26 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/133/24 пров. № А/857/33730/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Ільчишин Н. В.,
Носа С. П.,
з участю секретаря судового засідання Ханащак С. І.,
представника позивача Шевчука В. С.,
представника відповідача Форет М. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року (прийняте в м. Рівне суддею Гудимою Н. С.; повне судове рішення складене 12 листопада 2024 року) в адміністративній справі № 460/133/24 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У січні 2024 року Приватна виробничо-комерційна фірма «Фіалка» (далі також - ПВКФ «Фіалка», підприємство, позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області (далі також - ГУ ДПС у Рівненській області, контролюючий орган, відповідач) за №№ 1026717000703, 1026917000703, 1026617000703 від 08 грудня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Ярген Груп», ТОВ «Айден Захід», ТОВ «ЦК Фасад Сервіс» належним чином оформлені, а встановлені контролюючим органом в ході перевірки порушення податкового законодавства не відповідають дійсності та спростовуються фактичними обставинами справи. А порушення певними постачальниками товарів (робіт, послуг) процедури оформлення товарно-транспортних накладних не може бути підставою для висновків про порушення покупцем товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, доходів та витрат. Також контролюючий орган зробив хибні висновки під час формування висновків щодо списання товарно-матеріальних цінностей.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Рівненській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; без належного дослідження матеріалів справи та їх урахування при винесенні рішення та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги, з покликаннями на норми чинного законодавства, фактичні обставини справи та судову практику, обґрунтовує тим, що позивач повідомляв, що мотокоси не були списані та перебувають на складському зберіганні, на підтвердження чого під час перевірки надавав інвентаризаційні описи по складу; водночас, акт списання від 31.08.2023 № 3 жодних відомостей про списання мотокос у відповідній кількості не містить, що судом першої інстанції не було взято до уваги, як і відсутність на залишках та як наслідок використання не в господарській діяльності 36 бензопил, які були списані, проте не надані акти введення в експлуатацію таких бензопил, акти прийому-передачі тощо. А відтак, Підприємством неправомірно не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за серпень 2023 року на суму ТМЦ, які були використані не в господарській діяльності.
Також надані до перевірки документи на інформаційні ресурси ДПС України не підтверджують фактичний рух ТМЦ, придбаних позивачем у своїх контрагентів, а первинні бухгалтерські документи складені без фактичного здійснення господарських операцій та, як наслідок, формування неправомірного податкового кредиту ПВКФ «Фіалка». Так, при оцінці господарських операцій з ТОВ «Ярген груп» судом не взято до уваги, що відповідно до даних податкового обліку кількість працівників ТОВ «Ярген груп» становила 8 осіб, а також відсутні об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність, в адресах не зазначено конкретні номери будівель. Не враховано й те, що всі ТТН виписані однією датою; у всіх трьох вказані різні водії, які відсутні у ПП «Західпроменерго» згідно податкової звітності. Також судом не взято до уваги, що у ТОВ «Айден захід» кількість працюючих осіб становила 1 чоловік; не урахував розбіжності між ТТН та подорожнім листом автомобіля, який здійснював перевезення від вказаного контрагента; у цього ТОВ відсутні складські приміщення відповідно до інформації про об'єкти оподаткування. Аналогічно у ТОВ «ЦК Фасад сервіс» кількість працюючих - 2 особи, відсутні об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність. Також у ПП «Західпроменерго» згідно відомостей про нарахування заробітної плати відсутні водії, які були зазначені в поданих до перевірки ТТН.
Вказане дає підстави для висновку про неможливість здійснення господарських операцій вказаними контрагентами, що свідчить про документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні, непідтвердження реальності здійснення операцій та правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.
ПВКФ «Фіалка» подало відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. А тому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Покликалося загалом на ті ж обставини й доводи, якими обґрунтовано доводи позовної заяви. Зокрема, вказувало, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив обставини у справі та надав їм відповідну правову оцінку, а покликання податкового органу загалом спростовані наявними у справі доказами.
Так, з приводу розбіжності між кількістю бензопил станом на 31.08.2023 та даними інвентаризації, проведеної під час перевірки, безпідставного списання мотокос, велосипедів та рідини Тепро-15П, вказало, що мотокоси знаходяться на складському зберіганні, на підтвердження чого було надано із запереченнями на акт перевірки акт інвентаризації складу та накладну на внутрішнє переміщення. Також велосипеди були надані як безповоротна благодійна допомога ГО «Спортивний клуб «Північний», на підтвердження чого було надано лист від отримувача допомоги та наказ і накладну позивача про надання такої допомоги, а також податкову накладну за вказаною операцією; жодні велосипеди не списувалися. А рідину Тепро-15П було використано для заповнення системи зовнішнього обігріву футбольного полія стадіону «Авангард» в межах проведення робіт по реконструкції вказаного стадіону. Що стосується бензопил, то такі були списані за закінченням термінів експлуатації, на підтвердження чого були надані відповідні документи, які, проте, відповідачем не були взяті до уваги.
Також вказує, що позивачем у повній мірі були надані первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій із придбання ТМЦ у ТОВ «Ярген груп» ТОВ «Айден захід» та ТОВ «ЦК Фасад сервіс». Вважає безпідставними твердження апелянта, що надані до перевірки ТТН містять неправдиву інформацію, позаяк було помилково взято відомості про перевірки зі свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, при тому, що ТТН не є обов'язковими первинними документами у спірних операціях. Також ТОВ «Ярген груп» повідомляло позивача, що воно виключене із переліку ризикових платників податків. Відвантаження товару відбувалося із логістичних центрів. А придбані ТМЦ були використані у господарській діяльності Підприємства.
У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ПВКФ «Фіалка» (код ЄДРПОУ 30207687) зареєстрована як юридична особа та є платником податків, в т. ч. платником ПДВ.
Згідно з КВЕД видами діяльності позивача є:
41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний),
42.11 Будівництво доріг і автострад,
46.90 Неспеціалізована оптова торгівля,
43.29 Інші будівельно-монтажні роботи,
16.10 Лісопильне та стругальне виробництво,
46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням,
43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику,
43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.,
46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами,
49.41 Вантажний автомобільний транспорт,
52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
У період з 10.10.2023 по 16.10.2023 посадові особи ГУ ДПС у Рівненській області на підставі направлень від 10.10.2023 та наказу № 1547-п від 29.09.2023 провели документальну позапланову виїзну перевірку ПВКФ «Фіалка» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з ПДВ, за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2023 року № 9175/Ж5/17-00-07-03/30207687 (далі - Акт перевірки).
За висновками Акта перевірки підприємством порушено приписи:
- пункту 44.1 статті 44, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме - занижені податкові зобов'язання на суму 1 500 620 грн та завищено податковий кредит на суму 321 067 грн, що призвело до завищення залишку від'ємного значення на суму ПДВ 1 789 528 грн та до завищення бюджетного відшкодування за на суму ПДВ 32 159 грн;
- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, а саме - підприємством не складено та не зареєстровано в єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні на операції з постачання ТМЦ на суму ПДВ 1 500 620 грн.
Не погодившись з вказаними висновками ПВКФ «Фіалка» подало заперечення на акт перевірки № 151 від 20.11.2023, які листом № 7869/Ж12/17-00-07-03-05 від 06.12.2023 контролюючого органу були відхилені.
08 грудня 2023 р. на підставі висновків Акта перевірки та відповідно до встановлених порушень ГУ ДПС у Рівненській області прийняло податкові повідомлення-рішення:
- № 1026717000703, яким ПВКФ «Фіалка» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника в банку за декларацією з ПДВ за серпень 2023 року у розмірі 32 159 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 8039,75 грн;
- № 1026917000703, яким ПВКФ «Фіалка» зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за декларацією з ПДВ за серпень 2023 року у сумі 1 789 528 грн;
- № 1026617000703, яким до ПВКФ «Фіалка» застосовано штраф за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних / розрахунків коригування в розмірі 3400 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, ПВКФ «Фіалка» звернулася до суду із вказаним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що доводи відповідача про заниження Підприємством податкових зобов'язань на суму 1 500 620 грн та завищення податкового кредиту на суму 321 067 грн, що призвело до завищення залишку від'ємного значення (р. 21) на суму ПДВ 1 789 528 грн та до завищення бюджетного відшкодування (р. 20.2.1) на суму ПДВ 32 159 грн, викладені в акті перевірки та покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є протиправними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Відтак, встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що ГУ ДПС у Рівненській області, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавство, а тому вказані рішення не відповідають критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, є протиправними та підлягають скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
За змістом частини першої статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (частина перша статті 187 ПК України).
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема:
дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та опера
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Також пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Бюджетне відшкодування, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 ПК України, відповідно до пунктів 200.1 та 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
А відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.
Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений у статті 4 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
Це відповідає і вимогам статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції тощо.
Варто зауважити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які сукупно із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування, зокрема, податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
З приводу покликань контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань на суму 1 500 620 грн та завищення податковий кредит на суму 321 067 грн, що призвело до завищення залишку від'ємного значення на суму ПДВ 1 789 528 грн та до завищення бюджетного відшкодування на суму ПДВ 32 159 грн судом встановлено, що згідно з декларацією за серпень 2023 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків від 02.10.2023 № 9255885482 та № 9255934295) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) декларації) в сумі 7829487 грн сформоване за рахунок від'ємного значення таких періодів:
1) березень 2023 року - 32159 грн, з яких заявлено до бюджетного відшкодування 32159 грн;
2) травень 2023 року - 3 978 526 грн, з яких заявлено до бюджетного відшкодування 0 грн;
3) червень 2023 року - 2 402 420,28 грн, з яких заявлено до бюджетного відшкодування 352 005 грн;
4) серпень 2023 року - 1 416 382,14 грн, з яких заявлено до бюджетного відшкодування 189 178 грн.
Сума бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку, відображена у рядку 20.2.1 декларації, становить 573 342 грн, яка сформована за рахунок від'ємного значення березня 2023 року, червня 2023 року та серпня 2023 року.
Основним чинником виникнення від'ємного значення з ПДВ є перевищення обсягу придбання над обсягами реалізації, а також здійснення імпортних операцій придбання основних засобів:
березень 2023 року (ПДВ в сумі 32 159 грн) - імпорт Талі ланцюгові механічні, вживані;
червень 2023 року (ПДВ в сумі 352 005 грн) - імпорт сідельних тягачів марки "DAF" - 2 одиниці;
серпень 2023 року (ПДВ в сумі 292 075 грн) - імпорт: екскаватор-навантажувач, самохідний, колісний, без обертання верхньої частини на 360 гр., спереду оснащений неповоротним відвалом, та з шарнірно-з'єднаним ковшем, змонтованим позаду, марки Komatsu, моделі WB97R-2, серійний № 9720866; коток дорожній вібраційний, самохідний, марки ABG, моделі DD 29, s/n 194975, 2007 року виготовлення, вживаний, оснащений дизельним двигуном потужністю 32,8 кВт, призначений для укочення дорожнього покриття; меблі для сидіння з металевим каркасом, оббиті: стільці для запасних гравців, загальна кількість - 10 шт.; стільці ВІП для стадіону, загальна кількість - 8 шт.; стільці на рельсовій системі (5 сидінь в ряду, 2 комплекти), загальна кількість - 58 шт.
За поясненнями представника відповідача на занижені податкові зобов'язання в сумі 1 500 620 грн зменшене від'ємне значення за березень 2023 року на суму 32 159 грн (податкове повідомлення-рішення № 1026717000703 від 08.12.2023 на суму 40 198,75 грн (в т. ч. 32 159 грн - сума завищення бюджетного відшкодування, 8039,75 грн - штрафна санкція) та за травень 2023 року на суму 1 468 461 грн (податкове повідомлення-рішення №1026917000703 від 08.12.2023).
На суму завищення податкового кредиту в сумі 321 067 грн зменшене від'ємне значення за червень 2023 року (податкове повідомлення-рішення № 1026917000703 від 08.12.2023).
Так, в акті перевірки зазначено, що ПВКФ “Фіалка» у серпні 2023 року здійснено списання матеріалів, які обліковувалися на рахунку 209 «Інші матеріали», зокрема: мотокоси в асортименті кількістю 17 371 одиниць на суму 6 501 065,84 грн, велосипеди в асортименті кількістю 79 одиниць на суму 18 5024,57 грн, рідина Тепро-15П кількістю 14504 л на суму 522 144 грн.
За висновками відповідача у ході проведення перевірки не надано жодних підтверджуючих документів, що дали б змогу ідентифікувати напрямок використання ТМЦ: мотокоси - 17 371 шт., велосипеди - 79 шт., рідина Тепро-15 - 14504 л у господарській діяльності, виконання будівельно-монтажних робіт серпня 2023 року.
Списані ТМЦ на суму 7 208 234,41 грн вплинули на формування податкового кредиту у періоді придбання в розмірі 1 441 647 грн (7 208 234,41*20%), але використані не в господарській діяльності, а саме:
мотокоси на загальну суму 6 501 065,84 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 1 300 213,17 грн,
велосипеди на загальну суму 185 024,57 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 37004,91 грн,
рідина Тепро-15П на загальну суму 522 144 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 104 428,80 грн.
Водночас, у ході судового розгляду встановлено, що ПВКФ «Фіалка» не списувало із товарних запасів мотокоси в кількості 17371 шт. на загальну суму 6 501 065,84 грн, а вказані мотокоси були переміщені та перебувають на складському зберігання за місцем знаходження складу ПВКФ «Фіалка» в с. Ясининичі, вул. І Франка, 2А, Рівненського району, Рівненської області, що підтверджено інвентаризаційним описом товарних запасів від 10.10.2023, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) товару та актом на списання № 3 від 31.08.2023, про що позивач повідомляв контролюючий орган і на підтвердження цього як під час проведення перевірки, так і разом із запереченнями на акт перевірки надавав копію результатів інвентаризації зазначеного вище складу, а також відповідну накладну на внутрішнє переміщення товару до вказаного складу.
Перевірячи твердження податкового органу про списання позивачем велосипедів в кількості 79 шт. на загальну суму 185 024,57 грн, викладені в акті перевірки з покликанням на акт списання № 3 від 31.08.2023, судом встановлено, що вказані велосипеди передані підприємством як безповоротна благодійна допомога для ГО «Спортивний клуб «Північний», на підтвердження чого позивач надав для відповідача разом із запереченнями: лист ГО “Спортивний клуб “Північний» від 09.10.2023, наказ ПВКФ «Фіалка» № 15/2 Г від 09.10.2023 про надання безповоротної благодійної допомоги, накладна на передачу благодійної допомоги № 1964 від 09.10.2023 та податкову накладну № 291 від 31.10.2023 про реєстрацію податкових зобов'язань по операціям із безкоштовного відчуження товарних запасів (велосипедів) на суму 185 024,57 грн в т. ч. ПДВ в сумі 37 004,91 грн.
Щодо списання позивачем рідини Тепро-15П в кількості 14 504 л на загальну суму 522 144 грн судом встановлено, що вказану рідину було списано в процесі ведення господарської діяльності, виконання будівельно-монтажних робіт, що підтверджено актом списання № 3 від 31.08.2023.
Вказана рідина була використана позивачем у ході виконання робіт по об'єкту: «Реконструкція стадіону «Авангард» на вул. Замковій, 34 у м. Рівному» згідно з договором підряду від 24.12.2019 № 11-Б, укладеним між ПВКФ «Фіалка» та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради по об'єкту «Реконструкція стадіону «Авангард» на вул. Замковій 34 у м. Рівному» для наповнення системи зовнішнього обігріву футбольного поля Стадіону «Авангард». Ці роботи були здійснені позивачем в межах існуючого проекту реконструкції стадіону «Авангард» з метою недопущення зриву проведення футбольних матчів на стадіоні Авангард в м. Рівне, які проводяться на сьогоднішній день відповідно до протоколу засідання Загальних зборів Учасників Об'єднання професіональних футбольних клубів України «Прем'єр-ліга» № 156 від 23.06.2023, яким затверджено план-календар всеукраїнських змагань з футболу серед команд клубів прем'єр-ліги сезону 2023/24 на 2023 рік, а також на підставі дозволу Рівненської обласної військової адміністрації №12/07/2023-1 від 12.07.2023 на проведення чемпіонату України з футболу на стадіоні Авангард у м. Рівне, вул. Замкова, 34.
За технічними характеристиками рідина Тепро-15П є теплоносієм на основі пропіленгліколю без вмісту гліцерину, що дозволяє її використовувати за від'ємних температур зовнішнього середовища.
Вказане підтверджено наявними у справі витягом із проекту по об'єкту «Реконструкція стадіону «Авангард» на вул. Замковій, 34 у м. Рівному» Книга І Том 3 «Система обігріву футбольного поля», сертифікатом відповідності на теплоносій Тепро-15П із його технічними характеристиками та висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 12.2-18-1/11314 від 14.06.2021, що надані його виробником ТОВ «Строн», паспортами на кожну партію рідини Тепро-15П та накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актом на закриття прихованих робіт від 13.08.2023 та журналом виконаних робіт по відповідному об'єкту будівництва.
Відтак, вказана рідина була правомірно списана, у зв'язку використанням підприємством у процесі здійснення власної господарської діяльності при виконанні робіт на будівельному об'єкті.
Також перевіркою встановлено, що за даними рахунку 106 «Інструменти, прилади та інвентар» у ПВКФ «Фіалка» станом на 31.08.2023 обліковувалися бензопили в кількості 42 одиниці вартістю 357 182,37 грн.
Аналізом інвентаризаційних описів встановлено, що станом на дату проведення інвентаризації є бензопили в кількості 6 шт. на суму 62 318,69 грн.
За даними авторизованої інформаційної системи Податковий блок, єдиного державного реєстру податкових накладних за період з 01.09.2023 по дату проведення інвентаризації ПВКФ «Фіалка» не зареєстровано податкових накладних на реалізацію бензопил.
Отже, перевіркою встановлено відсутність на залишках та відсутність у реалізації та як наслідок використання не в господарській діяльності бензопил в кількості 36 штук на суму 294 863,68 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 58 973 грн».
Водночас, судом було встановлено, що вказані бензопили, які введені в експлуатацію у 2018 році зі строком амортизації в чотири роки, були списані по завершенню амортизаційного строку їх використання згідно з наказом ПВКФ «Фіалка» про списання основних засобів (бензопил) № 07/09-1 від 07.09.2023 та актами списання.
Станом 31.08.2023 такі бензопили позивачем ще не були списані, а тому були відсутні в акті списання від 31.08.2023, а тому відповідач під час перевірки повинен був брати до уваги відомості рахунку 106 станом на 01.10.2023.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про безпідставність висновків контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму ПДВ 1 500 620 грн внаслідок використання вказаних вище товарно-матеріальних цінностей на суму 7 503 098,09 грн не в господарській діяльності, як таких, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Аналізуючи висновки контролюючого органу про завищення Підприємством податкового кредиту в сумі 321 067 грн, з огляду на те, що надані до перевірки первинні документи не підтверджують фактичний рух ТМЦ (Ламінована підлога на суму 1 201 022,44 грн, в т. ч. ПДВ - 200 170,41 грн), придбання яких задокументовано видатковими накладними, виписаними за реквізитами ТОВ «Ярген Груп» для ПВКФ «Фіалка», а бухгалтерські документи оформлені вказаними суб'єктами господарювання без фактичного їх здійснення та, як наслідок, позивачем неправомірно сформовано податковий кредит: до податкового кредиту декларації з ПДВ (відповідно до додатків 1 до декларацій з ПДВ) за червень 2023 року віднесено суму ПДВ у розмірі 200 170,41 грн, судом встановлено таке.
Так 01 березня 2023 року між ПВКФ «Фіалка» та ТОВ «Ярген Груп» було укладено договір поставки продукції № 6.
На виконання вказаного договору ТОВ «Ярген Груп» поставило ламіновану підлогу як будівельний матеріал, що підтверджується:
- видатковими накладними № 110 від 11.05.2023 на суму 244 174,42 грн, № 111 від 11.05.2023 на суму 469 141,81 грн, № 112 від 11.05.2023 на суму 487 706,21 грн;
- товарно-транспортними накладними № Р110 від 11.05.2023, № Р111 від 11.05.2023, № Р112 від 11.05.2023.
Оплата за товар проведена в повному обсязі, що підтверджено платіжними інструкціями № 32700 від 11.05.2023 на суму 487 706,21 грн, № 32701 від 11.05.2023 на суму 244174,42 грн, № 32700 від 11.05.2023 на суму 469 141,81 грн та актом звірки за травень 2023 року.
Підставою для висновків контролюючого органу про нереальність вказаних господарських операцій було те, що надані товарно-транспортні накладні №№ 110, 111, 112 від 11.05.2023 щодо переміщення товарів від ТОВ «Ярген Груп» містять в собі неправдиву інформацію щодо особи перевізника (ПП «Західпроменерго»), позаяк транспортний засіб, д. н. з. НОМЕР_1 , яким здійснювалося перевезення, перебуває в користуванні позивача, а у всіх водіїв відсутні трудові відносини з ПП «Західпроменерго», натомість вони є штатними працівниками ПВКФ «Фіалка».
З приводу вказаного судом, відповідно до пояснень представника позивача, встановлено, що такі записи про автомобільного перевізника було внесено помилково, позаяк ПП «Західпроменерго» є власником орендованого позивачем транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення придбаних товарів, а постачальник ТОВ «Ярген Груп» при оформленні товарно-транспортних накладних помилково вніс відомості про власника ТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке надавав водій під час завантаження товару, як перевізника.
Водночас, подорожні листи ПВКФ «Фіалка» № 15/5, № 17/5 та № 24/5 за транспортними засобами д. н. з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 підтверджують рух вказаних автомобілів по маршруту: вул. Біла - вул. Курчатова - вул. Кн. Володимира, 112М.
Також, сідловий тягач із д. н. з. НОМЕР_1 перебуває у користуванні позивача згідно з договором оренди, що зафіксовано в акті перевірки, а водії, відомості про яких внесені до ТТН, є штатними працівниками - водіями ПВКФ «Фіалка», що підтверджено наказами про прийняття їх на роботу.
Вказане сукупно підтверджує факт описки у зазначених вище товарно-транспортних щодо особи перевізника, яка була здійснена під час їх оформлення відправником товару.
Також доводи контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Ярген Груп» складських приміщень по вул. Біла та вул. Курчатова у м. Рівне спростовуються листом ТОВ «Ярген Груп» № 34-7/1 від 30.11.2023, у якому адресант повідомляє про наявність у нього складських приміщень логістичних центрів за адресами: вул. Курчатова та вул. Біла у м. Рівне, які використовуються ним на умовах договорів зберігання, що укладені з контрагентами ТОВ «Ярген Груп» - власниками таких логістичних центрів.
Також у листі ТОВ «Ярген Груп» повідомило, що згідно з рішенням ДПС України від 17.10.2023 № 7182 товариство виключено із переліку ризикових платників податків за результатами аналізу господарської діяльності такого контрагента, та повністю підтвердило фактичні обставини здійснення господарських операцій з ПВКФ «Фіалка» за договором поставки продукції № 6 від 01.03.2023.
Крім того, у ході реєстрації податкової накладної за операціями з ТОВ «Ярген Груп» було зупинено реєстрацію відповідних податкових накладних, однак надалі, за наслідком розгляду наданих таким контрагентом документів комісія ДПС прийняла рішення про реєстрацію таких податкових накладних.
Контролюючий орган, стверджуючи про віднесення ТОВ «Ярген Груп» до категорії платника податків, який відповідає критеріям ризиковості, залишив поза увагою те, що на час перевірки позивача ДПС України за результатами аналізу господарської діяльності ТОВ «Ярген Груп» було прийнято рішення № 7182 від 17.10.2023 щодо невідповідності останнього як платника податку критеріям ризиковості платника податку.
З приводу покликань контролюючого органу про те, що надані до перевірки первинні документи не підтверджують фактичний рух ТМЦ (Портландцемент, Листи волокнистоцементні хвилясті (НТ) 1750х1130 нефарбовані) на суму 503 549,00 грн, в т. ч. ПДВ - 83924,83 грн), придбання яких задокументовано видатковими накладними, виписаними за реквізитами ТОВ «Айден Захід» та не підтверджено легальність руху товарів в «ланцюгу» постачання від ТОВ «Айден Захід» та надалі до позивача судом встановлено таке.
09 червня 2023 року між ПВКФ «Фіалка» і ТОВ «Айден Захід» було укладено договір поставки № 02/06-2023, на виконання якого ТОВ «Айден Захід» поставило позивачу портландцемент (цемент) та листи волокнистоцементні хвилясті (шифер) як будівельний матеріал, що підтверджено видатковими накладними № 3 від 09.06.2023 на суму 90 944 грн, № 4 від 09.06.2023 на суму 90 000 грн, № 5 від 14.06.2023 на суму 32 2605 грн та товарно-транспортними накладними №5774 від 09.06.2023, №5775 від 09.06.2023, № 5776 від 14.06.2023.
Оплата за товар проведена в повному обсязі, що підтверджено платіжними інструкціями № 33605 від 09.06.2023 на суму 322 605 грн, № 33606 від 09.06.2023 на суму 90 944 грн, № 33607 від 09.06.2023 на суму 90 000 грн та актом звірки за 9 місяців 2023 року.
З приводу покликань відповідача про відсутність у вказаного контрагента складських приміщень судом встановлено, що ТОВ «Айден Захід» листом № 201 від 01.12.2023 на запит позивача повідомило останнього, що за адресами: вул. Курчатова, вул. Старицького та вул. Біла у м. Рівне товариство використовує складські приміщення логістичних центрів згідно з умовами договорів зберігання, а тому відвантаження продукції здійснювалося із найближчих логістичних центрів, що розташовані за вказаними адресами.
А відомості про перевезення товару від ТОВ «Айден Захід» по маршруту: вул. Млинівська - вул. Біла - вул. Старицького - вул. Кн. Володимира, 112М відображені позивачем у подорожніх листах вантажного самоскида Ford Cargo д. н. з. НОМЕР_4 № 31/6 та 43/6 за червень 2023 року.
На спростування вказаного податковим органом не надано жодних доказів.
За висновками контролюючого органу надані до перевірки первинні документи не підтверджують фактичний рух ТМЦ (Плити мінераловатні Технофас ефект 1200.600.120 мм) на суму 221 832 грн, в т. ч. ПДВ - 36 972 грн), придбання яких задокументовано видатковими накладними, виписаними за реквізитами ТОВ «ЦК Фасад Сервіс», та не підтверджено легальність руху товарів в «ланцюгу» постачання від ТОВ «ЦК Фасад Сервіс» та, надалі, до позивача; а за реквізитами вказаних суб'єктів господарювання оформлено бухгалтерські документи без фактичного їх здійснення та, як наслідок, формування податкового кредиту ПВКФ «Фіалка»: до податкового кредиту декларації з ПДВ (додатки 1 до декларацій з ПДВ) за червень 2023 року віднесено суму ПДВ у розмірі 36 972 грн.
Аналізуючи зазначене, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ЦК Фасад Сервіс» укладено договір поставки № 01/05/23 від 01.05.2023, на виконання якого ТОВ «ЦК Фасад Сервіс» поставило плити мінералізовані як будівельний матеріал, що підтверджено видатковою накладною № 27 від 29.06.2023 на суму 221 832 грн та товарно-транспортною накладною № 27 від 29.06.2023.
Оплата за товар проведена в повному обсязі, що підтверджено платіжною інструкцією № 33996 від 23.06.2023 на суму 221 832 грн. та актом звірки за червень - липень 2023 р.
Доводи відповідача про нереальність вказаної господарської операції пов'язані з тим, що у товарно-транспортній накладній № 27 від 29.06.2023 перевізником зазначено ПП «Західпроменерго», проте сідловий тягач д. н. з. НОМЕР_5 , яким здійснювалося перевезення матеріалів, перебуває у фактичному користуванні позивача згідно з договором оренди, а зазначений у вказаній ТТН водій, не перебуває у трудових відносинах з ПП «Західпроменерго».
На підставі пояснень представника позивача судом встановлено, що запис про ПП «Західпроменерго» як перевізника у вказаних ТТН внесено помилково, позаяк останній є власником зазначеного вище транспортного засобу і постачальник (відправник) ТОВ «ЦК Фасад Сервіс» при складанні і оформленні відповідних товарно-транспортних накладних помилково взяв відомості про власника зі свідоцтва про реєстрацію такого транспортного засобу, яке надавав водій під час завантаження товару ТОВ «ЦК Фасад Сервіс», як про автомобільного перевізника.
Водночас, подорожній лист ПВКФ «Фіалка» № 10/6 по транспортному засобу д. н. з. НОМЕР_5 підтверджує в повній мірі рух останнього за маршрутом: с. Петриків, буд. 12 - оф. 25.12 Тернопільський р-н, Тернопільської обл. - вул. Кн. Володимира, 112М.
Зазначений вище сідловий тягач д. н. з. НОМЕР_5 перебуває у фактичному користуванні позивача за договором оренди, а водій, відомості про якого внесено до спірної ТТН, є штатним працівником, водієм ПВКФ «Фіалка», що підтверджено наказом про прийняття на роботу.
Вказане сукупно підтверджує доводи позивача про вчинення описки у товарно-транспортній накладній № 27 від 29.06.2023 щодо особи перевізника.
Вказане також підтвердило листом № 27/1/23 від 29.11.2023 ТОВ «ЦК Фасад Сервіс».
Водночас, Верховний Суд у постанові від 27.09.2023 у справі № 380/14750/21 вказав, що ТТН на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування ПДВ не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача деяких ТТН або наявність в них певних недоліків (як на це звертав увагу податковий орган) не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.
Також судом було встановлено, що придбані у вказаних контрагентів ТМЦ були використані позивачем у межах своєї господарської діяльності під час виконання робіт будівельного підряду, що підтверджено накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ до місця їх використання, а також актом № 2 від 30.06.2023 про їх списання внаслідок використання у ході власної господарської діяльності.
На спростування зазначених вище обставин відповідач не надав належних та достатніх доказів, а відтак його висновки про неправомірне визначення податкового кредиту на суму ПДВ 321 067,24 грн у зв'язку з непідтвердженням реальності здійснення операцій з придбання ТМЦ у постачальників ТОВ «Ярген Груп», ТОВ «Айден Захід», ТОВ «ЦК Фасад Сервіс» колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами справи.
А відтак безпідставними є й доводи контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань на суму 1 500 620 грн та завищення податкового кредиту на суму 321 067 грн, що призвело до завищення залишку від'ємного значення на суму ПДВ 1789 528 грн та до завищення бюджетного відшкодування на суму ПДВ 32 159 грн, та, як наслідок, відсутність у ПВКФ «Фіалка» від'ємного значення з ПДВ за березень 2023 року в результаті допущених порушень та відсутність підстав для бюджетного відшкодування сплачених позивачем коштів до митного органу у березні 2023 року, що тягне за собою неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Загалом доводи, викладені в апеляційній скарзі, були спростовані судом першої інстанції в ході судового розгляду справи, а тому не потребують додаткового аналізу.
З приводу доводів апелянта про відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, колегія зауважує, що таке не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру тощо, а матеріальних ресурсів - на умовах оренди, підряду, чи окремих послуг, що може бути перевірене лише в межах зустрічної перевірки такого контрагента; проте такої не надано.
Також факт наявності господарських операцій з контрагентом, який порушує податкове законодавство, про що зазначає апелянта, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків, позаяк даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагентів до суду не надано, а тому це може тягнути за собою відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд та аналогічна позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії», в якому зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила висновки суду першої інстанції, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формуванні та одержанні податкової вигоди у виді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Загалом доводи апеляційної скарги спростовані вищевказаними аргументами; решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року в адміністративній справі № 460/133/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 07.04.25