07 квітня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4849/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Адвокат Молочко Т.В. звернувся з позовом до суду в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення, ухвалене протоколом №84 від 01.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) відносно ОСОБА_1 щодо не надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п.13 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 вересня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду.
1. Аргументи учасників справи.
1.1. Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.09.2024 засобами поштового зв'язку вже вдруге звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак відповідач відмовив у наданні відстрочки з причини не дотримання порядку звернення визначеного абзацом першим пункту 58 постанови КМУ №560 щодо особистої подачі заяви.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відмовляючи у наданні відстрочки від призову на військову службу відповідач не розглянув його заяву по суті, а лише роз'яснив про необхідність особистого прибуття для подання заяви. На переконання позивача, законодавством не передбачено обов"язку особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочку, відтак рішення відповідача вважає незаконним та просить скасувати.
1.2. Позиція відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
2. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи.
Ухвалою судді від 28.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поштовим зв"язком подав заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви додані засвідчені копії наступних документів:
- паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
- свідоцтва про народження;
- пенсійного посвідчення;
- довідки МСЕК;
- пояснення ОСОБА_1 до заяви від 27.09.2024;
- витягу №345 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.
Згідно рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.10.2024 ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки не дотримано порядок звернення, визначений абз.1 п.58 постанови КМУ №560 в редакції від 16.08.2024р., щодо особистої участі, що підтверджується витягом з протоколу №84 від 01.10.2024.
Позивач, не погоджується з такою відмовою відповідача, оскільки останнім не розглянуто його заяву по суті. Зазначені обставини обумовили звернення останнього з цим позовом до суду.
4. Релевантні джерела права та оцінка аргументів учасників справи.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який надалі продовжувався і триває на час розгляду справи.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 23 Закону №3543-XII обумовлено категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації не підлягають військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (надалі - Положення №154; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктами 58 та 60 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
5. Висновки суду за результатами розгляду справи.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, у позовній заяві позивач зазначає про те, що подана відповідачу заява та документи не були розглянуті з підстав подання вказаної заяви не особисто, а шляхом направлення поштовим зв"язком.
Суд погоджується з тим, що обов'язок особисто подати, не є тотожним обов'язку особисто прибути, при цьому ані Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі Закон №2232-XII), ані Закон №3543-XII, ані Порядок №560 не зобов'язують військовозобов'язаного особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочення від призову під час мобілізації з підстав, передбачених статтею 23 Закону №3543-ХІІ.
За встановленими обставинами цієї справи, відповідну заяву від 27 вересня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підписано та подано позивачем ОСОБА_1 .
Тому, виходячи з фактичних обставин спірних правовідносин суд зважає, що буквальний аналіз норми абзацу 1 пункту 58 Порядку №560 дає підстави вважати, що вжите у пункті 58 Порядку №560 словосполучення "особисто подають" стосується не способу подачі документа (власноруч або засобами поштового зв'язку), а джерела волевиявлення (підписання не через представника, а особисто). Правова конструкція цієї норми із використанням прислівника "особисто" ставить вимогу персоналізації заяви, виключаючи у такий спосіб її подання через іншу особу, зокрема представника (адвоката), висуваючи вимогу особистого підписання (подання) заявником цієї заяви (власною особою; персонально; безпосередньо, не покладаючи цього обов'язку на іншу особу).
Відповідно до викладеного, на переконання суду, у цій справі звернення позивача поштовим зв"язком із заявою про надання відстрочки не порушує встановлену Порядком №560 процедуру ініціювання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а саме - порядок (спосіб) звернення, визначений абзацом першим пункту 58 зазначеного Порядку, щодо подання особистої заяви.
Відповідно, у Комісії виник обов'язок (повноваження) щодо розгляду такої заяви по суті порушеного в ній питання та прийняття відповідного рішення.
Позивач звернувся із позовними вимогами до відповідача, в яких, зокрема, просив визнати незаконним та скасувати рішення комісії відповідача, ухвалене протоколом, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Судом встановлено, що зі спірного рішення видно, що комісією з надання та оформлення відстрочок від призову не розглядалось питання існування чи відсутності підстав для відстрочки позивача на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не досліджувались документи, надані позивачем, а лише вказано що останнім порушено порядок подання такої заяви.
Відтак для належного способу захисту прав позивача суд вважає за можливе визнати протиправним та скасувати спірне рішення та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.09.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, заявлений позов підлягає задоволенню.
Таким чином, за встановлених обставин цієї справи та наведеного правового регулювання суд вважає, що відмовивши позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав неособистого подання заяви відповідач діяв не на підставі та всупереч закону.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1, ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення, ухвалене протоколом №84 від 01.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 щодо не надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 вересня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя В.О. Кушнір