Справа № 420/7403/25
07 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Одеської митниці до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Одеська митниця (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору від 18.02.2025 р. у виконавчому провадженні № 77243173.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 р. у справі № 199/6087/24 зобов'язано Одеську митницю Державної митної служби України повернути ОСОБА_1 грошові кошти, тимчасово вилучені у нього в зоні митного контролю відділу митного оформлення №5 пункту пропуску "Орлівка" митного посту "Придунайський" Одеської митниці за протоколом № 0275/50000/24 від 11.07.2024 р. в розмірі 20250 євро. З метою добровільного виконання судового рішення, позивач вживав всі дії, які залежали від його волі, про що свідчить направлені листи від 17.01.2025 р. № 7.10-1/22-01/10/920 та від 05.03.2025 р. № 7.10-1/22-01/10/3670 та телефонні розмови. Проте, громадянин ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби. Позивач вважає, що сума виконавчого збору у розмірі 32000 грн. суперечить положенням ч.4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки Одеська митниця готова добровільно виконати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 р. у справі № 199/6087/24 до відкриття виконавчого провадження, а відтак постанова про стягнення виконавчого збору від 18.02.2025 р. у ВП № 77243173 підлягає скасуванню. Позивач, вважаючи дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду для захисту своїх прав.
Ухвалою від 18.03.2025 р. позовну заяву позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.
У встановлений строк позивачу усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 25.03.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 07.04.2025 р. об 12:00 год., надано відповідачу строк для подачі відзиву.
03.04.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що 18.02.2025 р., керуючись вимогами ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77243173. Згідно ст.42 зазначеного Закону, виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Враховуючи вищевикладене, 18.02.2025 р. у відповідності до ст.42 Закону винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 77243173. На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Одеською митницею повідомлено, що листом від 05.03.2025 р. стягувачу повідомлено про можливість отримання тимчасово вилучених коштів іноземної валюти по протоколу порушення митних правил у зручний для нього час. Отже, вимоги виконавчого провадження № 77243173 боржником не виконанні на момент відкриття виконавчого провадження, а заходи щодо виконання вимог рішення суду боржником були вчинені після відкриття виконавчого провадження.
07.04.2025 р. від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У судове засідання, призначене на 07.04.2025 р., представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.10.2024 р. у справі № 199/6087/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними дій та скасування постанови про порушення митних правил.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 р. у справі № 199/6087/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2024 р. скасовано; постанову Одеської митниці Державної митної служби України №0275/50000/24 від 11.07.2024 р. скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення; зобов'язано Одеську митницю Державної митної служби України повернути ОСОБА_1 грошові кошти, тимчасово вилучені у нього в зоні митного контролю відділу митного оформлення №5 пункту пропуску "Орлівка" митного посту "Придунайський" Одеської митниці за протоколом № 0275/50000/24 від 11.07.2024 р. в розмірі 20250 євро. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
07.01.2025 р. стягувач звернувся до позивача із заявою, в якій просив добровільно виконати постанову суду та повернути тимчасово вилучені готівкові кошти в розмірі 20250 євро.
Листом від 17.01.2025 р. № 7.10-1/22-01/10/920 позивач повідомив ОСОБА_1 про те, що в резолютивній частині постанови суду допущено описку в рнокпп ОСОБА_1 та запропоновано стягувачу звернутись до суду із заявою про її виправлення. Крім того, звернуто увагу на те, що відповідно до п.24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, стягувач, на користь якого прийнято судове рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, може подати до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
04.02.2025 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська видано виконавчий лист № 199/6087/24.
18.02.2025 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пхіденком О.С. відкрито виконавче провадження ВП № 77243173 з виконання виконавчого листа № 199/6087/24, виданого 04.02.2025 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про зобов'язання Одеської митниці Державної митної служби України повернути ОСОБА_1 грошові кошти, тимчасово вилучені у нього в зоні митного контролю відділу митного оформлення №5 пункту пропуску "Орлівка" митного посту "Придунайський" Одеської митниці за протоколом № 0275/50000/24 від 11.07.2024 р. в розмірі 20250 євро. Відповідно до п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 77243173 від 18.02.2025 р. боржнику необхідно було виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Також у п.3 постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 32000 грн.
18.02.2025 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пхіденком О.С. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, в якій визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 269 грн.
18.02.2025 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пхіденком О.С. винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою постановлено стягнути з Одеської митниці виконавчий збір у розмірі 32000 грн.
03.03.2025 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пхіденком О.С. винесено вимогу виконання, в якій вимагає в триденний термін з моменту отримання вимоги надати на адресу відділу примусового виконання підтверджуючі документи щодо виконання вимог рішення суду, яким зобов'язано Одеську митницю Державної цю Державної митної служби України повернути ОСОБА_1 грошові кошти, тимчасово вилучені у нього в зоні митного контролю відділу митного оформлення №5 пункту пропуску "Орлівка" митного посту "Придунайський" Одеської митниці за протоколом № 0275/50000/24 від 11.07.2024 р. в розмірі 20250 євро, а також вимагає в триденний термін з моменту отримання даної вимоги самостійно сплатити виконавчий збір у сумі 32000 грн. та витрати у сумі 269 грн. по виконавчому провадженню на рахунок з обліку депозитних сум відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): ІBAN UA298201720355269000004010397, код ЄДРПОУ 43315529, МФО 820172 Банк: Державна казначейська служба України, м. Київ. (призначення платежу: виконавчий збір та витрати по 77243173.
Листом від 05.03.2025 р. № 7.10-1/22-01/10/3670 позивач за результатами розгляду заяви стягувача від 07.01.2025 р. № б/н (додатково до наданої інформації в телефонному форматі) повідомив ОСОБА_1 про те, що з метою повернення коштів в справі по протоколу про порушення митних правил від 11.07.2024 р. № 0275/50000/24 йому необхідно повідомити стосовно зручного часу та дати (заздалегіть) для отримання коштів за номером телефону НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 або на електронну поштову скриньку Одеської митниці od.post@customs.gov.ua.
Листом від 11.03.2025 р. № 7.10-1/22/01/8.19/3933 позивач повідомив відповідача про те, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.01.2025 р., його листом від 17.01.2025 р. № 7.10-1/22-01/10/920 повідомлено про описку y результативній частині постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 р. у справі № 199/6087/24. Також, листом від 05.03.2025 р. № 7.10-1/22-01/10/3670 ОСОБА_1 повідомлено про можливість отримання тимчасово вилучених коштів іноземної валюти по протоколу про порушення митних правил від 11.07.2024 р. № 0275/50000/24 у зручний для нього час.
Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 18.02.2025 р. у виконавчому провадженні № 77243173 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Статтею 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до вимог ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
При цьому, суд зауважує, що згідно висновків Верховного Суду у постанові від 12.03.2020 р. у справі № 697/154/17, на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець не може з'ясовувати питання про те, чи виконано рішення суду. На цьому етапі він повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону № 1404-VIII чи надано усі необхідні документи. Відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, він відкриває виконавче провадження. Перевірка виконання рішення суду здійснюється вже після відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч.1 ст.42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст.27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Приписами ч.ч.1, 3, 4 ст.27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Пунктом 2 частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII вказано, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 Закону № 1404-VIII.
Частиною 4 статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
З аналізу вказаних норм Закону № 1404-VIII слідує, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.
Стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VІІІ, у державного виконавця наявний обов'язок винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати за примусове виконання рішення немайнового характеру.
У подальшому після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, державний виконавець має вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, і це є обов'язком, а не правом державного виконавця
Вказаний висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 28.04.2020 р. у справі № 480/3452/19, від 28.01.2021 р. у справі № 640/24233/19, від 30.06.2021 р. у справі №460/2478/19, від 24.12.2021 р. у справі №640/4599/21, від 25.05.2023 р. у справі №420/1233/19, та від 01.08.2024 р. у справі № 640/11506/21.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем 18.02.2025 р. відкрито виконавче провадження № 77243173 з одночасним зазначенням стягнення з боржника - Одеської митниці суми виконавчого збору у розмірі 32000 грн., а також одночасно окремо винесено постанову про стягнення з боржника суми виконавчого збору.
Доказів виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 р. у справі № 199/6087/24 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем не надано. Натомість судом встановлено, що реальні заходи щодо виконання вимог рішення суду боржником вчинено після відкриття виконавчого провадження, оскільки лише 05.03.2025 р. позивач направив лист, в якому ОСОБА_1 повідомлено про можливість отримання тимчасово вилучених коштів іноземної валюти по протоколу про порушення митних правил від 11.07.2024 р. № 0275/50000/24 у зручний для нього час.
Крім того, суд відхиляє доводи позивача щодо прагнення добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження як підстави для скасування оскаржуваної постанови та зазначає, що останнє не спричиняє правового наслідку у вигляді відмови виконавця від стягнення з боржника виконавчого збору, а є лише суб'єктивним ставлення позивача до процесу виконання судового рішення, яке до того ж зі змісту листа від 17.01.2025 р. не вбачається.
Таким чином суд зазначає, що постанову про стягнення з боржника суми виконавчого збору прийнято державним виконавцем на виконання вимог ч.4 ст.27 Закону № 1404-VIII.
На підставі наведеного, суд вважає, що підстав для скасування постанови про стягнення з позивача (боржника по виконавчому провадженню) виконавчого збору відсутні, оскільки позивачем не виконано судове рішення в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд приходить, що позовні вимоги Одеської митниці задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 90, 143, 242-246, 271, 287 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовної заяви Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд.21А, код ЄДРПОУ 44005631) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (65091, м.Одеса, вул.Розумовська, буд.37, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко