Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про закриття провадження у справі
08.04.2025 справа № 520/28661/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
1. визнати дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо затримання 8 серпня 2024р. ОСОБА_1 протиправними;
2. визнати дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо насильницького утримання ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_2 8-9 серпня 2024р. (позбавлення волі) протиправними;
3. визнати дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо насильницького примушування ОСОБА_1 , отримати направлення про проходження військово-лікарської комісії та проходити військово-лікарську комісію 8 серпня 2024р. та 9 серпня 2024р., протиправними;
4. визнати дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо насильницького примушування ОСОБА_1 9 серпня 2024р, отримати повістку про зобов'язання з'явитися 23 серпня 2024р. до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2025 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 по справі № 520/28661/24 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.02.2025 справа розподілена до провадження судді Марини Лук'яненко.
Так, у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2025, зокрема, зазначено наступне: "судом першої інстанції не проаналізовано позовні вимоги щодо визнання дій службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо насильницького утримання ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_2 8-9 серпня 2024р. (позбавлення волі) протиправними; визнання дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо насильницького примушування ОСОБА_1 , отримати направлення про проходження військово-лікарської комісії та проходити військово-лікарську комісію 8 серпня 2024р. та 9 серпня 2024р., протиправними; визнання дій службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо насильницького примушування ОСОБА_1 9 серпня 2024р, отримати повістку про зобов'язання з'явитися 23 серпня 2024р. до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позов складається з викладення позивачем обставин, на його думку, незаконного затримання, насильницького утримання, насильницького примушування отримати направлення на проходження ВЛК та повістки службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 , що, на думку позивача, містить склад злочину передбачений ст. 146 КК України - незаконне позбавлення волі або викрадення людини та ст. 146-1 КК України - насильницьке зникнення, як наслідок, не надав оцінку, чи підлягає зазначений позов розгляду в порядку адміністративного судочинства та дійшов передчасного висновку про те, що позивачем порушені правила об'єднання позовних вимог".
Враховуючи вказані висновки Другого апеляційного адміністративного суду, ухвалою суду від 19.02.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без виклику учасників справи.
Вирішуючи дану справу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо затримання 8 серпня 2024 року, насильницького утримання (позбавлення волі) 8-9 серпня 2024 року; щодо насильницького примушування отримати направлення про проходження військово-лікарської комісії та проходити військово-лікарську комісію 8 серпня 2024 року та 9 серпня 2024 року; щодо насильницького примушування 9 серпня 2024р, отримати повістку про зобов'язання з'явитися 23 серпня 2024р. до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявлені позовні вимоги позивач аргументує незаконним його затриманням, приводом посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та утримуванням, а також насильницьким примушуванням отримати направлення про проходження військово-лікарської комісії, що, на думку позивача, свідчить про вчинення кримінальне правопорушення (злочин) передбаченого ст. 146 КК України - незаконне позбавлення волі або викрадення людини та ст. 146-1 КК України - насильницьке зникнення, з урахуванням чого, позивач звернувся за захистом своїх прав з адміністративним позовом.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Визначення поняття «адміністративна справа» наведено у пункті 1 частини першої статті 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пункт другий частини першої статті 4 КАС України містить положення, згідно з якими публічно-правовий спір - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 2 ст. 19 КАС України встановлено вичерпний перелік справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених п. 9, 10 ч. 1 цієї статті.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При цьому суд зазначає, що до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, сформованим, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 10 березня 2021 року у справі № 9901/399/20.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Зокрема, відповідно до ч.ч. 2, 3, 7, 9 ст. 1 вказаного Закону:
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
В даному випадку позивач відноситься до категорії - військовозобов'язаний, а виконання ним військового обов'язку має забезпечувати відповідач.
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану, який діє до теперішнього часу.
Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено про проведення загальної мобілізації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п. 15 якого керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та ІНФОРМАЦІЯ_4 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних, зокрема: організовують проведення уповноваженими представниками районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі); здійснюють оповіщення резервістів та військовозобов'язаних у складі груп оповіщення, до складу яких залучаються представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій, представники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і поліцейські; звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; вживають заходів разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку; здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Водночас, відповідно до частини першої статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Згідно зі статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Відповідно до ст. 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право: бути повідомленим про свої права та обов'язки, передбачені цим Кодексом; оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом; на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом; одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом.
Під час досудового розслідування потерпілий має право: на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим; отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.
У спірних правовідносинах, позов складається з викладення позивачем обставин, на його думку, незаконного затримання, насильницького утримання, насильницького примушування отримати направлення на проходження ВЛК та повістки службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 , що, на думку позивача, містить склад злочину передбачений ст. 146 КК України - незаконне позбавлення волі або викрадення людини та ст. 146-1 КК України - насильницьке зникнення.
Отже, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах позивач не має публічних прав та публічних інтересів, захист яких повинен відбуватись у порядку адміністративного судочинства.
Суд доходить до переконання про те, що у відносинах між Державою в особі компетентних суб'єктів права системи Міністерства оборони України та громадянином України з приводу виконання останнім почесного військового обов'язку із захисту Батьківщини діяння громадянина із приводу невиконання військового обов'язку в частині військового обліку утворює склад або адміністративного правопорушення, або кримінального правопорушення, а тому захист прав та інтересів такого громадянина повинен здійснюватись або у межах справи про адміністративне правопорушення, або у межах кримінального провадження, або у межах справи про скасування адміністративного стягнення.
У даному випадку, як зазначено у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2025, колегія суддів не погодилася з висновками суду першої інстанції щодо підсудності даної справи місцевим загальним судам як адміністративним судам, оскільки щодо позивача не було складено протокол про адміністративне правопорушення і не було виписано постанову про адміністративне правопорушення, з урахуванням чого висновок суду першої інстанції про необхідність розгляду частини позовних вимог з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності місцевими загальними судам як адміністративним судам є помилковими.
Також, у спірних правовідносинах відсутній склад публічно-правового спору, котрий підлягає вирішенню окружним адміністративним судом, оскільки працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснюють не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким має надаватися, зокрема, у межах кримінального провадження.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, який стосується оскарження дій відповідача щодо затримання та доставлення його до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не дозволить ефективно захистити та відновити його права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Положеннями ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
З огляду на зміст правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі, та заявлених позовних вимог, оскарження дій службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не пов'язані зі сферою управлінської діяльності, має відбуватися в рамках відповідного кримінального провадження, що виключає можливість розгляду поданого позивачем позову в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 238, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Закрити провадження у справі № 520/28661/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями)
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Марина Лук'яненко