Провадження № 11-сс/803/631/25 Справа № 202/1657/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
підозрюваної ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2025 року про обрання запобіжного заходу щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2025 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 травня 2025 року з визначенням застави у розмірі 605 600 грн.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що надані стороною обвинувачення докази пов'язують підозрювану з інкримінованим діянням та виправдовують подальше розслідування цього кримінального провадження.
Зазначає, що стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_7 , якій інкриміновано вчинення особливо тяжких злочинів, може переховуватись від слідчого, прокурора, суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому що вона не працює і може виїхати за межі України.
Вказує, що ОСОБА_7 , якій інкримінується ч. 3 ст. 307 КК України, при тому, що досудове розслідування не завершено, може знищити, сховати речові докази по справі, або здійснити незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою зміни ними показів на свою користь та уникнення тим самим кримінальної відповідальності, адже їй відомі анкетні дані свідків у цьому кримінальному провадженні та до вчинення кримінального правопорушення вона підтримувала з ними стосунки.
Також зазначає, що враховуючи, що підозрювана раніше не судима, має постійне місце проживання, їй інкримінується лише один епізод по ч. 3 ст. 307 КК України, наявність ризику продовжити вчиняти кримінальне правопорушення є лише припущенням прокурора та слідчого, яке нічим не підтверджене.
Також вказує, що на цій стадії досудового розслідування до підозрюваної слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованих їй злочинів та наявність доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилається на те, що враховуючи особу підозрюваної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, до неї можливо визначити заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що заявлені в клопотанні ризики є обґрунтованими, а тому є вагомі підстави вважати, що застосування тримання під вартою, без визначення розміру застави зможе запобігти наведеним ризикам.
Зазначає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеними, а тому є вагомі підстави вважати, що тільки застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави зможе запобігти наведеним ризикам.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Підозрювана ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З апеляційної скарги вбачається, що прокурором не оскаржується вид застосованого запобіжного заходу, строк його застосування та встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Суть апеляційної скарги зводиться лише до вирішення питання в частині визначення розміру застави, а тому апеляційний суд розглядає справу лише в цій частині.
Відповідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчим суддею належним чином досліджено клопотання слідчого та матеріали провадження, встановлена наявність передбачених законом обставин, які пов'язують можливість застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявність обґрунтованої підозри, існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і прийнято обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням застави.
Переглядаючи законність прийнятого рішення в межах доводів поданої апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що визначений розмір застави в повній мірі узгоджується з положеннями ст. 182 та ч. 3, ч. 4 ст. 183 КПК України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
В свою чергу визначення розміру застави є правом суду а не обов'язком.
Як вбачається з оскарженої ухвали, слідчий суддя під час її постановлення врахував те, що підозрювана, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання.
Із урахуванням обставин у справі, особи підозрюваної, її матеріального становища, виходячи з вимог частини п'ятої ст. 182 КПК України слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваній слід визначити заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Межі розміру застави залежать, зокрема, від ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа підозрюється. При чому у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у таких межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, що перевищує встановлені в законі граничні розміри.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Отже, обираючи ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя прийшов до вірно висновку щодо застосування до останньої альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава - це один із запобіжних заходів, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
У випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застава є альтернативним запобіжним заходом, що має відповідати двом умовам: 1) розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та 2) не може бути завідомо непомірним для нього.
Тобто застава не є каральним інструментом. Водночас, її надмірний розмір може перетворити заставу на безальтернативне ув'язнення особи. Саме тому законодавцем заборонено визначати підозрюваному, обвинуваченому завідомо непомірний розмір застави.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, визначаючи розмір застави взяв до уваги обставини, встановлені ст. ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182, 183 КПК України, позицію Європейського суду з прав людини та обґрунтовано визначив заставу в розмірі - 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів та є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого суді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4