Провадження № 22-ц/803/4086/25 Справа № 214/4582/24 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
08 квітня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/4582/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Козаренко Софія Вікторівна, на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2025 року, яка постановлена суддею Черновою Н.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст судового рішення складено 22 січня 2025 року, -
В провадженні Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається на те, що 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5 000 000,00 грн., у готівковій формі, зі строком виплати боргу до 01 січня 2023 року. Одержання відповідачем даних коштів підтверджується його розпискою від 27 вересня 2019 року. ОСОБА_2 просив у борг разом зі своєю дружиною - ОСОБА_3 для розвитку їх бізнесу, а саме шкіл англійської мови, якими наразі займається його дружина.
ОСОБА_2 у строк, зазначений у розписці, своїх зобов'язань не виконав, кошти не повернув. Наразі позивачеві ОСОБА_1 вдалось зв'язатись із ОСОБА_2 для можливого врегулювання спору, на що він не погодився.
ОСОБА_1 повідомив відповідача ОСОБА_2 про те, що ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року на його нерухоме майно накладено арешт, однак, останній відповів, що вже зараз машиномісце № НОМЕР_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , має бути продане з прилюдних торгів на користь ОСОБА_3 , як стягувача за виконавчим провадженням №74897629, в обхід арешту на нерухоме майно.
Згідно із повідомленням від 18.12.2024 року Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) визначив вартість майна що належить ОСОБА_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшої передачі такого на прилюдні торги.
Враховуючи, що між сторонами наявний майновий спір, позивач вважає за необхідне забезпечити позов, шляхом зупинення реалізації арештованого майна, а саме: машиномісця № НОМЕР_1 , загальною площею 23,2 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 10437303), у рамках виконавчого провадження № 74897629 до прийняття судом рішення за результатами розгляду справи №214/4582/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Козаренко С.Ф., просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно послався на ч. 10 ст. 150 ЦПК України, адже заява про забезпечення позову не містить вимог, що є тотожними задоволенню заявлених вимог. Суд посилається на те, що недопустимо забезпечувати позов, шляхом зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили, але позивач ОСОБА_1 лише просив зупинити реалізацію арештованого майна та не порушував питання про зупинення виконання рішення суду. Також, посилається на те, що відповідачі мають невиконані боргові зобов?язання перед позивачем, а продаж належного відповідачеві ОСОБА_2 нерухомого майна може призвести до того, що, у випадку задоволення данного позову, рішення суду не буде виконано. Позивач ОСОБА_1 переконаний, що відповідачі навмисно, для того щоб не віддавати кошти, розірвали шлюб та поділили майно, щоб залишити відповідача ОСОБА_2 без майна, на яке можливо буде звернути стягнення у майбутньому.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Козаренко С.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвалу суду, в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява не містить доводів стосовно того, як саме невжиття вказаного вище заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду. Саме лише посилання у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість щодо створення умов, при яких ефективний захист буде ускладнений, виконання можливого рішення суду унеможливлене, без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Водночас, суд зазначив, що забезпечення позову шляхом зупинення проведення реалізації лоту порушить права інших осіб. Судом також враховано, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили (пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.6 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17). Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обрати такий спосіб, який у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 04 травня 2022 року у справі № 175/3514/19.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Така правова позиція висловлена Верховним Судом неодноразово, зокрема, в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 354/1616/21.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом також неодноразово, зокрема, в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
З наведених обставин справи вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором позики.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом зупинення реалізації арештованого майна, а саме: машиномісця № НОМЕР_1 загальною площею 23,2 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 10437303), у рамках виконавчого провадження № 74897629, з примусового виконання виконавчого листа №214/6932/22 від 24 квітня 2024 року, що виданий Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Крім того, у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, а зупинення реалізації арештованого майна у межах виконання виконавчого листа №214/6932/22 призведе до зупинення виконання судового рішення у вказаній справі та порушить права та інтереси осіб, на корсить яких було винесене рішення у цій справі.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок щодо відсутності правових підстав для забезпечення вказаного позову, шляхом зупинення реалізації арештованого майна, в рамках виконавчого провадження №74897629, оскільки це може призвести до порушення прав інших осіб, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не приймаються.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального та без порушення норм процесуального законодавства, яке призвело до постановлення помилкової ухвалу, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Козаренко Софія Вікторівна, - залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 08 квітня 2025 року.
Головуючий:
Судді: