про повернення позовної заяви
07 квітня 2025 року Справа № 580/3258/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Рідзель О.А., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
25.03.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала в нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди проходження військової служби з 18.03.2019 по 18.03.2020 (включно), з 28.07.2020 по 31.12.2022 (включно) в неповному розмірі;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до абз.3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, в сумі 4463,15 гривень щомісячно за періоди проходження військової служби з 18.03.2019 по 18.03.2020 (включно), з 28.07.2020 по 31.12.2022 (включно) з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягали в визначенні ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2019 - 2020 роках, грошової допомоги на оздоровлення в 2019 - 2022 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2019 - 2022 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2019 - 2020 роках, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2019 - 2022 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2019 - 2022 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 31.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк 10 днів з дня вручення копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору та заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтованими доказами на її підтвердження.
02.04.2025 представник позивача подав суду заяву про поновлення строку звернення в суд.
Зазначено, що до позовних вимог в частині, яка стосується періоду по 18.07.2022 включно, належить застосовувати норму ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції до внесення змін Законом № 2352, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин і передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тому, на думку представника позивача, в частині позовних вимог, які стосуються періодів з 18.03.2019 по 18.03.2020 (включно), з 28.07.2020 по 18.07.2022 (включно), строк звернення до суду позивачкою не пропущений, а тому він не потребує його поновлення.
До позовних вимог, які стосуються періоду з 19.07.2022 належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352. Проте, п.1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
До суду з цим позовом позивач звернулась 25.03.2025, тобто в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 строк звернення до суду пропущений. Так, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 - з 12.06.2023, проте жодного письмового повідомлення або інших документів, які б свідчили про нараховане та виплачене їй грошове забезпечення за період проходження військової служби при виключенні зі списку особового складу військової частини, Відповідачем надано не було.
Вже після звільнення з військової служби, позивачу стало відомо, що у періоди з 18.03.2019 по 18.03.2020, з 28.07.2020 по 31.12.2022 відповідач нараховував та виплачував індексацію грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством, що є протиправним.
Таким чином, позивач на день виключення зі списків особового складу військової частини не мала інформації щодо розміру нарахованих та виплачених сум індексації грошового забезпечення, а тому не була обізнана про те, які кошти їй були виплачені, оскільки відповідач не ознайомив її з розрахунком грошового забезпечення за період проходження військової служби.
Одразу після того, як позивач дізналася про порушення своїх прав на отримання належного грошового забезпечення, за першої ж можливості вчинила необхідні дії та подала позовну заяву до суду.
Вирішуючи вищевказану заяву та питання відкриття провадження, суд зазначає таке.
На підставі п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції до 19.07.2022) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до ч.2 ст.233 КЗпП України та викладено її у такій редакції: “Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).».
Таким чином, у даній правовій ситуації перебіг тримісячного строку звернення до суду, установленого ч.2 ст.233 КЗпП України, має обчислюватись з моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тобто з 19.07.2022.
Отже, з 19.07.2022 законодавцем змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівникові сум, зокрема, й заробітної плати, а саме: встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд зазначає, що позивач просить здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 18.03.2019 по 18.03.2020 та з 28.07.2020 по 31.12.2022.
Однак, позивач виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 12.06.2023.
Разом з тим, позов поданий в суд 25.03.2025, тобто з пропуском встановленого ст.233 КЗпП України (у редакції з 19.07.2022) строку звернення в суд.
Отже, на переконання суду, позивач пропустив строк звернення в суд з цим позовом.
Суд також враховує висновки Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23, в якій зазначив, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (адміністративне провадження № Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
З огляду на вказане, Верховний Суд вказав, що право позивача на звернення до суду, відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), не обмежене будь-яким строком у разі виключення позивача зі списків особового складу до 19.07.2022 (внесення змін у ст.233 КЗпП України).
Оскільки позивач звільнена зі служби 12.06.2023, на неї безумовно поширюються вимоги ст.233 КЗпП України у редакції від 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення в суд з позовом з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Стосовно доводів позивача про запроваджений карантин, суд зазначає, що постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тобто, станом на час подання позовної заяви карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, не діяв.
Суд також вважає необґрунтованими доводи позивача, що вона дізналась про суми нарахованого грошового забезпечення після звільнення зі служби.
Так, грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові грошового забезпечення, його обрахунок, та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий розрахунок чи розрахунок складових.
Отже, з дня отримання виплати, працівник (службовець) вважається таким, що повинен дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Суд також зазначає, що відповідно до п.11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України 22 травня 2017 року №280 (далі - Правила №280), Грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема, у випадках звільнення зі служби з виключенням зі списків особового складу військової частини.
На підставі п.11.2 Правил №280 на грошовому атестаті зазначаються:
у пункті 1 (не заповнюється для військовослужбовців строкової військової служби) - розмір окладу за військовим званням і виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено (у цьому та наступних пунктах грошового атестата назва місяця записується словом);
у пункті 2 - тарифний розряд за останньою займаною посадою, розмір посадового окладу та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено;
у пункті 3 (не заповнюється для військовослужбовців строкової військової служби) - розмір надбавки за вислугу років та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено. Також записується вислуга років для отримання надбавки за вислугу років (у тому числі з пільговою вислугою) і зазначається станом на 01 число місяця, наступного за місяцем видачі грошового атестата. Наприклад: “Обчислена на 01 січня 2019 року вислуга років становить: немає років немає місяців та сім днів» або: “Обчислена на 01 січня 2019 року вислуга років становить: сім років сім місяців сім днів з пільговою вислугою: дев'ять років дев'ять місяців дев'ять днів». Записи про обчислення вислуги років на пільгових умовах здійснюються військовослужбовцям, які мають право на таку вислугу років;
у пункті 4 (підпункти 4.1 - 4.7) - виплачені щомісячні додаткові види грошового забезпечення; назва виплати, яку отримував військовослужбовець за час виконання обов'язків за посадою, їх розмір та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено;
у пункті 5 (не заповнюється для військовослужбовців строкової військової служби) (підпункти 5.1 - 5.3) - виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З урахуванням викладеного, позивач при звільненні зі служби отримала грошовий атестат.
Отже, позивач, отримавши грошовий атестат, була обізнана з розміром грошового забезпечення.
Тому суд дійшов висновку, що заява представника позивача від 02.04.2025 про поновлення строку звернення в суд є необґрунтованою.
Згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Одночасно суддя звертає увагу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст.2-20, 122, 123, 160-161, 169, 237, 241-246, 256, 295 КАС України, суддя
1. Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 02.04.2025 (вх. від 02.04.2025 №16841/24) про поновлення строку звернення в суд.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
3. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення недоліків.
4. Копію ухвали направити позивачу.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СуддяОлексій РІДЗЕЛЬ