07 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7698/24 пров. № А/857/17945/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Шинкар Т.І., Пліша М.А.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року, прийняте суддею Москаль Р.М. у місті Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій,
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (надалі - відповідач) про визнання бездіяльність щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з грудня 2015 по день фактичної виплати 05 вересня 2023; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з грудня 2015 по день фактичної виплати 05 вересня 2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 позов задоволено.
Суд виходив з того, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 проведено лише 05.09.2023, отже з пропуском встановлених законом строків виплати грошового забезпечення. Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, суд прийшов до висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі покликається на порушення позивачем строку звернення до суду, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Звертає увагу на те, що оскільки нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбувається в одному розрахунковому періоді (без створення заборгованості та затримки на один і більше календарних місяців), підстави для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у В/Ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) відсутні.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 21 серпня 2023 № 967-ОС звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 22.08.2023.
05.09.2023 В/Ч НОМЕР_1 виплатила позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення за 2015-2018 роки у розмірі 41090,07 грн., що підтверджується випискою по картці рахунку АТ КБ «ПриватБанк», розрахунком нарахування індексації грошового забезпечення та архівними відомостями особистої картки грошового забезпечення за 2023.
Представник позивача 13.02.2024 звернувся до відповідача із адвокатським запитом, де просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, за весь час затримки виплати з 2015 по день фактичної виплати, на що отримав відмову листом № 09/3400-24-Вих від 20.02.2024.
Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спору в цій справі є виплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої позивачу за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати - 05.09.2023.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 вказаного Закону).
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМ України № 159 від 21.02.2001 (надалі - Порядок № 159).
Згідно зі ст.ст.1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст.4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 465/322/17.
У постанові від 05.03.2020 в справі № 140/1547/19 Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями ст.4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до ст.6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Судом із матеріалів справи встановлено, що 05.09.2023 В/Ч НОМЕР_1 виплатила позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення за 2015-2018 роки у розмірі 41090,07 грн., що підтверджується випискою по картці рахунку АТ КБ «ПриватБанк», розрахунком нарахування індексації грошового забезпечення та архівними відомостями особистої картки грошового забезпечення за 2023.
Несвоєчасне отримання позивачем індексації грошового забезпечення відбулось у зв'язку з протиправним ненарахуванням відповідачем такої під час проходження позивачем військової служби, невиплати останньої під час звільнення з військової служби, що встановлено судовим рішенням, тобто, з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків його виплати.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, шо компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованого грошового забезпечення), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти виплачені в результаті нарахування грошового забезпечення та відновлення прав позивача, порушених при виплаті грошового забезпечення у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону № 2050-ІІІ.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 159/1615/17, від 29.04.2020 у справі № 420/2093/16-а, від 16.12.2020 у справі № 521/21718/16-а, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 21.09.2022 у справі № 816/1627/18.
У частині дотримання позивачем строків звернення до суду із розглядуваним позовом колегія суддів висновується тим, що заявлені позовні вимоги стосуються нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, 17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулював такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений ч.1 ст.122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою п.8 ч.1 ст.240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Як зазначалося вище, 05.09.2023 на картковий рахунок позивача відповідачем перераховано кошти в загальній сумі 41 090,07 грн. (заборгованість щодо індексації грошового забезпечення за 2015 - 2018 роки), що не заперечується відповідачем.
Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права з першого числа місяця, який слідує після 05.09.2023 (тобто, з 01.10.2023) та з цього дня протягом шести місяців звернутися до суду з позовом.
Однак, з позовом про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію частини втрачених доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення у розглядуваній справі представник позивача звернувся лише 09.04.2024.
У статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4).
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Системний аналіз положень ст.123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Судом із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024 позовну заяву було залишено без руху з мотивів пропуску позивачем строку звернення до суду.
На виконання цієї ухвали представником позивача скеровано заяву, в якій останній вважає, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення, через що заявлені вимоги стосовно компенсації втрати доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати грошового забезпечення є похідними. Право позивача на звернення із вимогами про нарахування та виплату спірної індексації на момент звільнення з військової служби не обмежувалося строками, через що й на похідні вимоги строки не поширюються. Отже, до вказаних правовідносин не застосовуються норми законодавства, якими обмежено строки звернення до суду.
В частині покликання представника позивача на непоширення строків звернення до суду колегія суддів враховує, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення. З цих підстав на стягнення індексації грошового забезпечення поширюються строки звернення, визначені ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України № 2352-IX від 01.07.2022).
В свою чергу, компенсація втрати доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення, через що на стягнення такої поширюються строки, визначені ст.122 КАС України.
Виходячи з викладених міркувань, застосування до спірних правовідносин норм ст.233 КЗпП України через похідний характер спірної компенсації від індексації грошового забезпечення не відповідає вимогам матеріального закону та усталеній судовій практиці.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
В заяві представника позивача щодо строку звернення до суду представник позивача не навів переконливих і поважних причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на що колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення такого строку.
Таким чином, оскільки позивачем пропущений строк звернення із розглядуваним позовом, поважних причин пропуску вказаного строку останнім не наведено, тому є наявними правові підстави для застосування ч.1 ст.319 КАС України та залишення цієї частини позовних вимог без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
При цьому, як слідує зі змісту апеляційної скарги, доводи про подання позивачем позову за межами строків звернення до суду та необхідність залишення позову без розгляду були підставою, на якій ґрунтувалися вимоги відповідача про скасування рішення суду першої інстанції.
А відтак суд апеляційної інстанції має правові підстави для перевірки рішення суду першої інстанції в частині висновків про дотримання позивачем строків звернення до суду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 420/13354/20.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення постанови про залишення позовної заяви без розгляду.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 380/7698/24 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді М. А. Пліш
Т. І. Шинкар