08 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/5891/24 пров. № А/857/1647/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі № 260/5891/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Плехановою З.Б. в м. Ужгороді в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ, відповідач), в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії з 01.04.2023 по 31.05.2024.
2. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по пенсії з 01.04.2023 по 31.05.2024 в розмірі 115417, 22 гривень.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У доводах апеляційної скарги покликається на те, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 по справі № 260/1010/24 відповідачем здійснено перерахунок призначеної позивачу пенсії та здійснюється виплата у перерахованому розмірі з червня 2024 року. Однак, за період з 01.04.2023 по 31.05.2024 заборгованість в сумі 115417, 22 грн. відповідачем не виплачена. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною щодо невиплати заборгованості по пенсії з 01.04.2023 року по 31.05.2024 року в сумі 115417,22 грн.
Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив у задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 в праві № 260/1010/24 , яке набуло законної сили 09.05.2024 року, визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та зобов'язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з дати призначення пенсії - з 01.04.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного вище рішення суду відповідачем здійснено перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з дати призначення пенсії - з 01.04.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум, про що позивача повідомлено листом Головного управління № 0700-0305-8/31899 від 17.05.2024 року.
Позивач 07.06.2024 та 26.06.2024 звернулась до відповідача із заявами, в яких просила повідомити підстави невиконання вказаного вище рішення суду в справі № 260/1010/24.
Листом від 05.07.2024 № 3492-3160/С-02/8-0700/24 відповідач повідомив, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 року по справі № 260/1010/24, ГУ ПФУ здійснено перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з дати призначення пенсії - з 01.04.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Сума заборгованості за період з 01.04.2023 року по 31.05.2024 року в сумі 115417,22 грн. обліковується у електронній пенсійній справі позивача та буде виплачена після виділення коштів із Державного бюджету України на такі цілі.
Не погодившись з наведеним, позивач звернулася з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку задоволення позову у даній справі, рішення суду дублювало б існуюче на цей час зобов'язання пенсійного органу, відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/1010/24, виплатити позивачу певну суму грошових коштів та, відповідно, зумовило б виникнення подвійного стягнення останніх з ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності. Суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 638/643/17, від 18.04.2019 у справі № 808/2291/16, від 21.11.2019 у справі № 344/8720/16-а, від 29.11.2019 у справі № 805/5043/15-а, від 20.02.2020 у справі № 15/6834/15 та від 18.02.2022 у справі № 520/3601/19.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, фактично просить суд зобов'язати ГУ ПФУ виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 в справі № 260/1010/24, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини другої та четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Положеннями частини першої статті 373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з нормами частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Аналіз вищезазначених законодавчих норм дозволяє дійти висновку, що неможливо зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого (нового) судового рішення в іншій справі, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому законом, зокрема на підставі виконавчого листа суду, який ухвалив відповідне рішення.
Водночас, процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені статтями 382-383 КАС України.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф, змінити порядок і спосіб виконання рішення.
Положеннями частини першої статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Наведені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому нормами процесуального закону, та не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є фактичне спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Захист порушеного права особи на отримання безумовного виконання судового рішення, яке гарантується державою відповідно до статті 129-1 Конституції України, через звернення до суду у порядку судового контролю, порівняно з ініціюванням вирішення судом нового публічно-правового спору, має низку переваг для такої особи, зумовлених положеннями, зокрема, статей 383 та 249 КАС України, а саме, відсутність обов'язку сплачувати судовий збір, оперативність розгляду (заява в порядку судового контролю підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання; неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви) та ефективність виконання (за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє окрему ухвалу і направляє її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач не позбавлений можливості в межах адміністративної справи № 260/1010/24 звертатися до суду в порядку статей 382-383 КАС України з метою забезпечення виконання рішення суду, яке, на його думку, виконується неналежним чином, адже зазначене питання охоплюється рішенням суду у справі № 260/1010/24 та належить до предмету його виконання.
В той же час обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право позивача у разі визнання його судом порушеним.
При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а (№ 11-1193апп18) та Верховного Суду у постановах від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16-а, від 26.05.2020 у справах № 522/5265/17, № 522/1828/17.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 238 КАС України регламентовано, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Крім того, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Такі фактичні обставини вказують на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем вирішено вищевказаним судовим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, а спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем зазначеного рішення у повному обсязі.
Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд під час вирішення справ № 815/2252/16 (постанова від 12.05.2020), № 170/167/17 (постанова від 16.12.2021), № 400/822/20 (постанова від 31.01.2022), № 233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), № 345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022).
Такі висновки щодо застосування норм процесуального права підлягають застосуванню і до спірних правовідносин.
Водночас, неможливість розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 440/10029/22, від 11.12.2023 у справі № 240/9339/22.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що на момент звернення до суду із розглядуваним позовом було таке, що набрало законної сили судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав, у зв'язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі, що розглядається, згідно пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому його необхідно скасувати та прийняти постанову, якою закрити провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі № 260/5891/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар