08.04.2025 Справа №607/2211/25 Провадження №3/607/1383/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович, розглянув матеріали справи, які надійшли з Тернопільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серія НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ,
за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення
03 лютого 2025 року з Тернопільського РУ ГУНП в Тернопільській області до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 621476 від 30 січня 2025 року вказано, що ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання, що в АДРЕСА_2 , ухилявся від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України батьківських обов'язків щодо належного виховання своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що полягало у тому в тому, що у помешканні де вони проживають брудно, речі розкидані та санітарно-гігієнічні умови незадовільні, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 184 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 621476, у судове засідання 10.02.2025 не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, із заявою про відкладення розгляду справи не звертався.
Суд викликав ОСОБА_1 в судові засідання повісткою про виклик до суду (зокрема, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610229652373), однак, особа, яку притягують до адміністративної відповідальності, у судові засідання не з'явилася, про причини своєї неявки не повідомила, із заявою про відкладення розгляду справи не зверталася.
Європейський суд з прав людини зазначив, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2018 року (справа № 761/41616/16-ц) вказав: рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_1 , достеменно знаючи про дату, час та місце розгляду своєї справи, у судове засідання не з'явився, про причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надавав, суд, беручи до уваги релевантну практику Європейського суду з прав людини, правові позиції Верховного Суду, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів.
При вирішенні питання про розгляд цієї справи за відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, суд також враховує положення статті 268 КУпАП, якими не встановлено імперативної законодавчої вимоги щодо присутності при розгляді справи за статтею 184 КУпАП особи, яку притягують до відповідальності.
Суд зауважує, що у матеріалах справи є достатньо доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення ВАД № 621476 від 30 січня 2025 року (а.с. 1);
- заявою ЄО № 294 від 03 01.2025 (неналежне виконання обов'язків по догляду за дитиною);
- поясненнями ОСОБА_1 від 30 січня 2025 року, у яких він зобов'язався покращити умови проживання дітей;
- актом обстеження умов проживання від 30.01.2025, в якому зазначено, що в помешканні брудно, речі розкидані, санітарно-гігієнічні умови незадовільні;
- свідоцтвом про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 919; серія НОМЕР_2 ;
- свідоцтвом про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 1222; серія НОМЕР_3 ;
- свідоцтвом про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 1820; серія НОМЕР_4 ;
- свідоцтвом про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 717; серія НОМЕР_5 .
- фотоматеріалами з місця проживання.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша); адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (частина друга).
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей встановлена статтею 184 КУпАП.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, проявляється власне в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Диспозиція частини першої статті 184 КУпАП має бланкетний характер, тобто для з'ясування конкретних ознак правопорушення необхідно звернутися до норм іншого законодавчого акта.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (частина перша); батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга). батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частина третя); батьки зобов'язані поважати дитину (частина четверта); передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (частина п'ята); забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини (частина шоста); забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (частина сьома).
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку ; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (частини перша та друга).
Відповідно до статті 12 цього Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини; на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша); виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами (частина друга).
Таким чином, невиконання батьками обов'язків, що містяться у наведених приписах законодавства утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, що полягає в ухиленні батьками або особами, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Відтак, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, доведена повною мірою, оскільки з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_1 ухилився від виконання, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III обов'язків щодо виховання своїх малолітніх дітей, що проявилося у незабезпеченні належних умов проживання, що є несумісним з обов'язком батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд, відповідно до статей 33, 34, 35 КУпАП, бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, суд враховує, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 виховує чотирьох малолітніх дітей, у матеріалах справи відсутні докази щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності повторно протягом року за вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у вигляді попередження, оскільки це буде достатнім та необхідним для виховання правопорушника та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Згідно статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті особою, на яку накладено стягнення. Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан, суд може за клопотанням особи звільнити її від сплати судового збору, якщо особа є членом малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї. Враховуючи, що ОСОБА_1 є багатодітним батьком, суд вважає за доцільне у цьому випадку застосувати положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» та звільнити його від сплати судового збору.
Керуючись статтями 7, 9, 33, 34, 35, 40-1, 184, 245, 247, 251, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накласти на нього адміністративне стягнення у виді попередження.
2. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
4. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
5. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець