08 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/6172/24 пров. № А/857/7090/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року, головуючий суддя - Луцович М.М., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в Чернігівській області, ГУПФУ в Закарпатській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 11.07.2024 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, передбачену пунктом п. 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що на день призначення пенсії він мав 35 років стажу на посадах викладача-сумісника фізичного виховання, викладача фізичного виховання, керівника фізичного виховання, з урахуванням, в тому числі, роботи на умовах сумісництва, а тому згідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набув право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11 липня 2024 року про відмову ОСОБА_1 в допризначенні пенсії в частині призначення грошової допомоги; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи з 18.08.1988 року по 01.09.1989 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та з 31.08.1988 року по 01.09.1990 року згідно довідки комунального закладу «Хустський базовий медичний фаховий коледж» Закарпатської обласної ради від 01.02.2024 року №298, та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування»; в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Чернігівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач не має необхідного спеціального страхового стажу (35 років для чоловіків), відтак не набув права на отримання грошової допомоги на підставі п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач 03.07.2024 року звернувся до відповідача із заявою про допризначення пенсії у зв'язку з наданням додаткових документів в частині встановлення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області, рішенням якого від 11.07.2024 року позивачу відмовлено в допризначенні пенсії в частині призначення грошової допомоги.
Вказане рішення мотивоване наступним: до заяви про допризначення пенсії за віком про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій заявник надав уточнюючу довідку від 01.02.2024 року №298, яка підтверджує періоди роботи з 31.08.1988 року по 01.09.1990 року, з 01.09.1990 року по 01.09.1997 року та з 01.09.1997 року по 01.02.2024 року на посадах викладач-сумісник фізичного виховання, викладач фізичного виховання та керівник фізичного виховання відповідно, перебування у відпустках без збереження заробітної плати, підстави видачі довідки (п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637). Також в трудовій книжці НОМЕР_1 (дата заповнення 01.09.1988 року) наявні записи №1 та №2 про період роботи з 18.08.1988 року по 01.09.1989 року в КДЮСШ, як основне місце роботи, а період роботи в Хустському медичному училищі розпочинається з 01.09.1990 року. За наданими документами стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 33 роки 5 місяців 1 день, що є недостатнім для призначення грошової допомоги.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, з правомірністю невиплати одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в силу приписів п. 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач має право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII(далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04.11.1993 року №909 затверджено вичерпний Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугу років, зокрема, у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах відносяться: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Відповідно до Примітки 2 до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком №909.
Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у ст. 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналізуючи наведені норми, апеляційний суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року №245, сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.
У п. 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.
Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 30.01.2019 року у справі № 876/5312/17.
Тому, зарахування роботи на посаді викладача до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
Записи трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 є послідовними, не містять виправлень та відповідають вимогам законодавства. На підставі вищенаведеною неврахування відповідачем до спеціального стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, періоду роботи позивача з 18.08.1988 року по 01.09.1989 року на посаді тренера-викладача в КДЮСШ є протиправним та безпідставним.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №260/6172/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич