Справа № 420/37534/24
07 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 03.12.2024 через систему «Електронний суд» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (зареєстрований канцелярією суду 04.12.2024), у якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування показника середньої заробітної плати у розмірі 7763,17 грн. при призначені Позивачу пенсії за віком на підставі заяви від 15.10.2024 р.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком Позивачу з 15.10.2024 р. (дата звернення), із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2021, 2022, 2023 роки), з урахуванням фактично виплачених сум;
судові витрати стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, 19.02.2020р. Позивачу було призначено пенсію за вислугу років, а не пенсію за віком. Вказана обставина підтверджується рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2020р. по справі №420/2332/20, згідно якого зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 19.02.2020 року та виплатити Позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «г» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до його пільгового стажу період роботи з 15.01.1997 року по 15.07.1997 року на посаді докера-механізатора в ТОВ фірма «Трансскладсервіс». Позивач наголошує, що вказані дії Відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати у розмірі 7763,17 грн. при призначені Позивачу пенсії за віком є протиправними, наслідком чого є призначення пенсії у меншому розмірі ані ж має бути.
Відповідач з доводами викладеними Позивачем у позовній заяві Головне управління не погоджується, оскільки вони не містять правового обґрунтування, а наведені доводи правильність дій Головного управління не спростовують оскільки ґрунтуються на її, власному довільному трактуванні норм права. Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-ІV (надалі по тексту КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідач зазначає, що при переведені з одно виду пенсії на інший застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а тому розраховуючи пенсію Позивача за віком, Головне управління вірно застосувало показник середньої заробітної плати за 2014-2016 з урахуванням індексації, як це передбачено ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV. Позовна вимога Позивача, в частині зобов'язання Головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком Позивачу з 15.10.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки з урахуванням раніше виплачених сум не підлягає задоволенню з підстав, що судом не може прийматись відповідне рішення, оскільки це є втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади та буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 19.02.2020 року разом з документами, які стали підставою для призначення пенсії, а також рішення про переведення ОСОБА_1 з 15.10.2024 з одного виду пенсії на інший разом з документами, які стали підставою для такого переведення. Зупинено провадження по справі № 420/37534/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до надходження до суду вищевказаних доказів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 поновлено провадження у справі № 420/37534/24 за наслідками отримання витребуваних судом документів.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року по справі № 420/2332/20 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.02.2020 року № 156050005543 та зобов'язання вчинити дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.02.2020 року № 156050005543 про відмову в призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 19.02.2020 року та виплатити ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до п. «г» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до його пільгового стажу період роботи з 15.01.1997 року по 15.07.1997 року на посаді докера-механізатора в ТОВ фірма «Трансскладсервіс».
На виконання вказаного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області призначено ОСОБА_1 з 19.02.2020 пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У зв'язку із досягненням 60-річного віку ОСОБА_1 15.10.2024р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про переведення на пенсію за віком по матеріалам пенсійної справи.
З 15.10.2024р. Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 12608,53 грн. Як свідчать надані до матеріалів справи розрахунки заробітку для обчислення пенсії під час обчислення пенсії було застосовано середній заробіток за 3 попередні роки (за 2017-2019 роки) 3764,40 грн. збільшений на коефіцієнт показник ЗП та застосовано показник у розмірі 7994,47 грн.
Як свідчать матеріали справи 08.11.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з адвокатським запитом.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на вказаний адвокатський запит листом від 14.11.2024 № 1500-0308-8/172419 повідомило, що ОСОБА_1 з 19.02.2020 призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки - 7763,17 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01 січня 2004 року Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування положень цього Закону сформовані, зокрема у постановах від 29 жовтня 2018 року у справі № 348/2305/16-а, від 23 листопада 2018 року у справі № 465/8263/14-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 493/1869/17, від 21 грудня 2019 року у справі № 211/2459/17(2-а/211/160/17), від 27 лютого 2019 року у справі № 185/756/17 (2-а/185/109/17), від 19 червня 2020 року у справі № 759/6396/16-а, від 23 червня 2020 року у справі № 751/10237/16-а, від 17 вересня 2020 року у справі № 233/3458/17 та від 12 серпня 2021 року у справі № 640/20298/19.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно пунктів 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, де зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №317/4184/16-а (про що зазначає позивач у касаційній скарзі), від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22.
У даному разі, як свідчать матеріали справи позивачу на підставі рішення суду було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ з 19.02.2020, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 15.10.2024.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021 - 2023 роки.
У той же час, як свідчать матеріали справи при переведенні на пенсію за віком відповідачем було застосовано середній заробіток за 3 попередні роки (за 2017-2019 роки) 3764,40 грн. збільшений на коефіцієнт показник ЗП та відповідно було застосовано показник 7994,47 грн., а не 7763,17 грн. як зазначено у заявлених позовних вимогах.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно застосовано показник середньої заробітної плати у розмірі 7994,47 грн. при призначені позивачу пенсії за віком на підставі заяви від 15.10.2024 р.
Порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу з 15.10.2024 р. (дата звернення), із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2021, 2022, 2023 роки), з урахуванням фактично виплачених сум.
Суд не приймає до уваги наведені у відзиві доводи відповідача, що задоволення вказаної позовної вимоги є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки частиною другої статті 40 Закону №1058-IV чітко визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Оскільки судом встановлено, що відповідачем було протиправно застосовано середній заробіток за 3 попередні роки (за 2017-2019 роки), а не за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії позивача (за 2021, 2022, 2023 роки), відповідно задоволення вказаних позовних вимог не є втручання в дискреційні повноваження відповідача, оскільки у останнього відсутні інші варіанти рішень відповідно до приписів частини другої статті 40 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Частиною 5 вказаної статті визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності підстав для їх часткового задоволення.
Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд зазначає, що вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), які є наслідком протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
У даному разі, судом задоволено основну вимогу позивача про визнання протиправними дій відповідача, а тому часткове задоволення похідної вимоги щодо обраного позивачем способу перерахунку його пенсії не впливає на розподіл судових витрат у цій справі.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 968 грн. 96 коп.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що вимога про стягнення судового збору задоволенню не підлягає, бо це призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки КАС України прямо визначено, що судові витрати підлягають стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування показника середньої заробітної плати у розмірі 7994,47 грн. при призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 15.10.2024 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15.10.2024 р. (дата звернення), із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2021, 2022, 2023 роки), з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у сумі 968 грн. 96 коп.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20987385.
Суддя Роман КАРАВАН