07 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/1421/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформленого протоколом засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у ІНФОРМАЦІЯ_2 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період №47 від 26.11.2024 в частині, що стосується відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 11 ч. 1 ст. 23 Закону України ''Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію''.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на відстрочку від призову під час мобілізації, оскільки його дружина, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства. Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №0076277 інвалідність встановлена строком до 01.08.2022. При цьому, позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 року №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМ №390 від 30.03.2022) для осіб з інвалідністю у яких строк повторного огляду припав на період дії воєнного стану на території, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування. При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану. Виходячи з зазначеного, ОСОБА_2 , до цього часу має статус особи з інвалідністю другої групи з дитинства, а тому рішення відповідача, оформлене протоколом про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у зв'язку з закінченням строку встановлення інвалідності дружини №47 від 26.11.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив про правомірність спірного рішення, оформленого протоколом від 26.11.2024 №47, оскільки на момент подачі позивачем заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період термін інвалідності його дружини - ОСОБА_2 сплив. Також вказує, що Постановою КМУ від 30.03.2022 № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану» було доповнено Постанову Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 № 225 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України" пунктом 3 такого змісту: «Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317. Документів, що встановлювали або підтверджували б неможливість отримання направлення лікарсько-консультативною комісією гр. ОСОБА_2 на повторний переогляд на медико-соціальну експертизу позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_3 надано не було.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як слідує з матеріалів справи позивач, 18.11.2024 звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої, зокрема додав нотаріально завірену копію довідки МСЕК дружини - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства (а.с.8,11,13).
Протоколом №47 від 26.11.2024 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у ІНФОРМАЦІЯ_2 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п.11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з закінченням строку встановлення інвалідності дружини (01.08.2022) (а.с.15-16).
Повідомлення від 26.11.2024 №11064 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення, оформлене протоколом від 26.11.2024 № 47 (а.с.14).
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 позивач уклав шлюб з ОСОБА_3 , яка в свою чергу є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства (а.с.8-12).
Так, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №0076277 інвалідність ОСОБА_2 встановлена строком до 01.08.2022. Дата чергового переогляду - липень 2022 року (а.с.11).
Обґрунтовуючи своє право на відстрочку від призову, в зв'язку з наявністю у дружини 2 групи інвалідності з дитинства позивач зазначає, що остання мала пройти у серпні 2022 року переогляд МСЕК, проте не зробила це у зв'язку з запровадженням воєнного стану на території України. Вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» (зі змінами внесеними згідно з постановою КМ №390 від 30.03.2022) передбачено, що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування, а тому на думку позивача ОСОБА_2 до цього часу має статус особи з інвалідністю 2 групи з дитинства.
З вказаною позицією суд не погоджується та зазначає наступне.
Як встановлено судом та вказується позивачем у позові ОСОБА_1 18 листопада 2024 року звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи дітям на період дії воєнного стану на території України» із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
№390 від 30.03.2022 та № 1338 від 15.11.2024 слідує, що відповідно до статті 12-1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України постановлено:
1. Установити, що на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування:
1) у разі коли дитина, якій проводиться медико-соціальна експертиза для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до лікарсько-консультативної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікуючого лікаря; (Підпункт 1 пункту 1 в редакції Постанови КМ № 1338 від 15.11.2024)
2) лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров'я, які встановлюють інвалідність дітям відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 “Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям» (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666), здійснюють свої функції з дотриманням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікаря незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування дитини. (Підпункт 2 пункту 1 в редакції Постанови КМ № 1338 від 15.11.2024).
(Пункт 2 виключено на підставі Постанови КМ № 1338 від 15.11.2024).
3. Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: (Абзац другий пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1338 від 15.11.2024)
дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666).
При цьому інвалідність продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову 18.11.2024, а зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи дітям на період дії воєнного стану на території України» внесені 15.11.2024, то відповідно вказана редакція постанови розповсюджується на дані правовідносини.
Таким чином, аналізуючи вищевикладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що вказана постанова стосується саме дітей, та відповідно не розповсюджується на дружину позивача.
В свою чергу, посилання позивача на п.3 постанови від 08.03.2022 №225 в редакції №390 від 30.03.2022, у власному трактуванні, а саме «для осіб з інвалідністю у яких строк повторного огляду припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування воєнного стану» не приймається судом до уваги, оскільки не знайшло свого підтвердження в ході розгляду даної справи.
Тобто, судом встановлено, що на момент подачі заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період термін інвалідності дружини позивача - ОСОБА_2 сплив, як наслідок відповідачем правомірно прийнято рішення, оформлене протоколом щодо відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п.11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з закінченням строку встановлення інвалідності дружини (01.08.2022).
Відтак, з урахуванням зазначеного, зважаючи на не доведення позивачем факту інвалідності у його дружини 2 групи, у суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 11 ч. 1 ст. 23 Закону України ''Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію''.
Стосовно інших посилань позивача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 07.04.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО