Справа № 420/5217/25
08 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті суми пенсії в розмірі 395804,43 грн., що підлягала виплаті померлому ОСОБА_2 на підставі ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і залишилась недоодержаною у зв'язку з його смертю; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану її померлим чоловіком ОСОБА_2 в розмірі 395804,43 грн, що підлягала виплаті на виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду у справах № 420/4530/22 та № 420/37291/23.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'за пенсійною справою No ЮО 103566. недоотримуючи пенсію внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ в Одеській області пенсіонер був змушений звертатись до суду. Рішеннями одкського окружного адміністративного суду у справах № 420/4530/22 від 24 червня 2022 року № 420/37291/23 від 07 лютого 2024 року якими зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії та здійснити виплату доплати до пенсії. Внаслідок виконання вказаних рішень у відповідача виникла заборгованість перед ОСОБА_2 . Згідно відповіді ГУ ПФУ в Одеській області від 30.09.2024 р. № 1500- 0405-8/149267 в органу пенсійного забезпечення виникла заборгованість по виплаті недоотриманих коштів за судовими справами № 420/4530/22 на суму 327804,43 грн., № 420/37291/23 на суму 68000 грн. загальна сума 395 804,43 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом одруження, яке додано до заяви. ОСОБА_1 Головним управління ПФУ в Одеській області здійснюється нарахування та виплата пенсії в разі втрати годувальника в розмірі 30% грошового забезпечення ОСОБА_2 . Керуючись ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ОСОБА_1 просила ГУ ПФУ в Одеській області виплатити недоотриману суму пенсії її чоловіка пенсіонера гр. ОСОБА_2 в розмірі 395 804,43 грн. 20.10.2024 р. Позивачка направила до відповідача заяву про виплату недоотриманих коштів у зв'язку зі смертю її чоловіка, військового пенсіонера ОСОБА_2 за судовими справами № 420/4530/22 на суму 327804,43 грн., № 420/37291/23 на суму 68000 грн. загальна сума 395 804,43 грн., додавши до заяви копію паспорту та довідки РНОКПП, копію свідоцтва про шлюб, та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , довідку про те, що спільно проживала з померлим та довідку з банку з реквізитами рахунку. У відповідь на вищевказану заяву ГУ ПФУ в Одеській області надіслано повідомлення від 19.12.2024 р. № 33543-31014/С-02/8-1500/24 про відмову у виплаті. ГУ ФПУ в Одеській області всупереч вимогам ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка чітко визначає право позивачки на отримання суми недоотриманої пенсії в порядку звернення за її виплатою упродовж шести місяців з дня смерті її чоловіка, протиправно відмовило позивачці у виплаті заборгованості за пенсією її померлого чоловіка, пославшись на необхідність встановлення правонаступництва у правовідносинах. Втім, такий порядок не відповідає закону та судовій практиці, яка існує у подібних правовідносинах.
Ухвалою судді від 24.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.
11.03.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. У зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 “Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», починаючи з 1 квітня 2021 року асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат, розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат Пенсійний фонд України. З огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Фактична невиплата нарахованих сум грошових коштів, у даному випадку відповідно до встановлених обставин справи, була зумовлена тим, що виділені бюджетні асигнування на виконання судових рішень, боржником в яких є ГУ ПФУ в Одеській області, спрямовуються на безумовне їх виконання у порядку черговості прийняття. Відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі-Закон №2262), суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Разом з цим суд зазначає, що в даному випадку судом вирішується питання щодо правонаступництва. Також, ч. 5 ст. 15 Закону України “Про виконавче провадження» передбачає можливість заміни сторони правонаступником. Однак, будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 є саме правонаступником померлого ОСОБА_2 щодо отримання невиплачених за життя коштів, особою не надано. Належним доказом правонаступництва заявника та підставою для її заміни сторони правонаступником, є наявність документів, визначених законом, про те, що права та обов'язки померлого ОСОБА_2 перейшли до заявника, а саме виданого на ім'я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину. Таким чином, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, та відповідно й заміну сторони у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду в частині зобов'язання Головного управління здійснити перерахунок та виплату пенсії.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 по справі № 420/4530/22 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та сума доплати пенсії за період з 01.01.2018 по 31.10.2022 з урахуванням фактично виплачених сум склала 327804,43 грн.
Також Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 по справі № 420/37291/23 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та сума доплати пенсії за період з 01.07.2021 по 30.04.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 68000,00 грн.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.04.2024 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка ОСОБА_1 є дружиною померлого згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 04.01.1979.
ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала на момент смерті разом із чоловіком, що підтверджується паспортними даними.
20.10.2024 р. Позивака направила до відповідача Заяву про виплату недоотриманих коштів у зв'язку зі смертю її чоловіка, військового пенсіонера ОСОБА_2 за судовими справами № 420/4530/22 на суму 327804,43 грн., № 420/37291/23 на суму 68000 грн. загальна сума 395 804,43 грн. додавши до заяви копію паспорту та РНОКПП, копію свідоцтва про шлюб, та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , довідку про те, що спільно проживала з померлим та довідку з банку з реквізитами рахунку.
У відповідь листом від 19.12.2024 р. № 33543-31014/С-02/8-1500/24 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило, що оскільки заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 у способи вказані Порядком станом на 18.12.2024 р. до Головного управління не надходила, питання щодо суми, розрахованої на виконання рішень суду по справах № 420/4530/22 та № 430/37291/23, можливо буде розглянути лише за наявності судового рішення на користь правонаступника.
Зважаючи на приписи ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачка не погоджується із відповіддю та бездіяльністю ГУ ПФУ в Одеській області, у зв'язку із чим звернулася до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини (частина третя статті 52 Закону №1058-IV).
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Суд зазначає, що положення статті 61 Закону №2262-ХІІ необхідно тлумачити в системному взаємозв'язку з положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, за змістом статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Наведене вище дає підстави для висновку, що Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначеному законом порядку. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.04.2022 у справі № 200/10136/20-а, за яким батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певних осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім'ї.
При цьому, оскільки позивака звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про виплату недоотриманої доплати пенсії протягом шести місяців після смерті пенсіонера, тобто в межах строку, встановленого ч.3 ст.61 Закону України №2262-ХІІ, у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у виплаті суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
На думку суду, відмова Головного управління ПФУ в Одеській області у виплаті позивачці є неґрунтовною, оскільки не містить обґрунтованого висновку про відмову у виплаті позивачці нарахованих сум пенсії відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відсутнє і обґрунтування неможливості виплатити їй суми пенсії, які були нараховані та неодержані за життя чоловіка її чоловіком, саме відповідно до приписів названої норми.
Окрім того, органом ПФУ також не з'ясовано питання кількості членів сім'ї, які претендують на недоотриману за життя ОСОБА_2 суму пенсії, яка склалась внаслідок перерахунку відповідно до судових рішень у справі № 420/4530/22, 420/37291/23.
Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Зважаючи на імперативні приписи ст.61 Закону України №2262-ХІІ стосовно права члена сім'ї пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, на отримання нарахованих, але не одержаних у зв'язку зі смертю пенсіонера сум пенсії, суд відхиляє за необґрунтованістю посилання ГУ ПФУ в Одеській області на те, що позивачка не була стороною у справах №№ 420/4530/22, 420/37291/23, а тому у відповідача відсутні підстави для виплати перерахованої пенсії на виконання судових рішення у справах № 420/4530/22, 420/37291/23.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Таким чином, наслідком встановлення протиправності дій відповідача є зобов'язання останнього повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , у зв'язку з його смертю, з врахуванням висновків суду.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з його смертю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з його смертю, з врахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк