08 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3637/23 пров. № А/857/368/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л. Я.
Качмара В. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 260/3637/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Маєцькою Н.Д. в м. Ужгороді в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі також - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі також - Постанова № 168) у розмірі до 100 000 грн, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 по 25.06.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у таких діях або заходах;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що збільшена винагорода виплачується тільки тим особам, які безпосередньо приймають участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Довідка військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1716 про участь позивача у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 не є належним і допустимим доказом на підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а тому не може бути взята до уваги для встановлення права військовослужбовців на виплату додаткової винагороди. У матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування у районах у період здійснення зазначених заходів.
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просить в задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Постановою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року за результатами розгляду касаційної скарги позивача скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанцій, без належного мотивування причин цього, що не відповідає правилам оцінки доказів за статтею 90 КАС України, адже оцінка судом доказів за своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, за якої змістовно тотожні обставини отримують протилежне тлумачення, без зазначення належних причин відходу від попередньої оцінки, чи вказівки на причини визнання її помилковою.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: суддя-доповідач Затолочний В.С., судді - члени колегії: Качмар В.Я. та Гудим Л.Я.
06 січня 2025 року справу прийнято до апеляційного провадження зазначеною колегією суддів.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенанта ОСОБА_2 позивача направлено у відрядження з 07.04.2022 (наказ № 5-вв від 07.04.2022) до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Позивач перебував у службовому відряджені у НОМЕР_3 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_2 ), який входить до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що підтверджується наявними у справі наказами.
Довідка В/ч НОМЕР_2 №1716 від 05.08.2022 засвідчує, що ОСОБА_1 (який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 ) брав участь у бойових діях та забезпеченні оборони в Чернігівській і Сумській областях:
- 07.04.2022- 30.04.2022,
- 01.05.2022- 31.05.2022,
- 01.06.2022- 25.06.2022.
Підстава: бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 (гриф).
Позивач вважає, що НОМЕР_4 прикордонний загін (ВЧ НОМЕР_1 ) допустив бездіяльність щодо ненарахування додаткової винагороди, тому звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, виходив із того, що довідка від 05.08.2022 № 1716, видана на ім'я позивача, є належним, достовірним та достатнім доказом його безпосередньої участі у бойових діях або заходах, а відповідачем не спростовано іншими доказами право позивача на отримання спірної винагороди.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , військовослужбовець Держприкордонслужби, просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 07 по 30.04.2022, з 01 по 31.05.2022, з 01 по 25.06.2022 року (у період відрядження).
Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України від 3 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники.
За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників визначаються законодавством.
Відповідно до статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, премії тощо). Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Воно повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат встановлюють Міністр оборони України та керівники відповідних органів.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168 (далі по тексту у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2022 р. № 400).
У пункті Постанови № 168 Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та іншим виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби). Тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 р. № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Постанова № 793) до Постанови № 168 були внесені зміни. Зокрема, у пункті 1 абзаці першому слова «додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісячно» замінено словами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць». Також постанову доповнено пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
В іншій частині зміст пункту 1 Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України на час виникнення спірних правовідносин (з 10.03.2022 по 30.04.2022), не змінювався.
Ключовими у цій справі є питання наявності підстав для виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Держприкордонслужби, збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168 у спірний період з 07.04. по 25.06.2022.
Реалізація приписів Постанови № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах. Це було необхідно, оскільки Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, не врегульовувала цих питань.
Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду (з 07.04.2022 по 25.06.2022), діяв наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - наказ № 164-АГ), який застосовується з 24.02.2022.
Пунктом 1 Наказу № 164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень. Тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплати здійснювати в поточному місяці за попередній місяць.
Відповідно до пункту 2 Наказу № 164-АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районах ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
-здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- виконання польотів, пов'язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій;
- виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Пунктом 3 Наказу № 164-АГ передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:
- бойового наказу (бойового розпорядження);
- журналу бойових дій або інших відповідних документів;
- рапорту начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).
Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов'язковим зазначенням підстав для його видання.
У подальшому з 1 серпня 2022 року набув чинності наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», у якому змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у таких бойових діях або заходах.
З аналізу пункту 2 Наказу № 164-АГ можна зробити висновок, що у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив'язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань, як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.
Поряд з цим, наказом № 164-АГ визначено, що підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).
Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3), згідно з наказом № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів ДПСУ зобов'язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відряджені військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток № 2).
Таким чином, ураховуючи положення Наказу № 164-АГ, можна дійти висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані позивачем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.
Питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, неодноразово досліджувалося судом. Практика Верховного Суду є сталою і полягає в тому, що виплата додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 ?000 гривень обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.
Для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших).
Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності, зокрема, наказів № 392-АГ та № 628-АГ та Інструкції № 188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою № 168. У цій постанові Верховний Суд встановив, що накази № 392/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ є єдиним механізмом реалізації Постанови КМУ № 168 для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби. Суд наголосив на неприпустимості застосування Інструкції № 188 у цій ситуації. Відповідно, у схожих правовідносинах застосовним є і наказ № 164-АГ.
У справі, що розглядається встановлено, що позивача з 07.04.2022 направлено у відрядження до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де він перебував у НОМЕР_3 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_2 ), що входить до складу цього угрупування (підтверджено наказами).
ВЧ НОМЕР_2 позивачу видано довідку № 1716 від 05.08.2022 про те, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях та забезпеченні оборони в Чернігівській і Сумській областях у період з 07.04.2022-30.04.2022, 01.05.2022- 31.05.2022, 01.06.2022- 25.06.2022.
Підставою для видачі цієї довідки слугувало: бойове розпорядження Адміністрації ДПСУ № 56 (гриф) від 02.04.2022.
Суд першої інстанції з метою всебічного та повного встановлення обставин справи ухвалою від 24.10.2023 витребував від ВЧ НОМЕР_2 інформацію про: періоди участі ОСОБА_1 у бойових діях чи заходах з безпеки та оборони; підтвердження направлення документів для виплати додаткової винагороди за 07.04.2022- 25.06.2022.
На виконання ухвали суду ВЧ НОМЕР_2 повідомила, що ОСОБА_1 з 07.04.2022 до 25.06.2022 перебував у відрядженні під оперативним підпорядкуванням ІНФОРМАЦІЯ_4 ; у складі НОМЕР_3 загону не значився; участь у бойових діях та забезпеченні заходів з безпеки і оборони здійснював у складі зведеного загону прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_5 (ВЧ НОМЕР_1 ).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що довідка ВЧ НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1716, яка видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордоної служби України 02.04.2022 № 56 (гриф), є належним та достатнім доказом участі позивача у бойових діях згідно з пунктами 3-5 Наказу № 164-АГ, підтверджує право ОСОБА_1 на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 0000 гривень на місяць за безпосередню участь у бойових діях у спірні періоди. Жодна зі сторін не оспорювала цей факт, а єдиною підставою для невиплати винагороди було ненадіслання інформації у встановленій формі та строки, як того вимагає пункт 4 Наказу № 164-АГ. Суд першої інстанції також не погодився з аргументами ВЧ НОМЕР_1 про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Він підкреслив, що надсилання цих списків є процедурним елементом, а право позивача на отримання винагороди підтверджується наданою довідкою. Отже, позивач не може бути позбавлений цього права через невиконання іншою військовою частиною формальних процедур. Покладення негативних наслідків процедурних недоліків ВЧ НОМЕР_2 на позивача порушує його право на матеріальне забезпечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають матеріально-правовому регулюванню спірних правовідносин.
Так, процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3), згідно з наказом № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Отже, задовольняючи позов перша інстанція визнала довідку належним і допустимим доказом через те, що сторони не заперечували проти її змісту і не ставили під сумнів факт участі позивача у бойових діях і заходах. Крім того, така довідка видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 № 56 гриф. Висновок суду першої інстанції враховує доводи позивача, заявлені у позові, про те, що у періоди 07.04.2022- 30.04.2022, 01.05.2022- 31.05.2022, 01.06.2022- 25.06.2022 (перебуваючи у відрядженні) він брав участь у бойових діях та забезпеченні оборони в Чернігівській і Сумській областях, що підтверджено довідкою ВЧ НОМЕР_2 .
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Доказів на спростування підстав видачі довідки апелянт не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанції.
Інших доводів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Апеляційний суд при вирішенні спору враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в аналогічних правовідносинах, яка наведена вище в тексті цієї постанови, і, виходячи із положень частини п'ятої статті 242 КАС України, має бути врахована при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Також необхідно врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, за змістом якої порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду (аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23 та від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23).
Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам, для проведення таких виплат.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 260/3637/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар