Провадження № 11-кп/803/1647/25 Справа № 215/2701/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
04 квітня 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг у складі ОСОБА_2 перевіривши апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_3 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 05 лютого 2025 року, якою відмовлено в клопотанні ОСОБА_3 про визнання потерпілою по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.121 ч.2 КК України,-
02 квітня 2025 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 05 лютого 2025 року, якою відмовлено в клопотанні ОСОБА_3 про визнання потерпілою по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.121 ч.2 КК України.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в ході досудового розслідування потерпілою визнана рідна сестра померлого ОСОБА_5 , яка і подала заяву до органа поліції про вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_6 .
Дружина померлого ОСОБА_3 з заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно чоловіка не зверталася, не зверталася також в ході досудового розслідування, та підготовчого розгляду з заявою про визнання її потерпілою, незважаючи на те, що в суді кримінальне провадження перебуває з квітня 2024 року.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді ОСОБА_3 надала до суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу, постановити своє рішення і відкрити апеляційне провадження. В обгрунтування зазначає, що ухвала є неправомірною. Вказує, що суддя обмежив дружину померлого на право на суд, ненадання належної правової оцінки її заяві як потерпілої від вчиненного кримінального правопорушення із посиланням на норми ст.55 КПК України під час розгляду заяви порушує її права як потерпілої. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розумність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безпосереднього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Звертає увагу, що при вирішенні питання, щодо апеляційного оскарження таких рішень слідчого судді необхідно виходити насамперед із сутнісного критерію, закладеного законодавцем при визначенні переліку ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню.
Положеннями статті 309 КПК законодавчо визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядкупід час досудового розслідування. Натомість за приписами вказаної норми закону законодавець не визначив такий вид рішення слідчого судді, як-то скасування постанови слідчого про відмову у залученні у якості потерпілого та представника потерпілого, та зобов'язання слідчого залучити до кримінального провадження у якості потерпілого та представник апотерпілого, який може бути оскаржений в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
За нормами ч.2 ст.309 КПК під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Отже суд апеляційної інстанції вважає, що заявниця ОСОБА_3 оскаржує ухвалу слідчого судді, яка не зазначена в наведеному у ч.ч.1, 2 ст.309 КПК переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
З цього питання свою правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2018 року (справа №757/2200/17-к, провадження №51-448км17), в якій зазначив наступне.
Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в ч.1 ст.309, що містить вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді, та цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Також суд касаційної інстанції зазначив, що відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням того судового рішення слідчого судді, що не передбачене законом, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" ) від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 129 ч. 1 п. 8 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави - учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. З огляду на це Верховна Рада України у ч.1 ст.392 КПК законодавчо визначила межи доступу до правосуддя учасників кримінального провадження під час судового розгляду.
У своєму правовому висновку, викладеному у постанові від 27 травня 2019 року справа № 766/22242/17, провадження № 51-7276 кмо 18, Об'єднана палата ККС Верховного Суду зазначила, що як неодноразово наголошував Верховний Суд, стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади».
З урахуванням наведеного, суддя-доповідач вважає, що ухвала слідчого судді Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 05 лютого 2025 року оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Згідно положень ч.4 ст.399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст.394 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки апелянт оскаржує ухвалу слідчого судді, яка згідно із законом, не підлягає оскарженню, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 КПК, вважаю за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала разом із доданими матеріалами.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 24, 309, 392, 399, 419, 422, 532 КПК України, -
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявниці ОСОБА_3 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 05 лютого 2025 року, якою відмовлено в клопотанні ОСОБА_3 про визнання потерпілою по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.121 ч.2 КК України - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом запеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя ОСОБА_2