08 квітня 2025 року
м. Київ
справа №160/25630/24
провадження № К/990/10973/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Васильцової Ольги Миколаївни на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
14 березня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонська В. Е. з 24 березня 2025 року по 28 березня 2025 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 12 березня 2025 року Н-№ 601/0/6-25, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кашпур О. В. з 31 березня 2025 року по 07 квітня 2025 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 12 березня 2025 року Н-№ 597/0/6-25, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу суддів з відпустки.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову (довідку) гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 07 червня 2024 року № 1282 «Про визнання молодшого сержанта за призовом ОСОБА_1 1987 року народження, придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони»;
- зобов'язати гарнізонну військово-лікарську комісію Військової частини НОМЕР_1 повторно провести медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 , 1987 року народження для визначення придатності до військової служби, із врахуванням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони від 14 серпня 2008 року № 402, та висновків суду.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 03 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд» та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
В обґрунтування клопотання представник позивача зазначила, що у зв'язку із технічною помилкою апеляційну скаргу було направлено до суду першої інстанції через систему ЕСІТС. Однак, доказів на підтвердження таких обставин представником позивача не надано.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 160/25630/24 залишив без руху та надав строк десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження або доказів на підтвердження вищезазначених обставин.
У межах встановленого строку до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає про технічну помилку при відправленні апеляційної скарги через підсистему ЄСІТС. Також зазначає, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом не було вжито заходів, щодо повідомлення скаржника про неналежне подання апеляційної скарги.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 лютого 2025 року відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 160/25630/24, відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 28 лютого 2025 року, представник позивача оскаржила її в касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї документи, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з частиною третьою статті 298 цього ж Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування.
При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду ухвалено судом 03 грудня 2024 року, таким чином останнім днем на подання апеляційної скарги на оскарження рішення суду першої інстанції, з моменту його прийняття та з урахуванням вихідних днів, є 06 січня 2025 року.
Копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року вручено представнику позивача 05 грудня 2024 року о 13:31, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Проте, апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду було подано 23 січня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Пунктом 17 підрозділу 1 Підсистема «Електронний кабінет» розділу ІII «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджено Рішення Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Отже, допустимим доказом, що підтверджує вручення сторонам справи судового рішення, надісланого в електронній формі, є довідка про доставку електронного листа.
Вища рада правосуддя рішенням від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної систем,
Відповідно до пункту 21 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи користувачі зобов'язані використовувати технічні засоби і технології, що мають забезпечувати належну якість та інформаційну безпеку передачі та отримання інформації, зображення та звуку, й самостійно несуть ризики технічної неможливості отримання доступу до ЄСІТС, погіршення якості чи переривання зв'язку тощо.
Відповідно до статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Абзацом першим частини восьмої статті 18 КАС України передбачено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
З доказів, наданих представником позивача на підтвердження факту направлення апеляційної скарги та матеріалів справи, вбачається, що документ «Заява» від 06 січня 2025 року адресований саме Дніпропетровському окружному адміністративному суду, а не Третьому апеляційному адміністративному суду. Тобто помилка виникла саме під час спроби направлення цього документа до Третього апеляційного адміністративного суду. Отже, саме представник позивача допустила порушення норм процесуального права, скерувавши апеляційну скаргу неналежному суду.
Суд звертає увагу, що електронний документ «Заява» адресований Дніпропетровському окружному адміністративному суду був сформований 06 січня 2025 року, тоді як електронний документ «Заява», який був направлений до Третього апеляційного адміністративного суду датовано 23 січня 2025 року, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження.
Це дає підстави вважати, що після формування електронного документа в підсистемі «Електронний суд» і направлення його до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, представник позивача не здійснювала жодних дій задля з'ясування обставин фактичного надходження документа до суду апеляційної інстанції та подальшого розгляду такої апеляційної скарги.
Альтернативним способом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції у встановлений законодавством строк ані позивач, ані його представник не скористалися.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що підстави наведені представником позивача для поновлення строку апеляційного оскарження ухвалою суду апеляційної інстанції від 29 січня 2025 року визнано неповажними, а також те, що інші зазначені останнім обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Маючи намір добросовісної реалізації належного права на апеляційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту.
Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені автором скарги підстави для поновлення цього строку не були підкріплені належною доказовою базою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - Васильцової Ольги Миколаївни на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 160/25630/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська