Справа № 953/223/25
н/п 2/953/1110/25
02 квітня 2025 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Губської Я.В.,
при секретарі- Веремійчик Р.І .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, б.54/19) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості,-
Акціонерне товариство «Універсал Банк» 10.01.2025 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank від 28.02.2020 в розмірі 47141,02 грн. та судових витрат з підстав не виконання умов договору відповідачем.
В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що між Акціонерним товариством «Універсал Банк» та відповідачем укладено Договір про надання банківських послуг «Monobank» від 28.02.2020, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 60000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту н.а поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку із чим виникла заборгованість в сумі 47141,02 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 47141,02 грн. Станом на 15.10.2024 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 15.10.2024 року направив повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Порушення відповідачем зобов'язань по укладеному Договору щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення Акціонерного товариства «Універсал Банк» до суду із відповідним позовом.
06.02.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву представник ОСОБА_2 посилалася на те, що на дату укладення Договору про надання банківських послуг тобто 28.02.2020 року мали діяти інші Умови, ніж надані позивачем -Умови і правила обслуговування фізичних осіб ПАТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг. Крім того, посилається на те, що роздруківка з сайту позивача не може бути визнана належним доказом, оскільки цей електронний доказ не має відомостей підтвердження, що саме в такій реакції він був розміщений на зазначеному сайті банку в мережі Інтернет, з огляду на мінливий характер умов та правил кредитування. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ціумови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. В Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 28.02.2020 року процентна ставка не зазначена. Матеріали справи не містять доказів видачі відповідачці кредитної картки з відповідним кредитним лімітом, доказів досягнення сторонами домовленості щодо розміру процентів або встановлення сторонами у договорі обов'язку сплати пені та штрафів за порушення умов кредитного договору, відсутня банківська виписка з рахунку відповідача. Жодних доказів на підтвердження того, чи дійсно відповідачка підписувала витяг з тарифів позивачем не надано. Щодо розміру нарахованих штрафних санкцій відповідач заперечує, посилаючись на п.15 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова від 14.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Разом з позовною заявою подав заяву, зі змісту якої вбачається, що він не заперечує проти розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, в поданому відзиві просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 28.02.2020. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
В цій анкеті заяві зазначено, що в п. 6 ОСОБА_1 просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний /електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкритті або будуть відкритті йому в Банку. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (а.с.11).
До позовної заяви позивач додав редакцію Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, затверджених Протоколом № 5 від 12.02.2020, які набули чинності з 14.02.2020. (а.с.15-28).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 28.10.2020 станом на 25.10.2024 становить 47141,02 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 47141,02 грн. (а.с. 13-14).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачем анкети-заяви позичальника, додатками до якої є Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифи та Таблиця обчислення вартості кредиту (надалі по тексту - кредитний договір).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2019 № 675 - VIII (далі - Закон № 675 - IIIV).
Статтею 3 Закону № 675 - VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За нормою ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст.205ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»
Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
У позові АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» посилається на те, що 28.10.2020 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані для ознайомлення.
Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо.
Згідно з п.2.1 підрозділу 2 розділу І Умов банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку.
Відповідно до п.5 розділу ІІ Умов ліміт кредитування та строк його дії встановлюється згідно умов, зазначених в цьому договорі Ліміт до використання розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку та зазначається Клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування. Сторони домовились, що Банк має право, на власний розсуд переглядати ліміт до використання в межах суми Ліміту кредитування, що зазначений в Договорі. Клієнт шляхом розрахунку за товару та послуги та/або отримання готівкових коштів з використанням Платіжної картки після встановлення або зміни ліміту до використання, підтверджує факт згоди з встановленням ліміту до використання. Сторони погодили, що зобов'язання Банку за цим Договором та Додатками до нього за невикористаною Клієнтом сумою кредиту /ліміту кредитування є відкличними і безризиковими (Банк має право відмовитись від надання кредиту/встановлення ліміту кредитування без будь-якого обґрунтування своєї відмови).
З аналізу зазначених вище положень убачається, що підписання Анкети-заяви не є обов'язковою умовою видачі картки, і Банк має право відмовитись від надання кредиту/встановлення ліміту кредитування без будь-якого обґрунтування своєї відмови, Банк повинен довести, що ним було прийнято рішення про видачу картки із встановленням ліміту, така картка видавалася відповідачу і ним була отримана, крім того Банк має підтвердити суму кредитного ліміту, що був встановлений на карту.
Вищезазначений Витяг з умов обслуговування рахунків фізичної особи про умови надання банківських послуг, не містять підпису відповідача ОСОБА_1 .
Також, наявні у матеріалах справи Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, затверджені Протоколом № 5 від 12.02.2020, які набули чинності з 14.02.2020, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту картки monobank не містять підпису відповідачки та позивачем не доведено, що саме ці Умови, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту розуміла відповідачка, ознайомившись і погодившись з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст.634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (www.monobank.ua) могли неодноразово змінюватись самим АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
У постанові від 03.07.2019 року у справі №14-131цс19 Верховного Суду України викладена аналогічна правова позиція про неможливість застосувати до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст.634ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (www.monobank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22листопада 1996року №543/96-В«Про відповідальність за несвоєчасне иконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Підписана відповідачем анкета-заява до Договору про надання банківських послуг (а.с.11), містить лише анкетні дані та контактну інформацію, відкриття поточного рахунку, та дійсно не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної банківської послуги, сплату процентів за користування кредитом, який вказаний у розрахунку заборгованості, що також є важливим при вирішенні питання відповідності даного договору умовам чинного законодавства.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 28.02.2020 станом на 25.10.2024 становить 47141,02 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 47141,02 грн.
Однак, належним доказом заборгованості цей розрахунок не є, оскільки наведені у цьому розрахунки не підтверджені позивачем належними і допустимим письмовими (або електронними у письмовій формі) доказами, а такий процесуальний обов'язок на нього покладено відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України. Лише при доведеності розміру боргу позивач вправі посилатися на процесуальний тягар відповідача спростувати презумпцію вини боржника за цю заборгованість.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості без його узгодження з іншою стороною є одностороннім документом, і у справі відсутні докази, що цей розрахунок ґрунтується на реальних банківських операціях відповідача.
За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
При цьому, згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем та долученими до позову в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами та Паспортом споживчого кредиту, які набули чинності з 14.02.2020, при тому, що анкета заява до договору про надання банківських послуг підписана між сторонами 28.02.2020.
За відсутності доказів про розмір наданого кредиту суд позбавлений законної можливості зробити висновок про належність, достовірність та достатність розрахунку позову, який є одностороннім документом позивача та не був погоджений з відповідачем.
Із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява містить підпис відповідача. Проте зазначена анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, та інших істотних умов.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято Банком за заявою відповідача, яка картка йому була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
За відсутності доказів про розмір наданого кредиту суд позбавлений законної можливості зробити висновок про належність, достовірність та достатність розрахунку позову, який є одностороннім документом позивача та не був погоджений з відповідачем.
У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія тарифів, паспорту споживчого кредиту, в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов'язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які мають бути підписані споживачем у вигляді його електронного цифрового підпису .
Однак всупереч визначеного у ст. ст. 12, 81 ЦПК України процесуального обов'язку позивач не надав до суду належних і допустимих доказів про те, що вказані документи були підписані електронним цифровим підписом відповідача.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх недоведеністю належними та допустимими доказами.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, витрати зі сплату судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,12,13,76-81,89,141,247ч.2,263-265,274-279 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» (м. Київ, вул. Автозаводська 54/19, ЄДРПОУ 21133352) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя: