справа № 631/1325/24
провадження № 3/631/41/25
07 квітня 2025 року селище Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко Світлана Василівна, розглянувши в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України
(ID паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , виданий 19.04.2023 органом 6331),
реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 ,
який працює водієм у ФОП ОСОБА_2 ,
має на утриманні трьох неповнолітніх дітей,
зареєстрований та проживає за адресом:
АДРЕСА_1 ;
за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшов матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що зареєстрований за вхідним № 6171/24-вх, внесений до автоматизованої системи документообігу суду та переданий судді, обраному шляхом автоматизованого розподілу, для розгляду по суті.
Правопорушник ОСОБА_1 до судді з'явився, свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не визнав. Зазначив, що у стані алкогольного сп'яніння не перебував. На підтвердження своєї позиції надав медичні документи.
Натомість ретельно та безпосередньо дослідивши протокол із доданими до нього письмовими доказами щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного проступку, передбаченого частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення (серії ААД № 838281 від 08.08.2024 року), а також інші матеріали справи про адміністративне правопорушення складені без дотримання вимог, передбачених приписами статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення (серії ААД № 838281), складеного 08.08.2024 року інспектором СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 в Харківській області Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Токар Т. С., 08.08.2024 року о 19 годині 08 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «BMW 318i», державний номерний знак НОМЕР_3 , по вулиці Сонячній поблизу будинку№ 28 села Круглянка Харківського району Харківської області, з ознаками алкогольного сп'яніння, мав різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, поведінку, що не відповідає обстановці. Після зупинки транспортного засобу відкрив пляшку пива та почав випивати, хоча був попереджений про настання адміністративної відповідальності з приводу заборони вживання алкогольних напоїв до проведення процедури огляду водія на встановлення стану алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився о 19 годині 38 хвилин, а також від проходження такого огляду в медичному закладі о 19 годині 39 хвилин, що зафіксовано на портативний відео реєстратор поліції TECSAR - 6, TECSAR - 7, чим порушив вимоги пунктів 2.5, 2.10 «є» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями), за що передбачена адміністративна відповідальність частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Процедура оформлення уповноваженими особами протоколів про адміністративне правопорушення визначена Кодексом України про адміністративні правопорушення, а особами, які є працівниками відповідних органів Національної поліції України - ще й Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ № 1376 від 06.11.2015 року (із змінами та доповненнями), а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ № 1452/735 від 09.11.2015 року.
При цьому зазначений наказ прийнятий, як чітко обумовлено його преамбулою, саме з метою дотримання законності при здійсненні провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також приведення нормативно-правових актів у відповідність до законодавства, яке регулює діяльність Національної поліції.
Отже, частина 1 та 2 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення обумовлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності, що, у разі його оформлення, робиться не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (стаття 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Аналогічні за своїм змістом норми щодо порядку складення уповноваженою особою протоколу про адміністративне правопорушення, містяться й в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
Зокрема, пункти 5 - 8 розділу ІІ цієї Інструкції обумовлюють, що протокол про адміністративне правопорушення складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом згідно з технічним описом бланка протоколу про адміністративне правопорушення, на якому проставлено відповідні серію та номер. Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 15 розділу ІІ Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Проте наведений підзаконний нормативно-правовий акт, який є обов'язковим для виконання під час оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, Інспектором СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 в Харківській області Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Токар Т. С. в повній мірі не урахований й складений нею протокол про адміністративні правопорушення (серії ААД № 838281) разом із доданими до нього матеріалами містить неточності та інші процесуальні недоліки.
Так, ретельно вивчаючи протокол та додані до нього документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення, встановлено, що:
- матеріали справи не містять фактичних даних щодо підстав зупинки транспортного засобу, які задокументовані у процесуальний спосіб (з рапорту інспектора Токар Т. С. убачається, що цьому слугували явні ознаки ДТП);
- а також в матеріалах справах відсутні докази притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення проступку, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що убачається з даних вищевказаного рапорту інспектора.
Відтак, зазначені недоліки унеможливлюють розгляд адміністративного протоколу по суті, оскільки, їх відсутність в матеріалах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення проступку, передбаченого частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перешкоджає можливості зробити законний та обґрунтований висновок про дотримання процедури документування вчинення правопорушником інкримінованого йому проступку.
Вказане є актуальним з огляду на зміст диспозиції норми права, що закидається особі, відносно якої складено протокол, у провину, оскільки за вчинення проступку, передбаченого частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, особа притягається, у разі:
- вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);
- або вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Відповідно до приписів статті 19 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, державні органи наділені лише тими повноваженнями і компетенцією, які визначені законом і не можуть на свій розсуд привласнювати повноваження інших державних органів.
Згідно змісту статті 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Із приписів абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що саме до повноважень органів внутрішніх справ (Національної поліції) належить складення протоколів про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Нормою права, яка міститься у статті 1 зазначеного кодифікованого акту, передбачено, що його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
При цьому, частини 1 і 2 статті 7 цього кодифікованого закону України регламентують, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Для забезпечення однакового і правильного застосування судами загальної юрисдикції положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм закону в судовій практиці та запобігання помилкам при розгляді справ про адміністративні правопорушення, суди вищих інстанцій неодноразово звертали увагу суддів першої інстанції на те, що при розгляді справ цієї категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, підписаної Високими Договірними Сторонами й ратифікованої Україною 17.07.1997 року, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з приписами частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями), суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.
Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Аналізуючи у цьому аспекті діюче законодавство щодо проступку, передбаченого частино 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя переконується, що положення чинного законодавства України з цього приводу повністю відповідають вимогам «якості закону» в розумінні Європейського суду з прав людини, а тому підлягають застосуванню.
Приходячи до такого висновку суддя враховує приписи статей 68 та 57 Конституції України, як норм прямої дії, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України . Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Отже, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Правила дорожнього руху України, Закон України «Про Національну поліцію» та Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції були доведені до відома громадян України шляхом публікації в офіціальних джерелах масової інформації, а також на офіційному веб-порталі Верховної Ради України - веб-сайті «Законодавство України».
З'ясовуючи обставини, передбачені статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя враховує, що стаття 9 цього кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визначає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Одночасно із цим, статті 10 та 11 цього ж кодифікованого закону роз'яснюють, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, а вчиненим з необережності - коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Отже, вирішуючи питання чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить її діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення, чи належить вона до суб'єктів цього правопорушення та чи є особа винною у його вчиненні, суддя не в змозі прийди до однозначних висновків внаслідок допущених повноважною особою Національної поліції наведених вище недоліків, які є змістовно та суто процесуальними.
А тому без встановлення цих обставин суддя не може розглянути питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Слід зауважити, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, неправомірних дій, та фіксує закінчення діяльності компетентних осіб щодо збирання, оцінки та перевірки доказів. Тобто протокол є, начебто й скоріше за все, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, звинувачувальним документом, якому завжди передує момент виявлення відповідного проступку.
Крім того, уповноваженому на складення протоколу про адміністративне правопорушення суб'єкту також слід пам'ятати про приписи частини 2 статті 254 вказаного кодексу, які мовлять про те, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також, норма права, яка передбачена статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, констатує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, необхідно зазначити, що усі докази, які повноважна особа Національної поліції долучає до протоколу про адміністративне правопорушення, слід засвідчувати з урахуванням приписів ДСТУ 4163-2020 (Вимоги до оформлювання документів), прийнятого й затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» № 144 від 01.07.2020 року, який, як вказано у пункті 1.1 цього документа, поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.
Так, пункт 5.26 цього нормативно-правового документу зазначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, а також дати засвідчення копії.
Аналогічне за своїм змістом правило міститься й у пункті 8 глави 10 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 року (із змінами та доповненнями), які з огляду на зміст пункту 1 розділу І «Загальні положення» встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності , та є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.
Також, вказаний пункт 8 глави 10 розділу ІІ цих Правил визначає, що копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».
Отже, виявлені суддею порушення є процесуальними, мають важливе значення і перешкоджають розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі у зв'язку із тим, що протокол, складений із порушенням процесуального закону, не може бути предметом розгляду й підлягає поверненню особі, яка його склала.
Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, ураховуючи, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів по справі та беручи до уваги, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а не на суд, вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення (серії ААД № 838281), складений інспектором СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 в Харківській області Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Токар Т. С. та додані до нього документи, слід повернути повноважній особі, яка їх склала, для належного оформлення.
Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебувала на розгляді судді належного та повноважного суду.
На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, підписаної Високими Договірними Сторонами й ратифікованої Україною 17.07.1997 року; статтями 19, 57, 68, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»; Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства Внутрішніх Справ № 1376 від 06.11.2015 року (із змінами та доповненнями); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства Внутрішніх Справ № 1452/735 від 09.11.2015 року; ДСТУ 4163-2020 (Вимоги до оформлювання документів), прийнятого й затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» № 144 від 01.07.2020 року; Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 року (із змінами та доповненнями), а також статтями 1, 7, 9 - 11, частиною 4 статті 130, статтями 245, 246, 247, 249 - 252, частинами 1 і 2 статті 254, частиною 1 статті 255, статтею 256, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 278, 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями), -
Протокол про адміністративне правопорушення (серії ААД № 838281), складений 08.08.2024 року інспектором СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 в Харківській області Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Токар Т. С. відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення проступку, передбаченого частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також додані до нього документи, повернути особі, яка його склала, а саме: інспектору СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 в Харківській області Головного управління Національної поліції в Харківській області старшому лейтенанту поліції Токар Тетяні Сергіївні,- для належного оформлення.
Постанова оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанову прийнято, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко