Провадження № 11-сс/803/624/25 Справа № 202/1657/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2025 року про обрання запобіжного заходу щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має середню освіту, є фізичною особою-підприємцем, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2025 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 травня 2025 року без визначенням розміру застави.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Зазначає, що є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 , усвідомлюючи про невідворотність настання покарання за злочин, у вчиненні якого він підозрюється, дійсно може переховуватись від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Вказує, що підозрюваний ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на теперішній час органом досудового розслідування злочинну діяльність підозрюваного викрито не в повній мірі, здійснюється збір доказів. ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, з метою зміни ними показів на його користь та уникнення тим самим кримінальної відповідальності.
Також зазначає, що враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу підозрюваного та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, що підтверджується тим, що підозрюваний отримував дохід від своєї протиправної діяльності, яка має систематичний характер, та дає підстави вважати про наявність таких ризиків.
Також вказує, що враховано дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, однак на даний час підозрюється у скоєнні особливо тяжких злочинів у сфері обігу психотропних речовин та проти громадської безпеки, вчинених з корисливих мотивів, в групі з іншими особами, як за ознак ретельного планування, так і з розподіленням відповідних ролей, а також роль підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину.
Посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_7 є фізичною особою-підприємцем, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має подяки за участь у громадському житті свого міста, в той же час, зазначені обставини, які існували і на момент скоєння інкримінованого підозрюваному злочину, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці, не можуть бути достатньою підставою для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Зазначає, що із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, доведеними є існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків та не вбачається підстав для задоволення клопотання підозрюваного та його захисника про застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю або визначення розміру застави.
Вказує, що що враховуючи те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 307 КК України, недоцільним є визначати йому розмір застави.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що підозра ОСОБА_7 є необґрунтованою, не підтверджується жодним доказом.
Зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не знаходять свого підтвердження, є необґрунтованими, не підтвердженими жодними доказами.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Висновки слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає частково правильними.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для обрання запобіжного заходу, колегія суддів зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", зазначено термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" від 28 жовтня 1994 року, "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року).
Слідчий суддя розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановив обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.
На підставі долучених до клопотання слідчого доказів суд апеляційної інстанції доходить висновку про ймовірну причетність ОСОБА_7 до вказаних подій, його роль у злочинах, участь та його значення у цих подіях потребує перевірки та розслідування в ході подальшого досудового розслідування для забезпечення якого необхідно застосувати запобіжний захід.
Апеляційний суд зазначає, що на даному етапі досудового розслідування суд зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї певного виду запобіжного заходу.
Апеляційний суд вважає, що додані до клопотання слідчого матеріали на даному етапі досудового розслідування можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа про, яку йдеться могла вчинити злочини, тому підозра стосовно ОСОБА_7 , на даній стадії провадження є обґрунтованою.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є також обґрунтованими.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі “Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує
Апеляційний суд вважає, що підозрюваний ОСОБА_7 , зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, характеризуючі данні про його особу, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відбування покарання у вигляді позбавлення волі, незаконно впливати на інших підозрюваних чи свідків, а також продовжити свою протиправну діяльність
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про те, що відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами.
В свою чергу, не є слушними висновки слідчого судді про те, що до ОСОБА_7 недоцільним є визначати розмір застави.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 307 КК України.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
В свою чергу визначення розміру застави є правом суду а не обов'язком.
Як вбачається з матеріалів провадження, підозрюваний ОСОБА_7 є фізичною особою-підприємцем, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має подяки за участь у громадському житті свого міста.
Із урахуванням обставин у справі, особи підозрюваного, його матеріального становища, виходячи з вимог частини п'ятої ст. 182 КПК України апеляційний суд вважає, що підозрюваному слід визначити заставу в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Межі розміру застави залежать, зокрема, від ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа підозрюється. При чому у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у таких межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, що перевищує встановлені в законі граничні розміри.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава - це один із запобіжних заходів, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
У випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застава є альтернативним запобіжним заходом, що має відповідати двом умовам: 1) розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та 2) не може бути завідомо непомірним для нього.
Тобто застава не є каральним інструментом. Водночас, її надмірний розмір може перетворити заставу на безальтернативне ув'язнення особи. Саме тому законодавцем заборонено визначати підозрюваному, обвинуваченому завідомо непомірний розмір застави.
За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, а також покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 травня 2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 суму застави в розмірів 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 757 000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) грн., яку підозрюваний, або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду(отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA098201720355219002001086699 в ГУДКС України в м. Київ, та надати документи, що підтверджує, слідчому, прокурору.
У разі сплати суми застави вважати, що до ОСОБА_7 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави і звільнити його з під варти та покласти такі обов'язки:
1) прибувати до суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками чи іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4