08 квітня 2025 року Справа № 580/1282/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним да скасування наказу і зобов'язання вчинити дії,
05.02.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2024 №151 “Про результати службового розслідування про факту поранення старшого солдата ОСОБА_1 »;
зобов'язати військову частину повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 30.09.2024 та провести службове розслідування факту поранення старшого солдата ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.
Ухвалою суду від 10.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
02.04.2025 суду надійшло клопотання представника позивача, в якому він просить:
перейти від спрощеного до загального провадження;
витребувати у відповідача докази: витяг із Журналу ведення бойових дій щодо залучення ОСОБА_1 до бойових завдань (орієнтовно за період літо-осінь 2022 року); накази командирів та бойових розпоряджень командирів щодо залучення ОСОБА_1 до бойових завдань (орієнтовно за період літо-осінь 2022 року); довідку про обставини травми, які ОСОБА_1 отримав 13.09.2022 та 06.10.2022 (згідно довідок ВЛК).
Клопотання про перехід від спрощеного до загального провадження мотивоване необхідністю з'ясування того, чиї докази по справі - позивача чи відповідача відповідають критеріям достовірності чи вірогідності.
Ознайомившись із матеріалами справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Заявлений позивачем спір не входить до виключного переліку справ, які мають бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до ч.4 ст.12 КАС України.
Крім того, фактичні обставини встановлюються на підставі доказів. Однак, згідно з вимогами ч.2 ст.72 КАС України усні пояснення сторін не є засобом доказування.
Частинами 1, 2 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, перевірку доводів та аргументів учасників, встановлення фактичних обставин спору, які мають значення для правильного вирішення спору, можливо встановити виключно на підставі письмових доказів. Тобто спірні обставини можуть бути підтверджені письмовими доказами, які у т.ч. суд витребовує під час здійснення підготовки справи до судового розгляду в порядку дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин спору.
Викладені в позовній заяві та заявах учасників по суті обґрунтування, доводи та аргументи дозволяють суду встановити правову позицію без виклику учасників у судове засідання.
Отже, з огляду на відсутність обґрунтованих доводів щодо наявності складнощів для повного з'ясування спірних обставин та об'єктивного вирішення спору, характер спірних правовідносин та предмет доказування не потребують розгляду справи правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у рішеннях зазначає, що гарантія публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі “Axen v. Germany» (“Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі “Varela Assalino v. Portugal» (“Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Також у рішенні від 19 квітня 2007 року у справі «Vilho Eskelinen and others v. Finland» ЄСПЛ зазначив, що заявники не були позбавлені можливості вимагати усний розгляд справи, хоча приймати рішення про необхідність його проведення належало суду (mutatis mutandis, справа «Мартіні» (Martinie). Адміністративні суди вказали на причини непроведення усного розгляду. Оскільки заявникам була надана значна можливість висувати свої доводи у письмовій формі і коментувати зауваження, подані іншою стороною, Суд вважає, що вимоги справедливості судового розгляду були дотримані і дозволили не проводити усного слухання. Таким чином, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з непроведенням усного розгляду справи не мало місця.
Тому суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не є обґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання про витребування доказів, суд зазначає таке.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах згідно з ч.1 ст.9 КАС України здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 2-4 ст.73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.4 ст.79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Суд зазначає, що під час відкриття провадження у справі суд ухвалою від 10.02.2025 зобов'язав відповідача надати суду усі матеріали розслідування нещасного випадку, за наслідками якого винесений спірний наказ, а також копії журналу ведення бойових дій, наказів та бойових розпоряджень щодо залучення ОСОБА_1 до бойових завдань за період червень-листопад 2022 року.
На виконання вказаних вимог відповідач надав суду копії: витягу з Журналу бойових дій за період 08.09.2022-11.09.2022; матеріалів службового розслідування, проведеного за наслідками подання позивачем рапорту від 30.09.2024.
Відтак, необхідність повторного витребування вказаних доказів відсутня.
Також, зважаючи, що травму позивач отримав 10.09.2022, відсутні підстави для витребування у відповідача доказів залучення позивача до бойових завдань в інші періоди.
Стосовно витребування у відповідача довідки про обставини травми, які ОСОБА_1 отримав 13.09.2022 та 06.10.2022, суд зазначає, що відповідно до п.21.7. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.
Відповідно до п.17 Розділу 2 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 Командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402.
Враховуючи викладене, обов'язок надати військовослужбовцю довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за встановленою формою виникає у командира тільки після проведення розслідування, складання за його результатами акта та видання наказу.
Зважаючи, що за наслідками розслідування за фактом поранення позивача, винесено наказ від 15.11.2024 №151 “Про результати службового розслідування про факту поранення старшого солдата ОСОБА_1 », яким не підтверджено факт отримання позивачем поранення, відповідно довідка про обставини травми не складалась.
Отже, вимоги представника позивача про витребування вказаної довідки необґрунтовані.
Тому суд дійшов висновку, що клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.2-12, 72-76, 243, 248, 259-263 КАС України, суд
1. Залишити без задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Макеєва В.Ф. від 01.04.2025 (вх. від 02.04.2025 №16598/25) про перехід від спрощеного до загального провадження та витребування доказів.
2. Копію ухвали направити учасникам спору.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ