Справа № 953/8630/24
н/п 2/953/1405/25
08 квітня 2025 року
Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Соломонової К.О.
учасники справи у судове засідання не з'явились
розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Представник Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - Товариство) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 601/7621578-СК в розмірі 34 806,27 грн, з яких 18 071,88 грн - тіло кредиту, 16 177,28 грн - відсотки; за кредитним договором № 20298-08/2021 в розмірі 4 160 грн, з яких 2 000 - основна сума боргу, 2 160 грн - відсотки; за кредитним договором № 3474608236/732859 у розмірі 12 000 грн, з яких 3 000 грн - основна сума боргу, 9 000 грн - відсотки. Всього стягнути заборгованість у загальному розмірі 50 966,27 грн. Також просив стягнути судові витрати і здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач отримав права вимоги відповідно до договорів факторингу за кредитними договорами № 601/7621578-СК, № 20298-08/2021, №3474608236/732859, зобов'язання за якими відповідач належним чином не виконував, через що у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а згодом перед позивачем.
26.02.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого просив відзив на позовну заяву залишити без задоволення; стягнути з відповідача судові витрати; позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідь на відзив мотивована таким:
- відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" кредитні договори вважаються підписаними електронним підписом відповідача і відповідно вважаються укладеними. відповідач погодився з усіма умовами останніх. Відповідач не вчиняв жодних дій щодо розірвання кредитних договорів або визнання їх не дійсними;
- позивач не володіє оригіналами первинних документів, у тому числі які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею;
- позивач звертався до первісних кредиторів щодо отримання документів які б підтверджували факт перерахунку грошових коштів відповідачу, однак останні відповіді не надали;
- відповідач не визнає і водночас не заперечує факт отримання грошових коштів за кредитними договорами;
- відповідач, як власник карткового рахунку може самостійно отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів;
- заборгованість відповідача нарахована відповідно до умов кредитних договорів;
- жодна вимога про стягнення заборгованості не містить вимоги про стягнення неустойки;
- доказом переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов'язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються;
- посилаючись на ст. 95 ЦПК України зазначає, що якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього;
- щодо стягнення витрат на правову допомогу зазначив, що вартість правничої допомогу в сумі 6 500 грн з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірним, вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності її вартості;
- саме наявність документально підтверджених витратна правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат, відсутність такого підтвердження є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.
Виклад позиції відповідача
19.02.2025 представниця відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 грн.
Відзив мотивований таким:
- відповідач є військовослужбовцем і відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" звільнений від сплати штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань та процентів за користування кредитом;
- позивачем не надано доказів на підтвердження факту перерахування коштів за кредитними договорами, у тому числі виписок по картковим рахункам;
- розрахунок позивача не є доказом наявності у відповідача заборгованості, а також надані розрахунки не містять підписів первісних кредиторів;
- з наданих розрахунків не вбачається можливим встановити яким чином нараховувалася заборгованість;
- не надано доказів, які б підтверджували, що саме відповідач підписував електронним підписом кредитні договори;
- не правильно нараховані відсотки за користування кредитом;
- нараховані відсотки є несправедливими відповідно до ст. 11, 18 Закону України "Про споживче кредитування";
- у наданих позивачем витягах з реєстру боржників до договорів факторингу не містять підписів та печаток первісних кредиторів;
- відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 грн.
Процесуальні дії у справі
Київський районний суд м. Харкова заочним рішенням від 05.12.2024 позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства суму заборгованості: за кредитним договором № 601/7621578-СК в розмірі 34 806,27 грн; за кредитним договором № 20298-08/2021 в розмірі 4 160 грн; за кредитним договором № 3474608236/732859 в розмірі 12 000 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн.
Суд ухвалою від 06.02.2025 заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.12.2024 у справі № 953/8630/24 скасував. Цивільну справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи призначив на 06.03.2025.
19.02.2025 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 грн.
26.02.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого просив відзив на позовну заяву залишити без задоволення; стягнути з відповідача судові витрати; позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання 06.03.2025 учасники справи не з'явилися, у зв'язку з чим судове засідання було відкладено на 08.04.2025.
Учасники справи у судове засідання 08.04.2025 не з'явились. Позивач у відповіді на відзив, а відповідач у відзиві на позов просили розгляд справи проводити за відсутності представників сторін.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, сторони подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом
Акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі - Банк) та ОСОБА_1 уклали договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 601/7621578-СК від 23.01.2020 (далі - договір № 002/11391153-SP), на підставі заяви ОСОБА_1 про приєднання до Публічної пропозиції АТ "Таскомбанк" на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 601/7621578-СК (а.с.10), відповідно до якого ОСОБА_1 акцептував публічну пропозицію на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщене на сайті https://taskombank.ua) і беззастережно приєднався до умов договору. Погодився, що заява-договір, а також Тарифи Банку є невід'ємною частиною договору.
28.02.2024 Банк та Товариство уклали договір факторингу № НІ/11/16-Ф, відповідно до якого Товариство зобов'язується передати фінансування, а Банк зобов'язується відступити Товариству права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги (а.с. 12 - 13).
Згідно з витягом з реєстру прав вимоги до договору факторингу № НІ/11/16-Ф від 28.02.2024 Банк передав Товариству право грошової вимоги за кредитним договором № 601/7621578-СК від 23.01.2020, за яким боржником є ОСОБА_1 (загальна заборгованість по тілу кредиту 18 071,88 грн; загальна сума заборгованості по відсоткам 16 177,28 грн; загальна сума боргу 34 806,27 грн) (а.с. 15).
Відповідно до наданого Товариством розрахунку за договором № 601/7621578-СК від 23.01.2020 заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.07.2024 становить 34 806,27 грн, з яких: 18 071,88 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 734,39 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 11).
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвеструм" (далі - ТОВ "ФК "Інвеструм") та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 20298-08/2021 від 31.08.2021 (далі - договір № 20298-08/2021), відповідно до якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 2 000 грн. Кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису 6712 (а.с. 20, 21).
Відповідно до п. 1.2. - 1.6. договору № 20298-08/2021 кредит надається строком на 30 днів, тобто до 29.09.2021. Строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України "Про електронну комерцію". За користування кредитом клієнт сплачує товариству 328,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0.90% (процентів) на добу. Для клієнта, якому товариство вперше надає кредит, діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,9 % на добу за умови повного повернення кредиту протягом 30 днів з моменту надання кредиту. З метою поглиблення довіри до товариства клієнту може бути запропонований індивідуальний промокод для зниження стандартної процентної ставки, яка становить 2,5 % на добу. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
21.09.2022 ТОВ "ФК "Інвеструм" та Товариство уклали договір факторингу № 21092022, відповідно до якого Товариство зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження ТОВ "ФК "Інвеструм" за плату, а ТОВ "ФК "Інвеструм" відступити Товариства права грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошового зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ "ФК "Інвеструм" (а.с. 24, 25).
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 21092022 від 21.09.2022 ТОВ "ФК "Інвеструм" передало Товариству право грошової вимоги за кредитним договором №20298-08/2021, за яким боржником є ОСОБА_1 (загальна заборгованість за основною сумою боргу 2 000 грн; сума заборгованості по відсоткам 2 160 грн; загальна сума боргу 4 160 грн) (а.с. 27).
Відповідно до наданого Товариством розрахунку за договором № 20298-08/2021 від 31.08.2021 заборгованість ОСОБА_1 станом на 21.09.2022 становить 4 160 грн, з яких: 2 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 160 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 28).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Європейська кредитна група" (далі - ТОВ "Кредитна установа Європейська кредитна група") та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 3474608236/732859 від 21.09.2021 (далі - договір № 3474608236/732859), відповідно до якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 3 000 грн. Кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), номер паролю - R16478 (а.с. 33).
Відповідно до п. 1.2. - 1.4., 1.6. - 1.7. договору № 3474608236/732859 кредит надається строком на 30 днів, тобто до 20.10.2021. Строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України "Про електронну комерцію". За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Стандартна процентна ставка для продукту "Миттєва позика" становить 2,5 % на добу, для продукту "Дрібні покупки" - 3,5 % на добу. Товариство надає кредит шляхом його переказу на рахунок клієнта протягом 3-х календарних днів з дня укладення договору. Сума коштів вважається наданою в день здійснення банківського переказу Товариством, від цього дня починається відлік перебігу строку оплати.
19.04.2022 ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група" та Товариство уклали договір факторингу № 19042022-Є, відповідно до якого Товариство зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група" за плату, а ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група" відступити Товариству права грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошового зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група" (а.с. 36 - 38).
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 19042022-Є від 19.04.2022 ТОВ "Кредитна установа "Європейська кредитна група" передало Товариству право грошової вимоги за кредитним договором № 3474608236/732859, за яким боржником є ОСОБА_1 (загальна заборгованість за основною сумою боргу 3 000 грн; сума заборгованості по відсоткам 9 000 грн; загальна сума боргу 12 000 грн) (а.с.40).
Відповідно до наданого Товариством розрахунку за договором № 3474608236/732859 від 21.09.2021 заборгованість ОСОБА_1 станом на 21.09.2021 становить 12 000 грн, з яких: 3 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 000 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 41).
Згідно з довідкою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 02.04.2024 №2870 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі ІНФОРМАЦІЯ_1 з 24.11.2022 по теперішній час (а.с. 120)
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Щодо укладення кредитних договорів
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Верховний Суд у постанові від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 сформував висновок, що не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням: електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 підписав договори № 20298-08/2021 та № 3474608236/732859 електронним підписом - одноразовими ідентифікаторами 6712 та R16478 відповідно, що відповідає положенням статей 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", статей 207, 626, 639 ЦК України. Заяву-договір № 601/7621578-СК підписав власноручно, що відповідає правилам, передбаченим статтями 207, 626, 638, 639 ЦК України. Такими діями відповідач підтвердив свою згоду на укладення договорів і погодився з усіма їх умовами, що підтверджує факт досягнення сторонами згоди щодо істотних умов правочинів, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.
Указані правочини (договори № 20298-08/2021 та № 3474608236/732859) містять ідентифікаційні дані відповідача - ОСОБА_1 , зокрема, ІПН: НОМЕР_1 ; паспорт: НОМЕР_2 , МВМ Київського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, 11.04.2011, а також контактні дані, що підтверджує факт надання відповідачем даних щодо себе. А тому доводи відповідача щодо неукладення правочинів, за якими заявлено вимоги у цій справі, визнаються необґрунтованими. У цій частині приймаються доводи позивача.
Щодо надання кредиту за кредитними договорами
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на відсутність доказів виконання первісними кредиторами зобов'язань з надання коштів у користування (відсутні докази про надання кредиту відповідачу).
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).
Верховний Суд у постанові від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц зробив висновок, що заборгованість за кредитом має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (аналогічний висновок, викладений в постанові Верховний Суд від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц).
Водночас позивач, звертаючись з позовом у цій справі та після подання відповідачем відзиву на позов (в якому відповідач зазначав про відсутність доказів надання коштів) не надав жодних первинних документів (платіжної інструкції, квитанції про перерахування коштів, довідки, виписок по рахунку тощо) на підтвердження факту виконання зобов'язання з надання коштів в користування первісними кредиторами відповідно до положень статті 1054 ЦК України та умов договорів. Розрахунок заборгованості не є таким документом, оскільки такий є внутрішнім технічним документом, який обґрунтовує розмір заборгованості, а не підтверджує факт надання коштів.
При цьому суд вважає безпідставними посиланням, що відповідач не визнає і водночас не заперечує факт отримання грошових коштів за кредитними договорами з огляду на те, що саме позивач у цій категорій справ має довести факт надання боржнику коштів у користування (кредит), що відповідає усталеній практиці Верховного Суду договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).Така обставина не може вважатися доведеною, допоки відповідач її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Щодо пояснень позивач про відсутність у нього первинних документів на підтвердження заборгованості, оскільки такі є банківською таємницею і те, що він звертався до первісних кредиторів, які не надала відповідної інформації, то суд зазначає таке.
У цивільному судочинстві діє принцип змагальності, який передбачений статтею 12 ЦПК, який відображено також у частині першій статті 81 ЦПК України, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України
Велика Палата Верховного Суду у п. 81 постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц сформувала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 2.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
Сумніви та припущення мають тлумачитися на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, як захист прав споживача, правові відносини останнього з банком фактично не є рівними (постанова Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22)
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, не надав суду первісних документів на підтвердження факту надання відповідачу коштів у користування, не повідомив суд про неможливість надання таких доказів з тих чи інших причин (банківська таємниця, ненадання таких документів на запит тощо) і не заявив клопотання про витребування відповідних доказів на підставі статті 84 ЦПК України. Позивач не вчинив відповідних дій і після подання відповідачем відзиву на позов, в якому останній мотивував заперечення, зокрема, відсутністю доказів перерахування йому коштів за договорами.
При цьому суд, згідно з положеннями процесуального законодавства (статті 13, 84 ЦПК України) не може з власної ініціативи витребовувати докази, оскільки таке буде порушенням принципів змагальності та диспозитивності.
Отже, посилання позивача щодо обставини надання відповідачу кредитів не може вважатися доведеною, допоки відповідач її не спростував (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18). До того ж, сумніви та припущення у цій категорії справ мають тлумачитись на користь відповідача (споживача), який є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах (постанова Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22). А тому посилання позивача щодо підтвердження факту надання коштів у користування визнаються необґрунтованими, оскільки не підтверджуються належними та достатніми доказами. Розрахунок заборгованості, як зазначено вище, не ж таким доказом. Відповідно у вказаній частині приймаються доводи відповідача.
За таких обставин, суд, враховуючи відсутність доказів перерахування первісними кредиторами та отримання боржником кредитних коштів, тобто відсутність доказів виконання зобов'язання первісними кредиторами, передбаченими статтею 1054 ЦК України та положеннями договорів, вважає, що позовні вимоги не підлягає задоволенню, у зв'язку з недоведеністю.
З урахуванням викладеного інші доводити відповідача та позивача, щодо відступлення прав вимоги, правильності нарахування процентів та ін., суд не розглядає.
Висновки за результатами розгляду заяви
Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.
Судові витрати
Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 3 028 грн залишає за позивачем.
Відповідач в поданому 19.02.2025 відзиві просить стягнути з позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6 500 грн.
Позивач в поданій 26.02.2025 відповіді на відзив просив відмовити у задоволенні вимог про відшкодування витрат, мотивуючи це тим, що вартість правничої допомогу в сумі 6 500 грн з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірним, вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності її вартості; відсутність документально підтверджених витратна правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відмови.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до відзиву на позовну заяву додав (в копіях):
- договір про надання професійної правничої допомоги № б/н/25 від 16.01.2025, укладений між АО "Калінін і Партнери" та ОСОБА_1 (а.с. 157 - 158);
- додаток № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № б/н/25 від 16.01.2025, в якому визначена сума гонорару у розмірі 6 500 грн (а.с.159);
- додаток № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги № б/н/25 від 16.01.2025 (акт виконаних робіт (наданих послуг) від 18.02.2025, з якого вбачається, який вид послуг був наданий адвокатом та вказана вартість за кожну послугу та витрачений час, загальна вартість 6 500 грн;
- платіжна інструкція №@2PL629538 про перерахунок ОСОБА_1 АБ "Калінін і Партнери" суми у розмірі 3 250 грн; призначення платежу: договір № б/н/25 від 16.01.2025.
Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п'ятої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Суд враховує, наявність заперечень позивача щодо витрат на правову допомогу, ураховує, що заява про перегляд заочного рішення та відзив на позовну заяву, за які відповідач просить стягнути 5 000 грн (відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) мають ідентичний зміст, а тому розмір вказаної суми підлягає зменшенню до 2 500 грн.
Отже, враховуючи дані, конкретні обставини справи, заперечення позивача щодо розміру витрат на правову допомогу, наявні підстави для часткового зменшення заявлених до стягнення витрат відповідача на правову допомогу до 4 000 грн (зменшити на 2 500 грн).
При цьому суд відхиляє заперечення позивача щодо відсутності доказів оплати наданих послуг з огляду на те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
2. Вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, р/р НОМЕР_3 в АТ "ТАСКОМБАНК") на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисяча) гривень.
В іншій частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://ki.hr.court.gov.ua/sud2018/.
Повне судове рішення складено та підписано 08.04.2025.
Суддя Роман ВІТЮК