Справа № 420/35638/24
07 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “підйомної допомоги» передбаченої підпунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “щомісячної додаткової грошової винагороди» та “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 рік; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018, 2019 рік; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (при звільненні) передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “підйомної допомоги» передбаченої підпунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 рік з урахуванням “щомісячної додаткової грошової винагороди» та “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018, 2019 рік з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (при звільненні) передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22.
Ухвалою суду від 21.11.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2019 року №129-ОС, позивача було звільнено, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Проте, позивач вказав, що як стало відомо відповідач: при обрахунку «підйомної допомоги» передбаченої підпунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - протиправно не враховував «індексацію грошового забезпечення»; при обрахунку розміру «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 рік - протиправно не враховував «щомісячну додаткову грошову винагороду» та «індексацію грошового забезпечення», а за 2018, 2019 рік - «індексацію грошового забезпечення»; при обрахунку розміру «одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - протиправно не враховував «індексацію грошового забезпечення»; при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки - протиправно не врахував «індексацію грошового забезпечення». Водночас, як було встановлено, виплату індексації грошового забезпечення відповідач проводив не в повному обсязі та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22 поновлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.12.2015 року по 10.04.2019 року. Позивач вказав, що виплату індексації в повному обсязі було здійснено 18.08.2024 року, проте перерахунок спірних виплат здійснено не було. Таким чином, як наголосив позивач, вищезазначені дії відповідача призвели до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату «підйомної допомоги», «грошової допомоги на оздоровлення» за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, «одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби», а також грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та, посилаючись на норми діючого законодавства, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
07.01.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказав, що грошова допомоги на оздоровлення надається у розмірі місячного грошового забезпечення, складові якого не є тотожними складовим грошового забезпечення, встановленого ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Як зазначив відповідач, при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення слід застосовувати Постанову №1294 та Інструкції №425, №73, якими встановлено базу щодо обраховування щомісячного грошового забезпечення для нарахування та виплати, зокрема, одноразової грошової допомоги на оздоровлення, а тому відповідач, який керувався ними у спірних відносинах, діяв правомірно. При цьому, щомісячна додаткова грошова винагорода, має щомісячний характер, однак не враховуються при обчисленні розміру щомісячного грошового забезпечення. Законодавець запроваджуючи таку виплату, як щомісячна додаткова грошова винагорода, окремими нормативними актами визначив цю виплату такою, що може виплачуватись щомісячно, проте її особливістю є те, що вона не включається до складових щомісячного грошового забезпечення, з яких обчислюється одноразова грошова допомога на оздоровлення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, зокрема останнім місцем служби була військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, яка здійснювала остаточний розрахунок з усіх належних виплат при звільненні з військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2019 №129-ОС ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення 10.04.2019.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 по справі №420/14296/22 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплат індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 10.04.2019 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 4 461,63 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 10.04.2019 року включно відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078; в іншій частині позову - відмовлено.
Позивач, вказавши, що відповідачем, в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату «підйомної допомоги», «грошової допомоги на оздоровлення» за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, «одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби», а також грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами 1-4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 2 ч.3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Частиною 1 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Наказом МО України від 07.06.2018 року №260 затверджено “Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі Порядок), п.1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і “Про донорство крові та її компонентів» та Постанов КМУ від 17 липня 1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», від 15 червня 1994 року №414 “Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року № 648 “Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 22 грудня 1995 року № 1037 “Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі», від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до п.2 Порядку грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Згідно п.1 Розділу XXIII Порядку виплата грошової допомоги для оздоровлення, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.1 розділу XXXI Порядку грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.
Таким чином, згідно вказаних норм чинного законодавства, обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Так, ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ (далі Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч.2 ст. 19 Закону №2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно ст. 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01 січня 2016 року в розмірі 101 відсоток).
У разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 Закону №1282-ХІІ, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Відповідно п.2 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.
Згідно п.1.1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01 січня 2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року №77).
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Суд зазначає, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, якими імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється "одноразова грошова допомога при звільненні", при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2019 року справа №638/9697/17, від 11 грудня 2019 у справі №638/5794/17, від 27 грудня 2019 у справі №643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2019 у справі №638/5794/17 зазначив: "В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення."
Крім того, питання включення індексації до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення безпосередньо одноразової грошової допомоги при звільненні, було предметом розгляду Верховним Судом.
Так, Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року по справі №240/10130/19 зазначив, що при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078.
Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року по справі №820/3423/18, також вказав, що субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена також у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 березня 2020 року по справі №820/5286/17 та у постанові від 26 лютого 2021 року по справі №620/3346/19 у яких також розглядалося питання врахування індексації при обрахунку, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення.
З огляду на викладене, зважаючи на ненадання відповідачем до суду доказів врахування індексації грошового забезпечення при обчисленні спірних допомог, суд вважає, що наявні підстави для включення індексації при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення позивача.
Суд зазначає, що у спірний період діяла постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка передбачала щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовців.
Згідно підпункту 2 пункту 1 цієї Постанови, Кабінет Міністрів України постановив установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови № 889).
Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595, виданим на виконання постанови №889 (далі - Інструкція № 595, яка була чинною до 16.12.2016), щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту): з 1 квітня 2013 року - у розмірі до 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року у розмірі до 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі до 60 % місячного грошового забезпечення.
Крім того, в пункті 8 Інструкції № 595 визначено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 9 зазначеної Інструкції, розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.
Крім цього, наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260, яка була чинною до 20.07.2018), пунктом 38.6 якої передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.6 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються:
звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення);
які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад), - посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до законодавства України.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.
У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19, від 24.10.2019 у справі № 820/3211/17, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, від 24.03.2020 у справі № 810/2734/17, від 14.07.2020 у справі № 820/1784/17, від 16.10.2020 у справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 у справі 240/1095/20, які стосуються правил обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню та підлягають задоволенню шляхом: визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “підйомної допомоги» передбаченої підпунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “щомісячної додаткової грошової винагороди» та “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 рік; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018, 2019 рік; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (при звільненні) передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “підйомної допомоги» передбаченої підпунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 рік з урахуванням “щомісячної додаткової грошової винагороди» та “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018, 2019 рік з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (при звільненні) передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “підйомної допомоги» передбаченої підпунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “щомісячної додаткової грошової винагороди» та “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 рік.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018, 2019 рік.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (при звільненні) передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “підйомної допомоги» передбаченої підпунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 рік з урахуванням “щомісячної додаткової грошової винагороди» та “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018, 2019 рік з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (при звільненні) передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року та від 19 грудня 2023 року у справі №420/14296/22.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра