08 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/6242/24 пров. № А/857/174/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 500/6242/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій (рішення суду першої інстанції ухвалив суддя Осташем А.В. у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дата складення повного тексту судового рішення 03 грудня 2024 року), -
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі також - ГУ ПФУ, відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо неподання відомостей для виготовлення пенсійного посвідчення ОСОБА_1 з електронною копією фотокартки ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України у складі зведених відомостей в електронній формі для виготовлення пенсійного посвідчення ОСОБА_1 та щодо невидачі пенсійного посвідчення на підставі поданої заяви від 20.08.2024 на виготовлення пенсійного посвідчення та доданих до неї документів;
- зобов'язати відповідача подати відомості для виготовлення пенсійного посвідчення позивачу з електронною копією фотокартки до Пенсійного фонду України у складі зведених відомостей в електронній формі для виготовлення пенсійного посвідчення та видати пенсійне посвідчення ОСОБА_1 на підставі поданої заяви від 20.08.2024 на виготовлення пенсійного посвідчення та доданих до неї документів, а також вчинити всі необхідні дії з метою виготовлення на ім'я ОСОБА_1 пенсійного посвідчення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що на електронну адресу ГУ ПФУ надійшло звернення позивача від 21.08.2024 щодо виготовлення пенсійного посвідчення. Дане звернення було розглянуте відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», у якому було надано відповідні рекомендації. Із врахуванням вищенаведених норм законодавства, відповідачем не було вчинено жодних дій чи бездіяльності, яка би порушила права позивача на отримання пенсійного посвідчення.
Тобто вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тими ж доводами, що й відзив на позовну заяву.
Позивач не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 29.09.2021 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію по інвалідності, як інвалід ІІ групи, відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон № 1058-IV).
Виплату пенсії продовжено на період дії воєнного стану, з 01.11.2023 по 12.02.2025.
Перебуваючи з 06.03.2022 за межами України у зв'язку із воєнним станом та з метою лікування, позивачка 20.08.2024, за допомогою веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, намагалася сформувати заяву з метою оформлення пенсійного посвідчення, оскільки термін попереднього закінчився 14.08.2024.
Зважаючи на технічні помилки, подати таку заяву у останньої не було змоги, після чого заява на виготовлення пенсійного посвідчення з необхідними документами була подана 05.09.2024 до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування особи на обліку як одержувача пенсії - ГУ ПФУ.
Листом ГУ ПФУ від 04.09.2024 № 7174-7065/А-02/8-1900/24 позивачу відмовлено у виготовленні пенсійного посвідчення.
При цьому рекомендовано, для виготовлення пенсійного посвідчення, особисто звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) територіального органу Пенсійного фонду України для написання заяви про виготовлення пенсійного посвідчення, а також проінформовано, що за допомогою веб-порталу електронних послу Пенсійного фонду України, електронна адреса - http://portal.pfu.gov.ua, застрахована особа може, зокрема, оформити пенсійне посвідчення.
Окрім цього, без реагування залишено заяву про виготовлення пенсійного посвідчення, що була подана ОСОБА_1 повторно 05.09.2024.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідь ГУ ПФУ, викладена у листі від 04.09.2024, щодо особистого звернення до територіального органу ПФУ для написання заяви про виготовлення пенсійного посвідчення є протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються законодавством про пенсійне забезпечення, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, закону про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина перша статті 4 Закону № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно з частиною четвертою статті 44 Закону № 1058-IV особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.
Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.
Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.
Порядок оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії затверджений постановою правління Пенсійного фонду від 03.11.2017 № 26-1 (далі також - Порядок № 26-1).
У відповідності до пункту 2 розділу І Порядку № 26-1 пенсійні посвідчення виготовляються на підставі заяви на виготовлення пенсійного посвідчення (додаток 1) особи, якій призначено пенсію, що подається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування особи на обліку як одержувача пенсії.
Пенсійні посвідчення виготовляються у паперовій формі згідно зі зразком та описом бланка пенсійного посвідчення, наведеними у додатку 2 до цього Порядку, або у вигляді платіжної картки, яка одночасно є пенсійним посвідченням, містить графічну та електронну інформацію про власника, ключі кваліфікованого електронного підпису (далі - електронне пенсійне посвідчення). Відповідно до пунктів 1-3 розділу ІІ Порядку № 26-1, виготовлення пенсійних посвідчень здійснюється на підставі заяви на виготовлення пенсійного посвідчення та таких відомостей:
1) реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
2) прізвища, імені та по батькові;
3) дати народження;
4) статі;
5) номера особового рахунку;
6) виду пенсії (за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, за вислугу років);
7) групи, підгрупи, причини інвалідності із зазначенням у відповідних випадках нозологічних форм захворювань;
8) терміну дії посвідчення.
Пенсійне посвідчення виготовляється на ім'я особи, якій призначено пенсію.
Відомості про групу, підгрупу, причину інвалідності та строк, на який встановлено інвалідність, зазначаються в посвідченні незалежно від виду призначеної пенсії.
Видача пенсійних посвідчень здійснюється зазначеним у заяві територіальним органом Пенсійного фонду України, електронних пенсійних посвідчень - зазначеним у заяві відділенням банку. Видача пенсійних посвідчень територіальним органом Пенсійного фонду здійснюється під підпис у журналі обліку пенсійних посвідчень за формою згідно з додатком 6 до цього Порядку.
У відповідності до розділу ІІІ Порядку № 26-1 подання відомостей здійснюється засобами інформаційно-телекомунікаційної системи Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України на підставі відомостей, отриманих від територіальних органів Фонду, забезпечує у двотижневий строк виготовлення посвідчень та ведення обліку їх виготовлення.
До початку виготовлення пенсійних посвідчень здійснюється перевірка наявності раніше призначених пенсій (виготовлених посвідчень) особам, щодо яких подано відомості для виготовлення пенсійних посвідчень.
Отже, з наведеного слідує, що пенсійне посвідчення видається особі, якій призначено пенсію, особисто або її законному представнику.
Особам, яким видано електронне пенсійне посвідчення, пенсійне посвідчення в паперовій формі не видається.
Отже, відповідно до положень пункту 2 Порядку № 26-1, пенсійні посвідчення виготовляються на підставі заяви на виготовлення пенсійного посвідчення (додаток 1) особи, якій призначено пенсію, що подається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування особи на обліку як одержувача пенсії.
При цьому, суд звертає увагу, що Порядком № 26-1 не визначено підстав для відмови особі у видачі електронного пенсійного посвідчення.
Як встановлено судом першої інстанції, з 29.09.2021 позивач є одержувачем пенсії по інвалідності відповідно до Закону України № 1058-IV.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2022 р. № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану» внесено зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану.
Так, постанову Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» доповнено пунктом 3 такого змісту: «Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:
осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317;
дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917.
При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.».
Відтак, позивач має підставу для продовження інвалідності до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
20.08.2024, за допомогою веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України ОСОБА_1 намагалася сформувати заяву з метою оформлення пенсійного посвідчення, оскільки термін попереднього закінчився 14.08.2024, що підтверджується листом від 12.02.2024 № 1691-1265/Г-02/8- 1900/24.
Однак, таку заяву не можливо подати, оскільки останньою було отримано повідомлення, про те, що «Вже існує звернення за виготовленням ЕПП/ППП з таким же податковим номером у статусах відмінних від «Виконано ЕПП, «Помилкове» або «Знищено ЕПП».
В подальшому, 05.09.2024 позивачка повторно звернулася із заявою щодо виготовлення пенсійного посвідчення з усіма необхідними документами, а також електронною копією фотокартки до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування особи на обліку як одержувача пенсії - ГУ ПФУ.
Більше того, право позивача на отримання пенсії по інвалідності не оспорюється, також відповідачем не оспорюється і факт видачі ОСОБА_1 пенсійного посвідчення, строк дії якого закінчився 14.08.2024.
Отже, зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідь ГУ ПФУ, викладена у листі від 04.09.2024, щодо особистого звернення до територіального органу ПФУ для написання заяви про виготовлення пенсійного посвідчення є протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Водночас, як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду першої інстанції у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана оцінка.
Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 500/6242/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар