачає подібність правовідносин між справою, у якій подано касаційну скаргу, і справами, які були предметом розгляду Верховним Судом, у касаційній скарзі так і не обґрунтовано.
Водночас Верховний Суд неодноразово (постанови від 20.12.2021 у справі №200/6804/19-а, від 19.05.2022 у справі №1.380.2019.002234, від 25.04.2023 у справі №520/723/20) висловлював позицію про те, що вимога пункту 44.6 статті 44 ПК України стосується тих документів, які є підставою для внесення показників до податкової звітності (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством). Інші документи знаходяться поза межами дії норми пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Враховуючи, що Верховний Суд Верховний Суд надавав вичерпні роз'яснення щодо обов'язкових умов, які мають зазначатися у своєму взаємозв'язку, у випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів вважає недоцільним чергове роз'яснення скаржникові, чому його доводи є недостатніми для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення про задоволення позову і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, неодноразово наданих судом.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №120/18264/23 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку;
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом, а вимоги касаційної скарги мають відповідати її безпосередньому обґрунтуванню;
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Також роз'яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко